Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" березня 2010 р. м. Київ К-8344/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Горбенко К.Л.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.03.2010 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 та постанову господарського суду Львівської області від 12.12.2007
у справі №22/275а
за позовом ПП «Львів-охоронсервіс»
до ДПІ у Франківському районі м. Львова
Головного управління державного казначейства у Львівській області в особі Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова
про стягнення бюджетної заборгованості
ВСТАНОВИВ:
ПП „Львів-Охоронсервіс" звернулось до господарського суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова та до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління державного казначейства у Франківському районі про стягнення 3059612 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість..
Постановою господарського суду Львівської області від 12.12.2007, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 у справі №22/275а, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Франківському районі м. Львова звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами тематичної документальної перевірки ПП „Львів-охоронсервіс" з питання правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2004 року ДПІ у Франківському районі М.Львова складено акт за №23-4/2582 від 03.12.2004 року, яким не встановлено порушень позивачем при визначенні податкових зобов'язань та при віднесенні до податкового кредиту суми 3060195 грн. 00 коп. у липні 2004 року.
На підставі акту перевірки за №249/23-1/32126964 від 27.07.2005 року ДПІ у Франківському районі м.Львова було прийнято податкові повідомлення-рішення за №14896/10/23-1 від 01.08.2005 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2004 року в розмірі 3059612 грн. 00 коп., та за №14895/10/23-1 від 01.08.2005 року, яким ПП „Львів-охоронсервіс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 90210 грн. 00 коп.
Дані податкові повідомлення-рішення були скасовані постановою Господарського суду Львівської області у справі за №5/2691-9/446 від 18.05.2006 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року.
Суди, беручи до уваги встановлені судовим рішенням обставини, дійшли висновку про доведення ПП „Львів-охоронсервіс" правомірності визначення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3059612 грн. з податку на додану вартість по операції з придбання основних фондів.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
Підставою для закриття провадження у справі, відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, є, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (в матеріалах справи), державну реєстрацію ПП «Львів-охоронсервіс»припинено, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Франківському районі м. Львова підлягає задоволенню частково, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 та постанову господарського суду Львівської області від 12.12.2007 у справі №22/275а слід визнати такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 та постанову господарського суду Львівської області від 12.12.2007 у справі №22/275а визнати такими, що втратили законну силу.
Провадження закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіА.І. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
The court decision No. 8301302, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 09.03.2010. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 22/275а(5/473-19/83). Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: