Court ruling № 83000732, 19.06.2019, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/2188/19

Провадження № 2-з/0203/54/2019

УХВАЛА

19 червня 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

у с т а н о в и в:

14 червня 2019 року представниця позивачки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації» ДМР про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення цього позову. Заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії щодо будинку АДРЕСА_1 та заборони будь-яким фізичним особам заходити та територію зазначеного домоволодіння. Заяву обґрунтовано тим, що позивачці належить 66% домоволодіння, а власником іншої частини будинку у розмірі 34% був ОСОБА_4 . Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2019 року власником частини у розмірі 34% будинку є невідома для неї особа ОСОБА_2 на підставі договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 14.10.1991 року. З листа КП «ДМБТІ» ДМР за №7033 від 15.05.2019 року вбачається, що станом на грудень 2012 року 34/100 домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , а 66/100 зазначеного будинку належать ОСОБА_1 . В той же час, згідно з інформацією П`ятої Дніпровської державної нотаріальної коноторі в реєстраційній книзі є посвідчувальний запис №3-5876 від 14.10.1991 року про укладення договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на підставі якого Державний реєстратор КП «ДМБТІ» ДМР ОСОБА_5 зробив запис у реєстрі про нову власницю 34/100 зазначеного домоволодіння. ласницю 34/100 зазначеного домоволодіння. На підставі зазначеного у позивачки виникає сумнів щодо законності проведення державної реєстрації права власності на 34/100 домоволодіння, оскільки вона проживає за цією адресою з 1974 року та про ОСОБА_2 дізналася вперше після отримання витягу . Також виникають сумніви і з приводу договору дарування, оскільки ій відомо, що ОСОБА_4 помер у 1986 році. Отже, позивачка ОСОБА_1 вважає, що існує пряма загроза вчинення відповідачкою ОСОБА_2 неправомірних дій щодо подальшого відчуження зазначеної частини домоволодіння на користь третіх осіб, що на її думку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ознайомившись з поданими матеріалами доходжу наступного висновку.

Приписами ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За вимогами ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Перевіряючи доводи заяви, суд враховує, що посилання позивачки на можливе відчуження домоволодіння відповідачкою на користь третіх осіб фактично є припущенням, що будь-якими доказами не підтверджено та не може бути єдиною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи, що позивачем не надано переконливих доводів на користь того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду приходжу до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 258 - 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом пятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя М.О. Католікян