Decision № 83237970, 28.02.2019, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року №826/10111/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-В, ЄДРПОУ 39307260) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 39439980), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат", (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 39439980) (далі - відповідач, контролюючий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0010971409 (форма С) від 06 березня 2018 року, (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10111/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" не відноситься до кола суб`єктів, на яких розповсюджуються положення статті 4 та відповідно статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки позивач є небанківською фінансовою установою, яка діє на підставі ліцензії Національного банку України, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0010971409 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність висновків під час перевірки та вказав, що перевіркою встановлено здійснення операції купівлі-продажу валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій, а санкцію визначено правомірно та на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку Чернівецького відділення товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат", розташованого за адресою: Чернівецька обл. смт. Глибока, вул. Першотравнева, 7.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт про результати фактичної перевірки від 21.02.2018 року № 0023/24/13/РРО/39307260 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 року №0010971409, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" за порушення пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 700,00 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням № 0010971409 від 06.03.2018 року та оскаржив дане рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 23.03.2018 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України №17186/6/99-99-11-03-01-25 від 18.05.2018 у задоволенні вказаної скарги позивача відмовлено, а податкове повідомлення-рішення № 0010971409 від 06.03.2018 - залишено без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. п. 1-5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВРторгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У той же час, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

На виконання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розроблено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який затверджено наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016. (надалі по тексту також - Порядок)

Згідно із ч. 1 Розділу 2 Порядку, уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв`язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв`язку національного оператора поштового зв`язку, для здійснення операцій з купівлі - продажу валюти зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування «операції з купівлі-продажу іноземної валюти» за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО. (ч. 2 Розділу 2 Порядку)

Слід зазначити, що пункт обміну іноземної валюти є структурною одиницею, яка відкривається банком (фінансовою установою), у порядку, встановленому Національним банком України, у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами - резидентами, а також національним оператором поштового зв`язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, та розташована поза межами операційного залу.

Згідно п. 1 Розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно -обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 № 502 (що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, надалі по тексту також - Інструкція № 502), вказана Інструкція встановлює порядок організації та здійснення валютно - обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків, а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку, їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом. Банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Суд звертає увагу на те, що дана стаття визначає обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Оскільки, позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій виданої Національним банком України № 168 , підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутні.

Крім того, відповідно до приписів ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказані фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків або їх агентів, тоді як позивач є фінансовою установою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.06.2018 у справі № 826/15581/16 (провадження № К/9901/41394/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом було протиправно застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" штрафні санкції, передбаченні статтею 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", адже позивач не відноситься до кола суб`єктів, на яких поширюються дія зазначеної статті.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010971409 від 06.03.2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 18.06.2018 року №10938, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1762,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-В, ЄДРПОУ 39307260) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 39439980), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.03.2018 року №0010971409 .

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-В, ЄДРПОУ 39307260) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко