Decision № 83018317, 18.06.2019, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року № 810/2534/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Управління ДАІ ГУ МВС України у Київській області, за участю третьої особи Головного управління Національної поліції України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Управління ДАІ ГУ МВС України у Київській області, за участю третьої особи Головного управління Національної поліції України у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 23 квітня 2018р. за №11 о/с про звільнення його з посади начальника відділення ДАІ ГУ МВС України у Київській області; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області поновити його на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування міста Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС України у Київській області та вирішити питання щодо працевлаштування; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 29 листопада 2013р. був прийнятий на публічну службу в органи МВС України, яку проходив на керівних посадах у ДАІ Київської області. Згідно наказу ГУ МВС у Київській області від 06 листопада 2015р. позивач був звільнений із займаної посади, через скорочення штатів. На підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017р. по справі №810/5637/15, позивача було поновлено на посаді, про що видано наказ за № 4 о/с від 21 лютого 2018р., та цього ж дня повідомлено про вивільнення із займаної посади з 21 квітня 2018р. Позивач 17 квітня 2018р. повторно подав заяву про наявність бажання проходити службу в Національній поліції, та бажання пройти відповідну атестацію, яка залишилась без реагування. 23 квітня 2018р. відповідачем було прийнято наказ за №11 о/с, яким позивача звільнено із займаної посади на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом». Позивач вважає протиправним вказаний наказ та зазначає, що його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відбулось за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства. Зазначає, що його звільнення за скороченням штатів є незаконним з огляду на те, що УМВС України в Київській області не встановлено відсутність можливості подальшого використання його на службі, як того вимагає п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Ухвалою суду від 23 травня 2018р. провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 18 червня 2018р.

11 червня 2018р. до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач УМВС України в Київській області заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивача звільнено зі служби в ОВС у зв`язку з ліквідацією УМВС України в Київській області, наслідком якого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Тобто, мала місце повна ліквідація установи, у зв`язку з чим поновлення позивача на посаді в іншій юридичній особі є неможливим.

18 червня 2018р. судом було постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості другого відповідача Управління ДАІ ГУ МВС України у Київській області, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 30 серпня 2018р.

30 серпня 2018р., 14 вересня 2018 р. та 29 листопада 2018 судові засідання було відкладено, у зв`язку з неявкою другого відповідача.

22 січня 2019р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з надходженням клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.

У подальшому, на адресу суду від позивача та представника Головного управління МВС України у Київській області та третьої особи надійшли заяви про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник Управління ДАІ ГУ МВС України у Київській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки та свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог не висловив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України (наказ Головного управління МВС України в Київській області № 391 о/с) з 29.11.2003; остання займана посада - начальник відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, спеціальне звання - майор міліції.

Наказом від 17.04.2015 № 205 о/с позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 23.03.2015 по 14.07.2017.

Постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 було вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ (зокрема, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області) та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

З метою продовження служби в Національній поліції позивач звернувся до УДАІ ГУ МВС України у Київській області з відповідними заявами. Крім того, відповідне письмове повідомлення (анкета від 02.11.2015) про намір (бажання) проходити службу в Національній поліції було направлено позивачем поштою та отримано УДАІ ГУ МВС України в Київській області 04.11.2015.

Відповідно до приписів пунктів 10 та 11 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію", а також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Київській області було прийнято наказ № 597 о/с від 06.11.2015 про звільнення (з 06.11.2015) начальника відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС у Київській області, майора міліції ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України, на підставі п.64 "г" (через скорочення штатів).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017р., по справі №810/5637/15, яка набрала законної сили, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, позовні вимоги було задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 № 597 о/с про звільнення майора ОСОБА_1 , з посади начальника Відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАЇ ГУ МВС України в Київській області; зобов`язано Головне управління МВС України в Київській області поновити майора ОСОБА_1 на посаді начальника Відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАЇ ГУ МВС України в Київській області.

Наказом від 21 лютого 2018р. за №4 о/с «По особовому складу» ГУ МВС України у Київській області позивача було поновлено на раніше займаній посаді. Крім того, цього ж дня позивача було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади з 21 квітня 2018р. Іншої роботи одночасно з попередженням про звільнення запропоновано не було.

17 квітня 2018р. позивач на ім`я Міністра внутрішніх справ подав заяву, якою повідомляв про бажання проходити службу в Національній поліції України, та готовність пройти відповідну атестацію.

23 квітня 2018р. наказом ГУ МВС України у Київській області за №11 о/с, позивача було звільнено із займаної посади, на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом, та 25 квітня 2018р. видано трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Проте, позивач не погоджується з прийнятим рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (далі - Положення №114).

Починаючи з 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Зокрема, відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення №114, покладеного в основу оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та її структурні підрозділи.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов`язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов`язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

У відповідності до вказаної постанови, відповідачем створено ліквідаційну комісію та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо початку ліквідації.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований 06.08.2015 та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Проте, повного механізму скорочення атестованих працівників органів внутрішніх справ спеціальним законодавством не передбачено. У зв`язку з цим, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, при скороченні атестованих працівників органів внутрішніх справ у частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Це відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/202 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України у якому визначено основні трудові права працівників.

Таким актом є Кодекс законів про працю України у якому розкрито механізм скорочення працівників.

Враховуючи ту обставину, що спеціальним Законом не визначено строк попередження працівників міліції про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, суд вважає, що працівники відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України повинні бути попереджені не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З огляду на наведені норми законодавства, однією з необхідних умов для прийняття працівників міліції на службу в поліцію слугувало висловлення ними відповідного бажання і лише в разі відмови від походження служби в поліції такі працівники міліції підлягали звільненню зі служби в органах внутрішніх справ на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення, через скорочення штатів. При цьому, Законом №580-VIII визначений строк, протягом якого працівник міліції міг бути прийнятий на службу в поліції, який складав три місяці з дня опублікування цього Закону. Зокрема, Закон №580-VIII опублікований в газеті "Голос України" від 06.08.2015 №141-142, отже, тримісячний строк закінчився 06.11.2015.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно положень статті 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов`язки без переходу прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов`язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач з 23.03.2015 року по 14.07.2017 рік знаходився у відпустці по догляду за дитиною. Заяву (рапорт) про своє волевиявлення щодо проходження служби в органах поліції подав 02.11.2015 року, яку було отримано відповідачем 04.11.2015 року. Проте, наказом ГУ МВС України в Київській області № 597 о/с від 06.11.2015 позивач був звільнений.

В подальшому постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017р., по справі №810/5637/15, яка набрала законної сили, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, позовні вимоги було задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 № 597 о/с про звільнення майора ОСОБА_1 , з посади начальника Відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАЇ ГУ МВС України в Київській області; зобов`язано Головне управління МВС України в Київській області поновити майора ОСОБА_1 на посаді начальника Відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАЇ ГУ МВС України в Київській області.

На виконання вказаної постанови, наказом ГУ МВС України в Київській області № 4 о/с "По особовому складу" від 21.02.2018 майора міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАЇ ГУ МВС України в Київській області з 06.11.2015 року. В цей же день позивача було повідомлено про наступне вивільнення з займаної посади з 21.04.2018 року.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 23.04.2018 № 11 о/с ОСОБА_1 звільнено відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів).

При цьому, суд зазначає, що приймаючи оскаржуваний наказ від 23.04.2018 № 11 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), ГУ МВС України в Київській області не було запропоновано позивачу жодних посад для подальшого проходження служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 23.04.2018 № 11 о/с в частині звільнення позивача, ГУ МВС України в Київській області порушено норми Положення № 114.

Крім того, на переконання суду, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 21-108а14.

Відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, без врахування його заяви від 02.11.2015 року, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 23.04.2018 № 11 о/с "По особовому складу" та поновлення на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування міста Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС України у Київській області підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Управління ДАІ ГУ МВС України у Київській області станом на час розгляду справи не ліквідоване, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели суду належними та допустимими доказами правомірність та законність наказу від 23.04.2018 № 11, з огляду на що позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 23 квітня 2018 року за №11 о/с По особовому складу.

3. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.