Court ruling № 8299990, 25.02.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-7041/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Карася О.В.

                                                  Мироненка О.В.

                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                  Степашка О.І.

при секретарі:.           Савченку А.В.

за участю представників:

позивача:                                        Бужеря О.В.

відповідача:                              Філімоненка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року

у справі № 2-23/101-2008А

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза»

до          Державної податкової інспекції у м. Ялта

про          визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення –рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза»звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення –рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 19 грудня 2007 року № 0003442301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1147390 грн. 51 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Ялта оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій порушив норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2007 року, за результатами якої складено Акт № 3233/30862998/23-4 від 07 грудня 2007 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункти 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР), пункт 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 року за № 769/11049, підпункту 5.12.2 пункту 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 року № 213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за №702/10982, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003442301/0 від 19 грудня 2007 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1152224 грн.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з Акта, в податковій накладній № 329 від 23 серпня 2007 року виробничої комерційної фірми «Кримконт»відсутня адреса продавця; в податкових накладних № 110, № 109 від 02 серпня 2007 року, № 117, № 119 від 23 серпня 2007 року товариства з обмеженою відповідальністю «Урбек»(далі – ТОВ «Урбек»), вказаний індивідуальний податковий номер товариства з обмеженою відповідальністю «Ербек». А відтак, відповідач вважає, що формування податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних є незаконним.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача та вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, а саме: відсутність у деяких з них адреси продавця не робить їх недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість в якості доказу правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, судами попередніх інстанцій спростовано доводи відповідача щодо невідповідності відомостей, зазначених ТОВ «Урбек»в податкових накладних, а саме адреси та індивідуального податкового номера, оскільки останні повністю відповідають його свідоцтву платника податку на додану вартість №100025922 від 03 березня 2007 року.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У X В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановленим і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -- 239 КАС України.

Головуючий(підпис)К.В. Конюшко

Судді (підпис)О.В. Карась

(підпис)О.В. Мироненко

(підпис)Н.Г. Пилипчук

(підпис)О.І. Степашко