Decision № 83343301, 25.07.2019, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1710/19Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Мазуркевич Р.В. - довіреність,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1710/19

за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145) до Управління поліції охорони в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 70 корпус “А”) про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство “Українська охоронно-страхова компанія”, звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Управління поліції охорони в Одеській області транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Управлінням поліції охорони в Одеській області взятих на себе зобов`язань за спірним договором, в частині не здійснення повернення позивачу транспортного засобу.

Так, позивач відзначає, що між ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” (надалі - позивач) та Управлінням поліції охорони в Одеській області (надалі - відповідач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., відповідно до п.4 якого, предметом страхування є майновий інтерес відповідача (страхувальника), пов`язаний з володінням та (або) розпорядженням та (або) користуванням транспортним засобом, а саме: Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2016 року випуску (пункт 2 додатку №1 до вказаного договору). Пунктом 4 договору також передбачено, що за цим договором позивач (страховик) зобов`язується при настанні передбаченого цим договором страхового випадку сплатити страхове відшкодування у межах страхової суми за збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу. Так, відзначений вище застрахований транспортний засіб належить Управлінню поліції охорони в Одеській області згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.04.2016р. Посилаючись на п.9 договору, відзначає що строк його дії становить 12 місяців – з 00год. 00хв. 22.11.2016р. до 24год.00хв. 21.11.2017р.

Разом з тим, за твердженнями позивача у період дії договору страхування, а саме: 15.12.2016р. у м. Чорноморському Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вищевказаний транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень. Подалі за результатами страхового розслідування даної події ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” було визнано повну конструктивну загибель автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Між тим, виплата відповідачу страхового відшкодування відбулась на підставі п.15.10. договору за варіантом 1, а саме: у розмірі страхової суми з урахуванням умов договору за умовами передачі пошкодженого застрахованого ТЗ страховику. У цьому випадку ТЗ повинен бути знятий страхувальником з обліку в органах реєстрації (Митниця, МВС).

Так, позивач 07.06.2017р. визнав подію страховою, прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 299 430,00грн., про що складено страховий акт №203661., що й було здійснено останнім 07.06.2017р. на суму 53 000,00грн., 15.06.2017р. на суму 50 000,00грн., 21.07.2017р. на суму 50 000,00грн., 08.08.2017р. на суму 30 000,00грн., 29.09.2017р. на суму 116 430,00грн.

Між тим, відповідач свої зобов`язання щодо передачі позивачу автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 не виконав, чим порушив умови п.15.10., п.п.17.2.12., п.17.2, п.п.17.3.5. п.17.3. спірного договору.

Ухвалою Господарського суду від 24.06.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№1755/19) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу № 916/1710/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на 23.07.2019р. о 11год.40хв.

18.07.2019р. за вх.№14313/19 від відповідача - Управління поліції охорони в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому останній позов визнав у повному обсязі, при цьому відзначає, що не має підстав стягувати судовий збір у розмірі 2323,18грн. з останнього, оскільки передача автомобіля не відбулась із підстав не зняття автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 з обліку в органі реєстрації у зв`язку із невизначеністю процедури такого зняття з обліку.

В судове засідання, призначене на 25.07.2019р., позивач не з`явився, оскільки подав заяву (вх.№14688/19 від 23.07.2019р.) про розгляд справи без участі представника останнього.

В судовому засіданні 25.07.2019р. представник відповідача, позов визнав у повному обсязі.

В судовому засіданні 25.07.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

18.11.2016р. між ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” (надалі - страховик) та Управлінням поліції охорони в Одеській області (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163, відповідно до п.4 якого, предметом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить закону, пов`язаний з володінням та (або) розпорядженням та (або) користуванням транспортним засобом (далі - ТЗ), причепом до нього, додатковим обладнанням (ДО). За цим договором страховик зобов`язується при настанні передбаченого цим договором страхового випадку, сплатити страхове відшкодування у межах страхової суми за збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу (ДО), а страхувальник зобов`язується сплачувати платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору. Код за ДК 016:2010 65.12.29-00.00 (послуги щодо страхування автотранспорту, інші); та ДК 21:2015 66514110-0 (послуги страхування транспортного засобу).

Відповідно до п.5.1.1. договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., до страхових ризиків віднесено, зокрема ДТП (дорожньо-транспортна пригода).

Згідно з п.9 договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., строк дії договору страхування становить 12 місяців – з 00год. 00хв. 22.11.2016р. до 24год.00хв. 21.11.2017р.

Положеннями п.п.13.1.1. п.13.1. договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Згідно з умовами цього договору страховими ризиками є: дорожньо-транспортна пригода (ДТП) – пошкодження або знищення ТЗ та (або) ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якою за цим договором є: - зіткнення транспортних засобів під час руху; - зіткнення ТЗ (під час його руху) з рухомими і нерухомими об`єктами; та інші пригоди, що визначені компетентними органами як ДТП, за умови, якщо: а) – особу, винну в скоєнні ДТП, не встановлено, - цієї особи не існує, - особа, винна в скоєнні ДТП, - водій застрахованого ТЗ; б) – особу, винну в скоєнні ДТП, встановлено, - особа, винна в скоєнні ДТП, - не водій застрахованого ТЗ.

Відповідно до п.15.10. договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., при врегулюванні збитку на умовах «повна загибель ТЗ» за вибором страховика можлива виплата відшкодування за одним із 2-х варіантів:

Варіант 1. У розмірі страхової суми з урахуванням умов договору за умовами передачі пошкодженого застрахованого ТЗ страховику. У цьому випадку ТЗ повинен бути знятий страхувальником з обліку в органах реєстрації (Митниця, МВС).

Варіант 2. У розмірі страхової суми з урахуванням умов договору за вирахування вартості застрахованого ТЗ після настання страхового випадку за умови, що залишки ТЗ передаються страхувальнику. При цьому, вартість застрахованого ТЗ після настання страхового випадку визначається за рішенням страховика шляхом експертної оцінки або визначення ціни реалізації залишків ТЗ. Вартість залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між страховиком та страхувальником.

Додатком №1 сторонами договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., узгоджено перелік транспортних засобів, які підлягають добровільному страхуванню наземного транспорту (крім залізничного), зокрема: Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2016 року випуску.

15.12.2016р. у м. Чорноморському Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2016 року випуску, зазнав значних механічних пошкоджень.

За результатами страхового розслідування даної події ПАТ “Українська охоронно-страхова компанія” було визнано повну конструктивну загибель автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

16.01.2017р. ОСОБА_1 ЕЮ складено звіт №2214-12-16 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , власник - Управлінням поліції охорони в Одеській області, за результатами якого встановлено ринкову вартість та вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 .

30.01.2017р. ОСОБА_2 складено звіт №49/01-17 про оцінку вартості пошкодженого колісного транспортного засобу, за результатами якого встановлено ринкову вартість, післяаварійного автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2 додатку №1 до договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р. страхова сума по автомобілю Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 становить 332 700,00грн.

Відповідно до п.10.1.пункту 10 договору, у випадку, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах «повна загибель транспортного засобу» (п.15.9. договору), то безумовна франшиза встановлюється рівною величині вказаній в п.5.2.3. цього договору, тобто становить 10%.

Отже, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 332 700,00грн. (договірна сума) – 33 270,00грн. (десятивідсоткова франшиза) = 299 430,00грн.

07.06.2017р. ПАТ “Українська охоронно-страхова компанія” прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 299 430,00грн., про що складено страховий акт №203661.

Так, на виконання умов договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р. позивач виплатив відповідачу страхового відшкодування у сумі 299 430,00грн., а саме:

07.06.2017р. на суму 53 000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №659;

15.06.2017р. на суму 50 000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №691;

21.07.2017р. на суму 50 000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №837;

08.08.2017р. на суму 30 000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №902;

29.09.2017р. зобов`язання позивача в частині виплати відповідачу страхового відшкодування у сумі 116 430,00грн. було погашено згідно з п.3.2. п.3 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017р., укладеної між Управлінням поліції охорони в Одеській області та Приватним акціонерним товариством “Українська охоронно-страхова компанія”.

Між тим, відповідач свої зобов`язання щодо передачі позивачу автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 не виконав, чим порушив умови п.15.10., п.п.17.2.12., п.17.2, п.п.17.3.5. п.17.3. спірного договору.

У відзиві на позовну заяву (за вх.№14313/19 від 18.07.2019р.) відповідач у повному обсязі визнав обставини викладені у позові, зокрема те, що Управлінням поліції охорони в Одеській області не передано позивачу – ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” службовий автомобіль відповідача Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та дійсно така передача передбачена умовами договору страхування №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" (далі - Закону) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, як встановлено судом, 18.11.2016р. між ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” та Управлінням поліції охорони в Одеській області було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Так, 15.12.2016р. у м. Чорноморському Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2016 року випуску, зазнав значних механічних пошкоджень.

07.06.2017р. ПАТ “Українська охоронно-страхова компанія” прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 299 430,00грн., про що складено страховий акт №203661.

Статтею 9 Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Розрахунок суми страхового відшкодування зроблено наступним чином:

Сума страхового відшкодування = договірна страхова сума – 10% франшиза.

299 430,00грн. = 332 700,00грн. – 33 270,00грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач - ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” на виконання зобов`язання, які виникли між сторонами, зокрема в частині виплати страхової суми виконав у повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, при цьому, відповідач свої зобов`язання щодо передачі позивачу автомобіля Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 не виконав, чим порушив умови п.15.10., що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з метою захисту свого права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, що регулюють спірні відносини, визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ “Українська охоронно-страхова компанія” є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Між тим, стосовно обраного позивачем способу захисту шляхом заявлення до стягнення з Управління поліції охорони в Одеській області транспортного засобу Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 на виконання умов договору добровільного страхування неземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., суд з урахуванням приписів ст. 2 та 13 ГПК України зазначає наступне.

Оскільки заявлений Позивачем позов обумовлений порушенням Відповідачем умов передбачених п.15.10. договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р., а саме передачі позивачу пошкодженого транспортного засобу, за який Позивачем сплачений страховий платіж, суд дійшов висновку щодо можливості у даному випадку застосувати принцип jura novit curia, оскільки Позивач належно обґрунтував свої вимоги саме виходячи із непредачі йому відповідачем пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 на виконання умов договору добровільного страхування неземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р.

А тому з урахуванням мети та завдання господарського судочинства, враховуючи те, що Відповідачем визнано той факт що в нього відповідно до умов договору добровільного страхування неземного транспорту (крім залізничного) №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р. після того, як Позивач сплатить страхове відшкодування, дійсно є обов`язок передати пошкоджений транспортний засіб Позивачу, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з формулюванням – зобов`язати Відповідача передати Позивачу транспортний засіб замість стягнути з Відповідача транспортний засіб.

Тому, враховуючи вищенаведене, Господарський суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" в наступного вигляді, шляхом зобов`язання Управління поліції охорони в Одеській області передати транспортний засіб Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , як то передбачено умовами п.15.10. договору №ДМтО6-0.0000163 від 18.11.2016р.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з зазначеним, а також враховуючи повернення ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2019р. Приватному акціонерному товариству “Українська охоронно-страхова компанія” з державного бюджету судового збору у розмірі 50%, що складає 1 161,59грн. у відповідності до ч.1 ст.130 ГПК України, стягненню з відповідача на користь підлягає судовий збір у розмірі 1 161,59грн.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити – повністю.

2. Зобов`язати Управління поліції охорони в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 70 корпус “А”, код ЄДРПОУ 40108934) передати на користь Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) транспортний засіб Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

3.Стягнути з Управління поліції охорони в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 70 корпус “А”, код ЄДРПОУ 40108934) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 59коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 липня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський