Decision № 83399174, 23.07.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 р. Справа№200/3274/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Стойки В.В.;

при секретарі Дідевичі І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.09.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно п. «б» ст. 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Рішенням відповідача № 67 від 22.12.2018 року в призначенні пенсії було відмовлено з огляду на не зарахування відповідачем в якості пільгового стажу роботи позивача на Маріупольському СТО СП ЗАТ «Донецьк-Лада» з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року. Зазначений факт обумовлений тим, що трудова книжка позивача не містить відповідних записів, а довідка, надана позивачем на підтвердження пільгового стажу роботи, не може бути перевірена через розміщення місця роботи на території, що є тимчасово неконтрольованою.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд

скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії повністю та зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.100 Закону України « Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1, від дати прийняття заяви про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 25 вересня 2017року з урахуванням неврахованого періоду з 26.08.1991 р по 20.11.1998р.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 16.04.2019 року.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що до загального стажу роботи позивача не було зараховано стаж роботи на підприємстві Маріупольське СТО СП ЗАТ «Донецька-Лада» з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року. Трудова книжка ОСОБА_1 не містить даних про роботу останнього на підприємстві СП ЗАТ «Донецька - Лада». Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підприємство ПАТ «Донецька-Лада» розташовано на тимчасово неконтрольованій території, а саме в м. Донецьк, зазначене позбавляє управління можливості здійснити перевірку достовірності відомостей відображених в Довідці № 451 від 28.09.2017 року. Первинні документи, а саме копії наказів, особова картка форми Т-2 та т.п. на адресу на підтвердження періоду роботи заявника з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року надано не було.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року витребувано у Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з приводу обчислення внесків з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у період з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії до судового розгляду. Викликано до судового засідання в якості свідка ОСОБА_2 для надання пояснень по суті справи. Викликано до судового засідання в якості свідка ОСОБА_3 для надання пояснень по суті справи. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з`явитися в приміщення Донецького окружного адміністративного суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача до судового засідання не заявився, клопотань про відкладення

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, заслухавши пояснення позивача та свідків, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. При зверненні останнім у тому числі було надано наступні документи: заява від 25.09.2017 року; трудова книжка НОМЕР_2 від 01.03.1999 року, довідка ПАТ «Донецька-Лада» від 28.09.2017 року № 451 про стаж роботи, довідка СТ СП ЗАТ «Донецьк-Лада» м. Маріуполь № 20 від 22.02.2001 року.

Згідно довідки від 28.09.2017 року № 451, ОСОБА_1 працював на Маріупольській СТО ПАТ «Донецьк-Лада» на посаді слюсара з ремонту автомобілів з 26.08.1991 року (Наказ від 26.08.1991 року № 38-к) по 20.11.1998 року (Наказ № 72-к від 23.11.1998 року). Аналогічні відомості наявні в довідці № 20 від 22.02.2001 року.

Трудова книжка позивача не містить даних щодо роботи за зазначений період.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. I ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 12 серпня 1993 р. N 637, визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Як вже було зазначено вище, згідно довідки від 28.09.2017 року № 451, ОСОБА_1 працював на Маріупольській СТО ПАТ «Донецьк-Лада» на посаді слюсара з ремонту автомобілів з 26.08.1991 року (Наказ від 26.08.1991 року № 38-к) по 20.11.1998 року (Наказ № 72-к від 23.11.1998 року). Аналогічні відомості наявні в довідці № 20 від 22.02.2001 року.

Проте зазначені довідки не були прийняті установою пенсійного фонду, з огляну на те, що підприємство СТО ПАТ «Донецьк-Лада» розташовано на тимчасово непідконтрольній території, відтак перевірку достовірності відомостей, зазначених в довідці – здійснити неможливо. Інших доказів на підтвердження стажу за спірний період (окрім довідок № 20 від 22.02.2001 року та від 28.09.2017 року № 451) надано не було.

Як зазначено п. 17 Порядку N 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно положень вищевказаного пункту, з метою підтвердження наявності у позивача пільгового стажу роботи у судовому засіданні було допитано свідків.

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ КМВС України в м. Маріуполі 23.07.1996 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , повідомив, що у період з 28.09.1992 року по 16.04.2013 року працював у АТ «Донецьк-Лада», що узгоджується з даними трудової книжки НОМЕР_4 . ОСОБА_3 повідомив суду, що з ним на посаді слюсара з ремонту автомобілів працював ОСОБА_1 у період з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року.

Свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Приморським РВ КМВС України в м. Маріуполі 23.07.1996 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , повідомив, що у період з 14.05.1992 року по 15.09.2012 року працював у АТ «Донецьк-Лада», що узгоджується з даними трудової книжки НОМЕР_6 . ОСОБА_2 повідомив суду, що з ним на посаді слюсара з ремонту автомобілів працював ОСОБА_1 у період з 26.08.1991 року по 20.11.1998 року.

Частинами 2.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207 від 15.04.2014 року визначено що, виплата громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: “Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

Суд враховує, що в спірному рішенні або у відзиві управлінням пенсійного фонду не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наведених у відомостей у наданих позивачем документах.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова в призначенні пенсії у зв`язку з неможливістю державним органом реалізувати своє право на перевірку відомостей, є непропорційним втручанням держави в права громадянина.

Поряд з цим суд наголошує, що не може підміняти обов`язок суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1, від дати прийняття заяви про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 25 вересня 2017року з урахуванням неврахованого періоду з 26.08.1991 р по 20.11.1998р.

Таким чином суд приходить до висновку про скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.12.2018 року № 67 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та відмовляє в задоволенні інших позовних вимог.

Також суд зауважує, що відповідно ч.1 п.1 статті 45 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч.4 ст. 45 Закону.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню повністю, відповідно до вимог ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 352,40 грн., сплачений під час подання позову, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27а) про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.12.2018 року № 67 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, - скасувати.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27а, ЄДРПОУ 23336748) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 23.07.2019 року.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка