Decision № 83264689, 22.07.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 р. Справа№200/11552/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Синиці М.І.

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Коваленко Г.О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконної та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування вимоги від 17 вересня 2018 року №78833-42 про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 18789,10 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем винесено податкову вимогу №78833-42 від 17.09.2018 р., відносно якої станом на 16 вересня 2018 року податковий борг у розмірі 18789,10 грн. складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано те, що нежитлове приміщення, що належить йому, є цехом з виробництва паперової мішкотари, а отже не є об`єктом оподаткування податком на майно в силу приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.11.2018 року.

21.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2018 року.

12.12.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2018 року.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №805/179/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0074376-4210-0502, №4033-42 від 12.02.2018 р., прийнятих Головним управлінням ДФС у Донецькій області.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 19.07.2019 року

19.07.2019 року відкладено судове засідання на 22.07.2019 року.

Позивач у судовому засіданні наполягав на позовних вимогах та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований з 19.03.1999, запис про державну реєстрацію номер 2 254 017 0000 002254 від 10.04.2006, вид економічної діяльності зазначений: 17.12 - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, місце проживання: АДРЕСА_1 . Позивач як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Бахмутське управління, Бахмутська ДПІ).

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля - цех з виробництва паперової мішкотари, загальною площею 838,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують право власності позивача на це майно, та технічний паспорт будівлі.

12.02.2018 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 4033-42, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 18 789,12 грн. та податкове повідомлення-рішення №0074376-4210-0502, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 1639,68 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №269 від 16.08.2018 року сплачено податковий борг у розмірі 1639,70 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника податків зазначена сума 01.09.2018 року зарахована відповідачем в рахунок сплати податкового боргу, визначеного відповідно до податкового повідомлення - рішення від 12.02.2018 року № 4033-42. Тобто залишок боргу відповідно до даного податкового повідомлення-рішення становить 17149,44 гр. (18789,12 - 1639,68).

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання у повному обсязі податковим органом винесено податкову вимогу №78833-42 від 17 вересня 2018 року про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 16 вересня 2018 року у розмірі 18789,10 грн. (17149,44 + 1639,68).

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/179/19-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2018 року № 4033-42 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № 4033-42 від 12.02.2018 за податковий період 2017 року в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на майно в сумі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При розгляді справи №200/179/19-а суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно визначено грошове зобов`язання з податку на майно за 2017 рік в сумі 13 420,80 грн., з огляду на що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №4033-42 від 12.02.2018 р. є незаконним та скасовано в цій частині.

Вказане рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/179/19-а набрало законної сили 10.06.2019р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких, крім інших, віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Виходячи із системного тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному з буквених пунктів (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні; будівлі офісні; будівлі торговельні; гаражі; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів; господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. При цьому, цей клас не включає, зокрема, резервуари, силоси та склади, які у свою чергу відносяться до класу - код 1252.

За матеріалами справи позивач є власником нежитлової будівлі - цеху з виробництва паперової мішкотари, загальною площею 838,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , отже є власником приміщення, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Як вже зазначалося, приписами пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що, окрім іншого, не є об`єктом оподаткування цехи промислових підприємств. Виключення зі складу об`єктів оподаткування приміщень цехів, що належать іншим суб`єктам господарювання цією нормою не передбачено.

Позивач є суб`єктом господарювання, проте, не є промисловим підприємством, з огляду на що приписи є підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України на нього не поширюються.

Отже, цех, що належить позивачу, є об`єктом оподаткування.

Правова позиція щодо непоширення дії п."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України на нежитлові примушення, що належать суб`єкту господарювання - фізичній особі-підприємцю викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18).

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлової будівлі - цеху з виробництва паперової мішкотари, загальною площею 838,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , отже є власником приміщення, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 р. № 4033-42, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 18 789,12 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 р. №0074376-4210-0502, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 1639,68 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 р. № 4033-42 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як встановлено судом, постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/179/19-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 4033-42 від 12.02.2018 за податковий період 2017 року в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на майно в сумі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що визначення податкового боргу відповідно до спірної вимоги в сумі 13420,80 грн. згідно податкового повідомлення рішення №4033-42 від 12.02.2018 року є необґрунтованим.

Разом з тим, позивачем не доведено, та матеріали справи не містять доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.02.2018 р. №0074376-4210-0502, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 1639,68 грн., а тому визначення податкового боргу в сумі 1639,68 грн. є обгрунтованим.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи викладене вище, відповідачем протиправно визначено грошове зобов`язання з податку на майно за 2017 рік в сумі 13 420,80 грн., з огляду на що оскаржувана позивачем податкова вимога №78833-42 від 17 вересня 2018 року є незаконною та підлягає скасуванню в цій частині.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач в силу ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування вимоги від 17 вересня 2018 року №78833-42 про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 18789,10 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 вересня 2018 року №78833-42 про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на майно в сумі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 липня 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 26 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая