Court ruling № 82930285, 09.07.2019, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002304

У Х В А Л А

про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу

09 липня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

під час розгляду у підготовчому засіданні в м.Львові адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №1098 від 04.04.2019 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Перемишлянського відділення поліції ВП Золочівського ВП ГУНП» щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції;

-визнати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №245 о/с від 17.04.2019 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» неправомірними;

-зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Перемишлянського відділення поліції Золочівського відділу поліції ГУНП у Львівській області;

-зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошове та речове забезпечення за встановленими норми за весь час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач зазначає, що ст.40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Вважає, що відповідачем не взято до уваги той факт, що позивач перебував на лікуванні.

Ухвалою від 10.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року суд витребував від Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином завірені копії: матеріалів особової справи ОСОБА_1 , висновку службового розслідування та довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 (два) місяці служби.

Вказані докази суд зобов`язав Головне управління Національної поліції у Львівській області скерувати на адресу Львівського окружного адміністративного суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Вказану ухвалу Головне управління Національної поліції у Львівській області отримало 06.06.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Станом на 09.07.2019 року ухвала суду від 30.05.2019 року, яка набрала законної сили, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не виконана, не надіслало та не подано жодних доказів про неможливість виконання вказаної ухвали.

Відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності (частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої, частина п`ята статті 129). Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (Рішення КС України від 30.06.2009 р. N 16-рп/2009).

Обов`язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання.

Відповідно до ч.6 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 80 КАС України).

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно частини четвертої статті 45 КАС України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Із положень статті 144 КАС України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно пункту 5 частини першої статті 145 КАС України, заходом процесуального примусу є штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.145 КАС України).

Пунктами 1, 3 частини першої статті 149 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Не зважаючи на отримання ухвали суду від 30.05.2019 року про витребування доказів, яка набрала законної сили, Головне управління Національної поліції у Львівській області ухилилося від її виконання без поважних причин та проігнорувало рішення суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, керуючись положеннями п.3 ч.1 ст.149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку постановити ухвалу про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 грн.

Керуючись статтями 149, 241, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Застосувати до Головного управління Національної поліції у Львівській області заходи процесуального примусу.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл.Генерала Григоренка, 3, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) в дохід Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали, становить 5763,00 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.