Court ruling № 82608153, 25.06.2019, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 червня 2019 р. № 400/1885/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002

про:визнання рішень від 26.11.2018р. №1347 та від 21.05.2019 року №1525 протиправними, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Южноукраїнської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 26.11.2018 р. № 1347 і від 21.05.2019 р. № 1525, визнання протиправними дій.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.06.2019 р. справу № 400/1885/19 за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 26.11.2018 р. № 1347 і від 21.05.2019 р. № 1525, визнання протиправними дій, передано судді Лісовській Н.В.

25.06.2019 р. мою - суддею Лісовською Н.В., подана заява про самовідвід, яка обґрунтована можливістю викликати сумніви у стороннього спостерігача в неупередженості судді, що буде порушенням п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, а відтак, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України є підставою для самовідводу.

Вирішуючи заяву про самовідвід, суд входив з наступного,

Оскільки Суддею 29.01.2019 року по справі № 400/257/18 прийнято рішення, яким визнано відсутність компетенції у Відповідача на обрання головуючим на пленарному засіданні Палія О.В., який в наступному провів 43-ю позачергову сесія Южноукраїнської міської ради, де було прийнято рішення про відсторонення та звільнення секретаря Южноукраїнської міської ради Дзюбенко Л.П. № 1347 від 26.11.2018 р., яке й є предметом оскарження у даній справі (№ 400/1885/19), суд вважає що має місце вірогідність викликання сумнівів у розумного стороннього спостерігача в неупередженості судді Лісовської Н.В. при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах стороннього спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналогічна теза міститься в п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, де зазначено, що суддя заявляє самовідвід в розгляді справи, зокрема, в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 39 КАС України передбачає, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Як передбачено ч. 2 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

З метою уникнення розумного сумніву в об`єктивності судді Лісовської Н.В., заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву судді Лісовської Н.В. про самовідвід задовольнити.

2. Відвести суддю Лісовську Н.В. від розгляду адміністративної справи № 400/1885/19.

3. Адміністративну справу № 400/1885/19 передати для визначення складу суду в порядку, передбаченому ст. ст. 18, 31 КАС України.

Ухвала окремо не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала підписана суддею 25.06.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська