Decision № 83399127, 23.07.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 р. Справа№200/5424/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Глазової Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-1791-17 від 07.02.2019 в сумі 43850,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-1791-17 від 07.02.2019 в сумі 43850,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 року №Ф-1791-17, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 43850,06 грн., яка складається з недоїмки – 43680,06 грн. та штрафу у сумі 170 грн.

Позивач вважає вимогу протиправною та такою, що порушує його права, оскільки не відповідає вимогам пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов`язків платник єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час.

Просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1791-17 від 07.02.2019 в сумі 43850,06 грн.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 05 червня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 липня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема зазначив, що борг з єдиного внеску виник у період 2012-2014 року, тобто не у період проведення АТО.

27 травня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив.

Ухвалою від 05 червня 2019 року суд зобов`язав Головне управління ДФС у Донецькій області надати до суду обґрунтований розрахунок спірної вимоги з посиланнями на первинні документи, що стали підставою для визначення суми податкового боргу із наданням зазначених документів.

05 червня 2019 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2019 року.

25 червня 2019 року розгляд справи відкладено на 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 16 липня 2019 року.

03 липня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про приєднання доказів по справі.

Ухвалою від 16 липня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 20.01.2005 за №1 244 000 0000 000238 Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Мар`їнській ОДПІ Марійського управління ГУ ДФС у Донецькій області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 та свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 .

З 01.01.2012 року позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).

07 лютого 2019 року Головним управління ДФС у Донецькій області було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-1791-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 року в розмірі 43850,06 грн., з яких 43680 грн. – недоїмка та 170 грн. – штраф. Вказана вимога отримані позивачем 12 квітня 2019 року, що підтверджується копією поштового конверту.

В обґрунтування визначеної суми єдиного внеску та як наслідок сформованої вимоги, відповідач згідно відзиву на позов, вказав, що борг виник у період 2012-2014 роки, тому на позивача не розповсюджується пільга щодо сплати єдиного внеску відповідно до Закону України №2464-VI. Крім того зазначив, що зміни до Закону №2464-VI внесені Законом №1669-VII, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно Законом України (далі - Закон №2464-УІ) від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

11.08.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» №406-VII від 04.07.2013, яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-V, згідно яким обов`язок щодо обліку платників єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та адміністрування таких обов`язків покладено на органи доходів та зборів.

Відповідно до п.п.3-4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №406-VII від 04.07.2013 (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464-УІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 5 розділу ІІ Закону №406-VII від 04.07.2013 встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 2464-VI (в редакції Закону №406-VII від 04.07.2013) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За правилами ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з письмових пояснень ГУ ДФС, формуючи податкову вимогу про сплачу ЄСВ, відповідач виходив з наступного.

Вимога від 07.02.2019 №Ф-1781-17 про сплату боргу у сумі 43850,06 грн. містить крім іншого, нарахування за 2012-2013 роки, тобто за період, коли адміністрування, збір та облік єдиного соціального внеску здійснювався органами Пенсійного фонду України.

Зокрема, згідно наданих відповідачем відомостей, борг з ЄСВ у вимозі від 07.02.2019 №Ф-1781-17 про сплату боргу у сумі 43850,06 грн. складається з наступного:

- 20.01.2012 - 1866,84 грн. нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ N i.e.v.n вiд 20.01.2012 терм.спл. 20.01.2012

- 22.04.2013 – 1194,03 грн. нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ N i.e.v.n вiд 22.04.2013 терм.спл. 22.04.2013

- 24.06.2013 – 4572,42 грн. нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ N i.e.v.n вiд 24.06.2013 терм.спл. 24.06.2013

- 22.07.2013 – 1194,03 грн.н арах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ N i.e.v.n вiд 22.07.2013 терм.спл. 22.07.2013

- 26.08.2013 – 170 грн. донараховано ШС ст.126 ПКУ акт пот р невизначений документ Ni.e.v.s вiд 26.08.2013

- 21.10.2013 – 1194,03 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 178312/ev вiд 21.10.2013 терм.спл. 21.10.2013

- 20.01.2014 – 1218,67 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 179508/ev вiд 20.01.2014 терм.спл. 20.01.2014

- 22.04.2014 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 2898221/ev вiд 22.04.2014 терм.спл. 22.04.2014

- 21.07.2014 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 3669168/ev вiд 21.07.2014 терм.спл. 21.07.2014

- 20.10.2014 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 4572430/ev вiд 20.10.2014 терм.спл. 20.10.2014

- 20.01.2015 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 160962/ev вiд 20.01.2015 терм.спл. 20.01.2015

- 20.04.2015 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 983928/ev вiд 20.04.2015 терм.спл. 20.04.2015

- 20.07.2015 – 1267,95 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 1774302/ev вiд 20.07.2015 терм.спл. 20.07.2015

- 19.10.2015 – 1323,47 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 23634380/ev вiд 19.10.2015 терм.спл. 19.10.2015

- 19.01.2016 – 1434,51 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 120874/ev вiд 19.01.2016 терм.спл. 19.01.2016

- 19.04.2016 – 909,48 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 1663253/ev вiд 19.04.2016 терм.спл. 19.04.2016

- 19.07.2016 – 941,16 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 2434287/ev вiд 19.07.2016 терм.спл. 19.07.2016

- 19.10.2016 – 957 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 3229648/ev вiд 19.10.2016 терм.спл. 19.10.2016

- 19.01.2017 – 990 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 129535/ev вiд 19.01.2017 терм.спл. 19.01.2017

- 19.04.2017 – 2112 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 1871224/ev вiд 19.04.2017 терм.спл. 19.04.2017

- 19.07.2017 – 2112 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 2727388/ev вiд 19.07.2017 терм.спл. 19.07.2017

- 19.10.2017 – 212 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 4845188/ev вiд 19.10.2017 терм.спл. 19.10.2017

- 19.01.2018 – 2112 грн. нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми Нарахування єдиного внеску N 149057/ev вiд 19.01.2018 терм.спл. 19.01.2018

- 19.04.2018 – 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску N 6200781/ev вiд 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018

- 19.07.2018 – 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску N 7583952/ev вiд 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018

- 19.10.2018 – 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску N 8980037/ev вiд 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018

- 21.01.2019 – 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску N 229645/ev вiд 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019

При цьому відповідач з посиланнями на те, що збір та облік єдиного соціального внеску до 01.10.2013 року було покладено на органи Пенсійного фонду України, вказує що звітність з єдиного внеску ОСОБА_1 за 2012-2013 роки, а також акти, та рішення – відсутні та не можуть бути надані до суду.

При цьому, в матеріалах справи наявні копії податкових вимог про сплату боргу від 11.05.2017 року за №Ф-1791-17-У на суму 27685,34 грн., від 05.05.2018 року за №Ф-1791-17-У на суму 8793,18 грн., від 02.08.2018 року за №Ф-1791-17-У на суму 245718 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2017 року ВП №54803253, від 13.08.2018 року ВП №56958900, від 22.02.2019 року ВП №58458351.

Отже, урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що до складу заборгованості за спірною вимогою від 07.02.2019 року №Ф-1791-17 у сумі 43850,06 грн. відповідачем включено:

- заборгованість у сумі 27515,34 грн., що вникла за період з 2013 року по 31.03.2017 року включно, відповідно до вимоги від 11.05.2017 року №Ф-1791-17-У;

- заборгованість у сумі 8793,18 грн., що виникла за період з 01.04.2017 року по 31 березня 2018 року, відповідно до вимоги від 05.05.2018 № Ф-1791-17-У;

- заборгованість у сумі 2457,18 грн., що виникла за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 року, відповідно до вимоги від 02.08.2018 № Ф-1791-17-У.

З підстав викладеного, суд зауважує, що вказані вимоги (від 11.05.2017 року за №Ф-1791-17-У, від 05.05.2018 року за №Ф-1791-17-У та від 02.08.2018 року за №Ф-1791-17-У) є самостійними виконавчими документами, щодо яких Мар`їнським районним відділом ДВС відкриті виконавчі провадження №54803253 (вимога від 11.05.2017), №56958900 (вимога від 05.05.2018), №58458351 (вимога від 02.08.2018).

Більш того, вказані вимоги оскаржені позивачем до Донецького окружного адміністративного суду та є предметом розгляду справ №200/2757/19 (вимога від 11.05.2017) та №200/4399/19 (вимоги від 05.05.2018, 02.08.2018), тому питання правомірності та законності стягнення суми недоїмки, яка виникла за такими вимогами повторному судовому розгляду не підлягає.

Відповідно до положень чч.1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 року №Ф-1791-17.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом Закон №2464- VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята); єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Курахове.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Окрім того, на теперішній час Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-1791-17 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Указ Президента України від 30.04.2018 №116/2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», оскільки даним указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Питання про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як того вимагає Закон №1669-VII, цим указом не вирішувалося.

Враховуючи наведене, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у тридцятиденний строк з дня закінчення АТО.

Крім того, формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 №Ф-104729-43 є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-1791-17 від 07.02.2019 в сумі 43850,06 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 07.02.2019 року №Ф-1791-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 43850,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко