Decision № 83177510, 10.07.2019, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/116/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П.

Розглянувши справу №916/116/19;

За позовом: Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона"

про стягнення, -

за участю представників:

Від позивача: Ніколенко Г.В., за довіреністю № 79 від 28.01.2019р.;

Від відповідача: Осадчий А.Ю. ордер серії ОД 351953 від 11.02.2019р.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" заборгованість у розмірі 44 829,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №2278П/11-448 про охорону об`єктів за допомогою пункту централізованого спостереження, системи охоронної сигналізації, кнопки тривожного виклику, з реагуванням наряду охорони від 30.04.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/116/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

12.02.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач наводить доводи в обґрунтування безпідставності позовних вимог Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА".

01.03.2019р. від Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2019р. справу №916/116/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19 квітня 2019 р. о 14 год. 20 хв.

10.06.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" надійшли додаткові пояснення по справі.

10.06.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" надійшла заява про зменшення розміру збитків.

10.06.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" надійшла заява про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2019р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" технічні паспорти викрадених моноблоків АРМ Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/116/19; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

У судовому засіданні 18.07.2019р. оголошено перерву до 10.07.2019р.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

30.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" (далі – Виконавець, відповідач) та Акціонерним товариством "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (далі – Замовник, позивач) укладений договір №2278П/11-448 про охорону об`єктів за допомогою пункту централізованого спостереження, системи охоронної сигналізації, кнопки тривожного виклику, з реагуванням наряду охорони.

Як зазначає позивач, під час дії Договору відбулися два випадки проникнення сторонніх осіб на структурні підрозділи Замовника, що підлягають охороні відповідно до Договору.

1) 17.10.2018 невідомі особи, шляхом пошкодження віконних грат, проникли до приміщення міського відділення поштового зв`язку № 29 по вул. Ольгіївська, 37 та вчинили крадіжку трьох комплектів АРМ В-3 (моноблоків), остаточною вартістю 33622,23 грн.

2) В ніч з 22.10.2018 року на 23.10.2018 року відбулось проникнення невідомих осіб до службового приміщення міського відділення зв`язку № 9 по вул АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 м. Одеса шляхом зняття грат з вікон приміщення та відкривання вікна. Після проникнення невідомими була здійснена крадіжка комп`ютеру (моноблоку) вартістю 11207,41 грн.

Таким чином, на думку позивача загальна сума збитків, заподіяних Акціонерному товариству "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" становить 44829,64 грн.

Як стверджує позивач, 19.11.2018р. з урахуванням неналежного виконання умов Договору з боку відповідача, позивач письмово звернувся до відповідача з пропозицією щодо відшкодування заподіяних збитків. 12.11.2018 р. на зазначені звернення Відповідачем надана письмова відповідь, в якій частково визнавалось неналежне виконання власних зобов`язань за Договором та зазначалось про готовність на мирне врегулювання виниклого спору з боку відповідача, проте відшкодування до теперішнього часу відповідачем не здійснене.

Дані обставини, власне, і стали підставою для звернення до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Частиною другою статті 8 Закону України “Про охоронну діяльність”, встановлено, що у договорах про надання послуг з охорони майна відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Отже, вказаною нормою Закону окремо врегульовано та віднесено саме до компетенції сторін договору визначення умов відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань. А відтак, оскільки цією нормою встановлено інше правове регулювання відшкодування шкоди у відносинах з надання послуг охорони, відповідно до статті 955 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін не можуть бути застосовані положення § 1 “Загальні положення про зберігання” глави 66 “Зберігання” Цивільного кодексу України, зокрема, пункту 1 частини першої статті 951, щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню поклажодавцеві.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Можливість врегулювання сторонами на власний розсуд умови (розмір) збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлена частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України, згідно із якою, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, згідно із частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд Одеської області зазначає, що відповідно до Договору, сторони дійшли згоди, стосовно відповідальності сторін, відповідно до якого Виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником за невиконання чи неналежне виконання умов Договору за збитки завдані зловмисниками, які проникли на об`єкт охорони.

Однак, суд звертає увагу, що розмір збитку повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, а саме, відповідно до п. 6.2.4. Договору, чітко передбачено, що розмір збитків, нанесених Замовнику внаслідок неналежного здійснення договірних зобов`язань Виконавцем, встановлюється уповноваженими працівниками Сторін і повинен підтверджуватися відповідними документами та розрахунками вартості викраденого, пошкодженого і знищеного майна, і звірятися з даними бухгалтерської звітності.

Відповідно до матеріалів справи, уповноважений представник Виконавця не був запрошений до визначення розміру збитків, бухгалтерські довідки та акт службового розслідування Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" складені в односторонньому порядку позивачем в порушення умов п. 6.2.4. Договору, а тому не можуть вважатися належними доказами в обґрунтування розміру збитків.

Дані довідки та акт складені в односторонньому порядку, не містять будь-яких первинних документів, які підтверджують дійсну вартість майна, а тому не можуть бути належними доказами розміру збитків.

Крім цього, суд звертає увагу, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, що свідчать про факт скоєння кримінального правопорушення, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів України лише до компетенції органів дізнання, слідства чи судів загальної юрисдикції віднесена компетенція щодо встановлення факту скоєння злочину.

Факт крадіжки, на який посилається позивач ніяким чином не може бути встановлений в рамках господарського провадження, адже господарський суд не може делегувати собі компетенцію судів загальної юрисдикції, так як факт вчинення кримінального правопорушення встановлюється виключно в кримінальному провадженні.

Також, суд погоджується з правовою позицією відповідача, яка ґрунтується на тому, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, щодо відсутності необхідності зберігання АРМ В-3 (моноблоків) у сейфах, оскільки позивачем не виконано вимоги ухвали про витребування доказів від 14.06.2019р. (технічні паспорти викрадених моноблоків АРМ).

Отже, в рамках провадження по справі №916/116/19 Акціонерне товариство "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" не надало суду належних доказів в обґрунтування правової позиції.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

Відсутність хоча б однієї з складових збитків є підставою для відмови у застосуванні відповідальності за заподіяння збитків, а тому, позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" є безпідставними.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА".

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "УКРПОШТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Позавідомча охорона" про стягнення збитків – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова