Decision № 83177506, 22.07.2019, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1049/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Марков О.В. (на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12 ,4-й поверх);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ера Грейн (68150, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Дивізія, вул. Миру, буд. 102);

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 12.04.2019 року від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. ГСОО №1073/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ера Грейн, в якій позивач просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії повернути ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) 2 000 000 кг кукурудзи (3 класу) загальною вартістю 9 700 000 грн., що перебуває на зберіганні у ТОВ „Ера Грейн на зернових складах (зерносховищах) за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Заможне, вул. Вокзальна, 26, відповідно до договору складського зберігання зерна №21 від 02.08.2018 року, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору складського зберігання зерна №21 від 02.08.2018 року, щодо повернення 2 000 000 кг кукурудзи (3 класу).

Ухвалою суду від 17.04.2019 року за даним позовом відкрито провадження у справі №916/1049/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 13.05.2019 року.

У судовому засіданні від 13.05.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 27.05.2019 року.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 13.06.2019 року.

Судове засідання, призначене на 13.06.2019 року не відбулось, оскільки всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв`язку з проведенням ГУ ДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, про що Господарським судом Одеської області складено довідку.

З огляду на зазначене вище, ухвалою суду від 13.06.2019 року, розгляд справи по суті було призначено на 10.07.2019 року.

У судовому засіданні від 10.07.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити а також просив суд надати можливість подати докази на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ТОВ „Ера Грейн про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 18.04.2019р. та на 10.07.2019 року, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи Адресат відсутній, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Ера Грейн у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.07.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 22.07.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 3. ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Як встановлено під час розгляду справи, 02.08.2018 року між ТОВ „Ера Грейн (надалі - зерновий склад) та ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) (надалі - поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 21 (надалі договір), за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (надалі „зерно) за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Відповідно до п. 1.2 договору, зерновий склад надає поклажодавцю послуги по доведенню якості зерна до вимог обумовлених договором, і послуги зі зберігання зерна, та виконує роботи для уникнення псування і втрати якості (далі по тексту „послуги, „роботи). Такі послуги та роботи можуть надаватися (виконуватися) як за згодою поклажодавця, так і без його згоди (у випадку, якщо надання таких послуг передбачено цим договором, або їх не надання призведе до зниження якісних показників зерна).

Положеннями п. 3.1 договору передбачено, що зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві. Природні втрати зерна при зберіганні, а також нестача понад природні втрати, спричинена покращенням якості, підтверджена актами доробки зерна, актами на оприбуткування зміток, актами отримання аспіраційних відносів довільної форми та актами-розрахунками, списується за рахунок поклажодавця; прийняти зерно за фізичною вагою та провести перевірку його якості; видати складські документи на зерно, зареєстровані в державному реєстрі складських документів на зерно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; повідомити на вимогу поклажодавця про умови зберігання зерна; надати додаткові послуги по сушінню та очистці зерна у разі невідповідності поставленого на зберігання зерна вимогам базисних кондицій для зберігання; у разі виявлення пошкодження зерна протягом 3-х днів повідомити поклажодавця; забезпечити доступ поклажодавцю та вказаним ним у відповідному листі до елеватора сюрвеєрським компаніям з переліком конкретних представників до зерна для проведення огляду протягом строку зберігання; здійснювати інші обов`язки, передбачені цим договором.

За умовами п. 3.2 договору, зерновий склад має право, серед іншого, відмовити поклажодавцеві у видачі за першою вимогою зерна, у випадку наявності непогашеної заборгованості по договору.

Умовами п. 3.4 договору визначено, що поклажодавець має право запитувати інформацію про умови зберігання і якість зерна; переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства; замовляти додаткові послуги; проводити огляд зерна протягом строку його зберігання.

Відповідно до п. 4.1 договору, поклажодавець сплачує зерновому складу вартість наданих послуг за діючими у зерновому складі тарифами встановлених згідно з додатком 2 цього договору.

Згідно п. 4.3 договору, оплата здійснюється щомісячно не пізніше трьох робочих днів з дня отримання поклажодавцем рахунку зернового складу та акту виконаних робіт/наданих послуг.

У відповідності до п. 4.4 договору, відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.

За умовами п.4.5 договору, відвантаження та експедирування зерна поклажодавця залізничним транспортом з зернового складу забезпечує зерновий склад, що має право залучення третіх осіб для виконання вказаних операцій. Поклажодавець зобов`язаний представити зерновому складу не пізніше ніж за сім робочих днів до відвантаження.

Згідно з п. 5.1 договору, зерно, передане на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, залишається власністю поклажодавця протягом усього часу знаходження його на зберіганні зернового складу. Право власності на зерно поклажодавця до зернового складу не переходить, та зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця крім випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Пунктом 5.2 договору визначено, що при не витребуванні поклажодавцем зерна у строк понад 10 робочих днів у разі закінчення строку зберігання цього зерна зерновий склад має право продавати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що строк зберігання зерна становить до 30.04.2019 року.

Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди (п. 7.2 договору).

За умовами п. 7.3 договору, зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування.

Положеннями п. 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Як стверджує позивач, ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) на виконання умов договору №21 від 02.08.2018 року передало на зберігання ТОВ „Ера Грейн кукурудзу (3 класу) 2018 року врожаю у кількості 2 000 000 кг. Зазначений товар був переданий на зберігання ТОВ „Ера Грейн за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Заможне, вул. Вокзальна, 26, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями №№ 429, 430 від 06.12.2018р.(а.с. 22-23) та витягами із Реєстру складських документів на зерно №№ 14151, 14152 від 06.02.2019р. (а.с. 24-25).

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Украгроконсалт №25/1/19 від 26.03.2019р., загальна вартість товару на зберіганні станом на 25.03.2019р. становить 9 700 000,00 грн. (4850грн./т*2000т).

Разом з тим, ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) наполягає на тому, що відповідач мав повернути переданий на зберігання товар за першою вимогою.

Так, позивач наполягає, що звертався до відповідача з листами вих. №21-01/19-4 від 21.01.2019р. та вих. №31-01/19-1 від 31.01.2019р. (а.с. 27-28) в яких просив відвантажити спірний товар у січні-лютому, але не пізніше 04.02.2019 року та в подальшому надіслав на адресу ТОВ „Ера Грейн заяву (вимогу) про повернення зерна, переданого на складське зберігання за вих. № 07/02-2019-3/1, однак, за твердженням позивача, зазначені листи та вимога про повернення зерна залишились без відповіді та задоволення (а.с. 29-33).

Водночас, 21.07.2017р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „CISS GROUP UKRAINE було укладено договір про надання послуг по перевірці товарів, які зберігаються на складі №21/07.

06.02.2019р. інспектор ТОВ „CISS GROUP UKRAINE, у відповідності до направлення на здійснення перевірки від ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) прибув на ТОВ „Ера Грейн за адресою: с. Заможне, вул. Вокзальна, 26, однак, із акту від 06.02.2019р. (а.с. 34) вбачається, що інспектора не було допущено до здійснення відповідної перевірки.

Разом з тим, у зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до Національної поліції України з заявою (повідомлення) за фактами вчинення посадовими особами ТОВ „Ера Грейн дій, що містять ознаки складу злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України (а.с. 41-47).

Оцінюючи дії ТОВ „Ера Грейн з урахуванням п.п. 7.1-7.3 договору №21 від 02.08.2018 року, виходячи з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд вказує таке:

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, серед іншого виконання за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів провадиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання. Водночас ч. 2 ст.532 цього кодексу визначено, що зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За приписами ч. 3 ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Із приписів ст. 953 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

З огляду на викладене, враховуючи звернення позивача про повернення йому спірного товару, суд дійшов висновку про неналежне виконання ТОВ „Ера Грейн зобов`язань щодо повернення позивачу майна з відповідального зберігання за умовами договору №21 від 02.08.2018 року, в зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) щодо повернення зерна є обґрунтованими.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про необґрунтоване утримання спірного зерна відповідачем, як і доказів повернення переданого на зберігання товару або вжиття відповідачем заходів щодо намагання здійснити передачу майна із зберігання.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення. Незважаючи на те, що відповідачу завчасно та достеменно було відомо про необхідність повернення майна, оскільки умовами договору сторонами був погоджений строк зберігання до 30.04.2019 року, проте він не скористався можливістю вжити заходів щодо недопущення господарського правопорушення. Зазначені дії відповідача повною мірою не відповідають загальним засадам цивільного законодавства, що визначені у ст. 3 Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ера Грейн (68150, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Дивізія, вул. Миру, буд. 102; код ЄДРПОУ 35441410) вчинити дії повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12, 4-й поверх; код ЄДРПОУ 39112319) 2 000 000 кг кукурудзи (3 класу) загальною вартістю 9 700 000 грн., що перебуває на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю „Ера Грейн на зернових складах (зерносховищах) за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Заможне, вул. Вокзальна, 26, відповідно до договору складського зберігання зерна №21 від 02.08.2018 року.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ера Грейн (68150, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Дивізія, вул. Миру, буд. 102; код ЄДРПОУ 35441410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12, 4-й поверх; код ЄДРПОУ 39112319) 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 липня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська