Court ruling № 83020751, 15.07.2019, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 640/12917/19

н/п 1-кп/640/904/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.

Колегія суддів Київського районного суду м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

судді: Зуб Г.А., Якуша Н.В.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.

прокурора Коваля В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Жарової-Тітарьової Л.М.

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019220490000581 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не судимого, розлученого, має малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого ФОП Мацокін та директором фірми «Фенеро», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину.

В підготовчому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні колегіально. Вказав, що обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами КПК України. Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.

Захисник обвинуваченого заперечував проти призначення справи до судового розгляду, просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК. Обвинувальний акт всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК не містить формулювання обвинувачення. При цьому, пред`явлене особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду. Також посилання в обвинувальному акті на те, що обвинувачений вчинив злочин у співучасті з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не є сторонами цього провадження, - є неприпустимим з точки зору презумпції невинуватості та меж судового розгляду, який повинен проводитися лише стосовно особи, якій пред`явлено обвинувачення і лише в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. В акті не вказано часу, місця та способу вчинення злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , що позбавляє також можливості визначити територіальну підсудність справи. В акті відсутні дані про подальше розпорядження обвинуваченим майном потерпілих. До акту не додані цивільні позови, про які вказано у обвинувальному акті, не додано розписки про отримання обвинувального акту. Акт не містіть печатки установи.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 підтримали думку прокурора.

Інші потерпілі не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Інші потерпілі не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегій суддів вважає можливим провести підготовче засідання у відсутність потерпілих.

Суд, заслухавши клопотання захисника, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Зокрема, в обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено таким чином: «у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року ОСОБА_1 , діючи у складі організованої групи до якої увійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинених повторно, що завдало значної шкоди та у великих розмірах на загальну суму 7 219 865,15 грн., а саме: майном потерпілих …, а також безпосередньому керівництві такими діями, як організатором організованої групи, вчинив злочин, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України».

В порушення цих вимог закону обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення, а в ньому викладено лише фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій.

Згідно з ч.1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Також, суд звертає увагу на те, що обвинувачений повинен знати суть пред`явленого обвинувачення до початку судового розгляду, що також є закріпленим його правом на захист та не може визначатись питанням зміни обвинувачення в суді.

Згідно з ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, може бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Як вказано в рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.06.2008 року «Ващенко проти України» - «Обвинувачення для цілей п.1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карною та попереджувального характеру. (п.51).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Наданий до суду обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 п.5 ст. 291 КПК України, оскільки фактично не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_1 у складі організованої групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вчинили злочин, який їм інкримінується.

Тобто, обвинувачений у даному випадку був позбавлений можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції, адже його не було належним чином поінформовано про характер і причини обвинувачення через фактичну відсутність формулювання обвинувачення, як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що є підставою для його повернення прокурору згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Крім того, як зазначалось вище, в обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення вказано, що «у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року ОСОБА_1 , діючи у складі організованої групи до якої увійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_9 …».

Отже, у формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 вказано про вчинення інкримінованого злочину обвинуваченим ОСОБА_1 у складі організованої групи до якої увійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , - що є порушенням однієї із концептуальних засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

З урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, у формулюванні обвинувачення прямо вказано на співучасть інших, конкретизованих осіб: ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, який інкримінується ОСОБА_1 , та є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про причетність ОСОБА_12 та ОСОБА_9 до вчинення зазначеного злочину.

Встановлені органом досудового розслідування щодо ОСОБА_1 фактичні обставини справи, не можуть вважатися встановленими щодо інших осіб, прізвища яких зазначено у формулюванні обвинувачення і потребують окремого дослідження при розслідуванні справи відносно вказаних осіб ( ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ).

Зазначення у формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 обставин кримінального правопорушення, скоєного іншими, крім обвинуваченого, особами ( ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ), які фактично на даний час не притягуються до кримінальної відповідальності в даному судовому провадженні та не є обвинуваченими, - не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства, суперечить передбаченим ст.ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, межі розгляду висунутого обвинувачення, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.

З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов до висновку про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 в цій частині суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки порушує права, свободи та інтереси інших осіб ( ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ), прізвища яких зазначені у формулюванні обвинувачення.

Наведені порушення свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, що з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, ст.9 ч.6, ст.ст. 21, 22, ч.4 ст.291 КПК України визнається судом істотним порушенням вимог процесуального закону, яке фактично нівелює принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлює призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та з урахуванням положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, також є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Доводи захисника обвинуваченого щодо не долучення до акту цивільних позовів, про які вказано у обвинувальному акті, розписки про отримання обвинувального акту, - є безпідставними, оскільки вказані документи були долучені до обвинувального акту.

Доводи захисту щодо протиправності зазначення дати затвердження обвинувального акту авторучкою, а не друкованим способом, і акт не містить печатки прокуратури, суд не приймає до уваги, оскільки норми КПК України не містять вимог щодо затвердження обвинувального акту печаткою, а визначальним є його підписання прокурором.

Інші доводи захисника, в тому числі, щодо територіальної підсудності справи не є підставами для повернення обвинувального акту.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт, затверджений 27.06.2019 року прокурором відділу прокуратури Харківської області Ковалем В.І., у кримінальному провадженні №12019220490000581 від 08.02.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий - суддя Л.І. Золотарьова

Судді: Г.А. Зуб

Н.В. Якуша