Decision № 83318807, 29.07.2019, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2019 року м. Рівне №460/545/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Ігнатьєв М.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000024/2 від 08.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA20500110/2019/00039 від 08.01.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Nissan, моделі X-Trail, 2015 року випуску та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації. Позивач стверджує, що на підставі рахунку (Rechnung) від 19.12.2018 року № 6046/F5960, виставленого фірмою Car-Schmitt, оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 10450 євро. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, які стосуються оцінюваного товару, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 10450 євро до 17150 євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та доводів, і в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Nissan, моделі X-Trail, 2015 року випуску та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Окрім того, у поданих позивачем документах були наявні розбіжності, в зв`язку із чим декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. У відповідь на вказану вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано лише висновок від 28.12.2018 року №3938/18. Інших документів, що витребовувались митницею для підтвердження складових заявленої декларантом митної вартості товару подано не було, що свідчить про порушення позивачем вимог ч. 10 ст. 58 МК України. У зв`язку із ненаданням декларантом всіх документів на зазначене вище повідомлення, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 17150 євро. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Позивач відповідь на відзив не подав, але направив до суду додаткові пояснення, в яких наводить аргументи на спростування доводів відповідача, тотожні змісту позову.

Позовна заява надійшла до суду 11.03.2019.

15.03.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.

18.03.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

22.03.2019 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.04.2019 від позивача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив.

15.04.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено заяву, процесуальний строк продовжений, підготовче засідання відкладено.

02.05.2019 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

15.05.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати встановлено додаткові процесуальні строки.

10.06.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

10.07.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.07.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання, судове засідання відкладено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, подані учасниками справи, суд зазначає наступне.

Обставини справи:

На підставі рахунку (Rechnung) від 19.12.2018 року № 6046/F5960, виставленого фірмою Car-Schmitt, позивач придбав у власність транспортний засіб марки Nissan, моделі X-Trail, 2015 року випуску за ціною 10 50 EUR.

Через уповноважену особу ОСОБА_3 , вказаний транспортний засіб ввезено на митну територію України.

28.12.2018, представником позивача ОСОБА_4 (декларантом), для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу подано в електронній формі митну декларацію за № UA205100/2018/021756 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 10450 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 10450 євро, в графі 45 «коригування» вказано 326411,29грн, в графі 23 «курс валюти» 31,23553грн.

До вказаної митної декларації декларантом долучений рахунок від 19.12.2018 року № 6046/F5960, декларацію про походження товару № 0380 від 19.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , внутрішній договір (контракт) доручення від 22.12.2018, роздруківка Інтернет сторінки торгового майданчику https://www.mobile.de, що містить відомості про транспортний засіб, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2018/218959 від 26.12.2018, договір про надання послуг митного брокера № 2378 від 07.12.2018, звіт про оцінку транспортного засобу № 3938/18 від 28.12.2018 та інші документи, необхідні для митного оформлення автомобіля.

08.01.2019, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000024/2 відповідно до вимог Розділу III (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ № 4495-VI від 13.03.2012). Підстава: Розділ III (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ № 4495- VI від 13.03.2012).

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UA205110/2019/000024/2 від 08.01.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17150 євро.

Із змісту наведеного рішення вбачається, що на думку митного органу, документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до інвойсу від 19.12.2018 року № 16046/F5960 продавцем товару є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, покупцем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , в експортній декларації MRN 18 DE 560397616543Е9 від 20.12.2018 продавцем товару є Car-Schmitt inh Carsten Schmitt Kirchring 26 04509 Wiedemar, покупцем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 . В технічному паспорті НОМЕР_1 вказано власника ОСОБА_5 АДРЕСА_3, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_4, валюта - EUR, вартість 17150,00» та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів бувших у використанні». Також зазначається, що згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями. Відомості про страхування товару (якщо було здійснено) та відомості про його перевезення за наявності його здійснення.

Крім того, наведене вище рішення містить також обставини неприйняття митним органом висновку про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару № 3938/18 від 28.12.2018, оскільки до висновку не долучено розрахунку «SCHWACKE NET», а також зазначена інформація про пошкодження транспортного засобу що суттєво відрізняється від інформації зазначеній в акті огляду. Зазначається що декларантом не надано витребуваних митним органом документів.

Щодо даних про визначення митної вартості товару зазначено, що митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів бувших у використанні». Рівень митної вартості визначено в розмірі 17150 Євро.

08.01.2019, відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю скільки митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з тим, що документи подані до для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначеній у ч. 3 ст. 53 МК України.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 08.01.2019 р. за № UA205110/2019/00039.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України, Кодекс, в редакції, чинній на час виникнення спору).

За приписами частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із досліджених судом доказів вбачається, що позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля надано рахунок (Rechnung) від 19.12.2018 року № 16046/F5960, декларацію митної вартості, експортну декларацію країни відправлення, свідоцтво про реєстрації транспортного засобу, звіт про оцінку транспортного засобу, які за назвою та змістом відповідали вимогам п. 1,3 ч. 2 ст. 53 МК України. Документи є повними, достовірними та такими що не містили розбіжностей.

Декларантом до митного оформлення на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію транспортного засобу був наданий вичерпний перелік належних документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, а аналіз поданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання останнім спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Разом з тим, відповідачем не надано інформації чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд уважає, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі Конституції та законів України, із порушенням критеріїв обґрунтованості та розсудливості.

Так, рішення про коригування митної вартості товарів містить посилання відповідача, що документи подані для митного оформлення не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Але, аналіз змісту рішення про коригування митної вартості дає підстави стверджувати, що таке рішення взагалі не містить доводів відповідача про те, яку ж саме складову митної вартості не доведено позивачем у справі.

Суд звертає увагу, що одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини першої статті 8 Митного кодексу України. У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості, підчас митного контролю та митного оформлення, згаданий принцип означає обов`язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до вантажної митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Доречність такого підходу також ґрунтується на положенні пункту 1 частини третьої статті 52 МК України, відповідного до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.

Натомість в оскаржуваному рішення митним органом викладено загальне формулювання «що документи подані для митного оформлення не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості». Хоча якої складової митної вартості не доведено зі сторони позивача, відповідачем не вказано, що фактично позбавило права позивача на доведення достовірності тієї чи іншої складової митної вартості товару.

Окрім цього, викладене митним органом загальне формулювання не вказує на подання декларантом документів, що не підтверджують вартість товару з усіма її складовими та не спростовують надання відповідачу повного пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Щодо розбіжностей у документах, суд зазначає, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки чи спростування їх достовірності.

Твердження відповідача про розбіжності у документах, а саме, що відповідно до інвойсу від 19.12.2018 року № 16046/F5960 продавцем товару є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, покупцем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , в експортній декларації MRN 18DE560397616543E9 від 20.12.2018 продавцем товару є Car-Schmitt inh Carsten Schmitt Kirchring 26 04509 Wiedemar, покупцем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 є неприйнятними, зважаючи на наступне.

Зокрема згідно рахунку від 19.12.2018 року № 6046/F5960 продавцем товару є не ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, а дилерська компанія Car-Schmitt в особі свого представника ОСОБА_7. Це підтверджується самим рахунком, який складений на бланку Car-Schmitt та печаткою іноземної компанії. Митним органом неправильно здійснено аналіз поданого рахунку, що призвело до безпідставних та необгрунтованих тверджень про розбіжності у документах.

При цьому суд зауважує, що дійсним продавцем та експортером транспортного засобу є німецька дилерська компанія Car-Schmitt, що зі сторони відповідача не було спростовано.

Митний орган також зазначає, що в технічному паспорті НОМЕР_1 вказано власника ОСОБА_5 АДРЕСА_3.\

З даного приводу слід зазначити, що німецька компанія Car-Schmitt являється дилерською компанією, що виконує функції продавця, здійснює закупівлю машин для наступного їх продажу і надає послуги з технічного сервісу. Дилерська компанія здійснює продаж транспортних засобів на підставі дилерських угод (копії яких покупцям не надаються). Це вбачається із фото викопіювання Інтернет сторінки https://www.mоbile.de/ru, яка долучена до матеріалів справи, та поряд з найменуванням німецької фірми Car-Schmitt вказано «дилер».

Отже, вказані відомості не є розбіжностями.

Також, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вказані обставини у документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надано інформації, чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо підстав для витребування додаткових документів.

08.01.2019, на адресу декларанта надійшло електронне повідомлення від митниці декларанту з вимогою надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: 1. касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2. висновок експерта авто товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу терміну його експлуатації, його комплектації.

Слід зазначити, що законних підстав для витребування додаткових документів у позивача під час митного оформлення товару не було, і таке витребування здійснювалось в порушення закону.

Суд повторює, що ч. 3 ст. 53 МК України передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Разом з тим, як зазначено вище, розбіжності у документах є надуманими відповідачем у справі та не підтверджені доказами.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за подібних (аналогічних) товарів, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Положеннями ст. 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас з приводу посилання відповідача на ненадання позивачем банківських платіжних документів, суд зварює увагу, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як вартість автомобіля оплачувалась готівкою без банківських платежів. У даному випадку ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, експортна декларація країни відправлення, свідоцтво про реєстрації транспортного засобу, висновок експерта тощо), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей (аналогічний висновок викладений Касаційним адміністративним судому складі Верховного суду в постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17).

Окрім цього, банківське платіжне доручення (касові або товарні чеки) свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. У зв`язку з цим, платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, до митного оформлення разом з декларацією був поданий звіт № 3938/18 від 28.12.2018 про оцінку транспортного засобу. Згідно висновку, вартість імпортованого транспортного засобу відповідав рівню заявленої митної вартості декларантом за основним методом. А відхилення вказаного доказу відповідачем є безпідставним та належним чином не обґрунтованим з огляду на те, що висновок складений суб`єктом оціночної діяльності і відповідає вимогам законодавства у сфері оцінювання.

Суд зауважує, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суду складі Верховного суду в своїх постановах від 04 вересня 2018 року у справі №808/9123/15 та від 18 вересня 2018 року у справі №804/1462/15).

Також, підставою для визначення скоригованої митної вартості, згідно оскаржуваного рішення є володіння митним органом інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст. 64 розділу 9 МК України (резервний метод).

Згідно ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT),

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Натомість в порушення вказаної норми, рішення про коригування митної вартості не містить як підставу для коригування вартості автомобіля та визначення нової вартості посилання на рішення про коригування митної вартості та/або митні декларації за якими було здійснено розмитнення такого (подібного/аналогічного) автомобіля.

При цьому, частина 3 ст. 64 МК України визначає, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Однак, з рішення неможливо встановити для якого ринку визначені були ціни що вказані у рішенні та чи можливо їх використовувати для визначення митної вартості автомобіля за резервним методом.

Окрім цього, відповідно до частин дев`ятої та двадцять першої статті 58 МК України, декларант свої розрахунки на підставі основного методу повинен робити, лише використовуючи об`єктивні дані; використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, підтверджуватися документально. З огляду на принцип рівності перед законом, орган доходів і зборів своє рішення про коригування митної вартості також повинен ґрунтувати на основі об`єктивних даних.

В свою чергу, на підтвердження достовірності заявленої до митного оформлення вартості транспортного засобу, об`єктивності її визначення, а також вірності обраного позивачем способу визначення вартості за ціною договору, було долучено копію звіту № 3938/18 про оцінку транспортного засобу за результатами якого, вартість автомобіля Nissan X-Trail, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що ввозиться на митну територію України на дату оцінки (28.12.2018) складає 10464 Євро.

Висновок складено на підставі фактичного огляду транспортного засобу оцінювачем та його дослідження.

За наведених обставин суд уважає, що митному органу були надані достовірні та об`єктивні дані на підтвердження митної вартості товару та визначення її із застосуванням основного методу, - за ціною договору, а докази підтверджують протиправність рішення про коригування митної вартості, що зумовлює необхідність визнання його протиправним та скасування.

Позаяк, підставою відмови у прийнятті митної декларації UA205100/2018/021756 від 28.12.2018 є оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, то вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким, чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваних рішеннях, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи спірні рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні та про коригування митної вартості товарів, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин справи, тому такі рішення є протиправними і належать до скасування, а позовні вимоги позивача до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2861,18 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи оригіналів квитанцій (а. с. 3, 56, 113).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 8 січня 2019 року № UA205110/2019/000024/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 8 січня 2019 року № UA205110/2019/00039 в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судовий збір в сумі 2861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одна) гривня 18 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

2) відповідач - Волинська митниця ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13).

Повний текст рішення складений 30 липня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.