Court ruling № 8292253, 10.02.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-48342/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Дем’янов В.А.;

відповідача: Прокопчук О.О.;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 р.

у справі №9/150

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»

до          Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про          скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Карлівський цукровий завод») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Карлівська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 04.12.2008року у справі №9/150 (суддя Бунякіна Г.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000092301/0 від 08.02.2007 р., №0000092301/1 від 12.03.2007 р. та №0000092301/2 від 30.05.2007 р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року у справі №22-а-7554/09 (головуючий суддя –Кононенко З.О., судді Донець Л.О., Спаскіна О.А.) постанову Господарського суду Полтавської області від 04.12.2008року у справі №9/150 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ «Карлівський цукровий завод», не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року у справі №22-а-7554/09, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ «Карлівський цукровий завод»підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 08.02.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 669922,50 грн., в тому числі: 446 615 грн. основного платежу та 223307,50 грн. штрафних санкцій.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Карлівської МДПІ та ДПА у Полтавській області, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення –рішення №0000092301/1 від 12.03.2007 р. та №0000092301/2 від 30.05.2007 р., які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобов’язань не відрізняються від вказаного вище оскарженого позивачем рішення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Карлівський цукровий завод»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад та грудень 2005 року»від 01.02.2007р. №9/23-32413128 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість за 2005 рік, оскільки операції з продажу-придбання природного газу здійснено ним не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», а ставкою 20%. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 446 615 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що господарські операції стосовно придбання позивачем у контрагента –ТОВ «Газтрейд ЛТД»природного газу мали реальний характер, були фактично здійснені як стосовно отримання товару, так і його оплати, податок на додану вартість був сплачений позивачем в ціні товару, у зв’язку з чим позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за відповідний період.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався, зокрема, на те, що в господарських операціях з ТОВ «Газтрейд ЛТД»з придбання природного газу на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання податкової звітності, внаслідок чого податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобов’язання та штрафні санкції.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, базуються лише на підставі визначеності правомірності виписаних контрагентом податкових накладних. Проте як в Акті перевірки податковий орган послався на необґрунтованість застосування позивачем ставки оподаткування 20% по операціях з продажу-придбання природного газу, а не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».

Так, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Проте, статтею 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

За аналізом вказаної правової норми, законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

За змістом п.п. 7.1.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу п. 6.1 ст. 6 цього Закону випливає, що не відносяться до об’єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Однак, всупереч вимогам ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Так, поза увагою судів залишилось питання застосування позивачем ставки оподаткування 20% по операціях з продажу-придбання природного газу. Судами першої та апеляційної інстанції не було вжито заходів до встановлення правомірності її застосування та не надано правової оцінки доводам відповідача з цього приводу, а це має істотне значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за відповідний період, є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року у справі №22-а-7554/09 задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року та

постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року у справі №22-а-7554/09 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.