Court ruling № 8290636, 16.02.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-21317/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2007 року

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2007 року

по справі №7/111/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольга-Україна"

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 року ТОВ "Вольга-Україна" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2007 року у даній справі позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення №0003562370/0 від 27.04.2006 року, з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2006 року по 11.04.2006 року працівниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вольга-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 18.04.2006 року №55/23-700/31043044 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003562370/0 від 27.04.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 45898 грн.

Судами встановлено, що позивачем у декларації за лютий 2006 року вірно визначений податок на додану вартість, оскільки зазначена сума податку на додану вартість фактично сплачена постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді; при перевірці правильності визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за минулі періоди будь-яких порушень перевіркою не встановлено.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, повинна дорівнювати сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування за лютий 2006 року, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від'ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Факт правомірності формування податкового кредиту підтверджується актом перевірки та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2007 року та постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2007 року по справі №7/111/07 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Суддя Г.К. Голубєва