Court ruling № 82479339, 19.06.2019, Kholodnohirskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Kharkiv City)

19.06.2019

Справа № 642/2579/19

Провадження №2/642/1076/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Центра Фінансових Рішень» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив :

Позивач звернув до суду з вищезазначеним позовом.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення вказаного позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить відповідачу по справі – ОСОБА_1 , оскільки невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, та вимоги чинного законодавства України, приходжу до наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 28.04.2017 між ТОВ «ФК «Центра фінансових рішень» та ОСОБА_1 підписано заяву на отримання кредиту, за умовами якого останній надано грошові кошти в розмірі 37653,28 грн. на умовах, визначених Договором. Боржник не виконала свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого і неї перед Банком виникла заборгованість в сумі 83290,17 грн.

В заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на житловий будинок, який належить відповідачу ОСОБА_1 .

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено існування небезпеки невиконання майбутнього рішення суду про стягнення коштів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії, на які посилається заявник, реально можуть бути вчинені.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем також не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, крім того, позивач не зазначає конкретно, в чому полягає загроза невиконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Ціна позову становить 83290,17 грн., в той час як позивач просить накласти арешт на житловий будинок відповідача.

В заяві про забезпечення позову відсутня будь-яка інформація про вартість житлового будинку, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, роз`яснивши, що він не позбавляється права повторно звернутись із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 81, 149, 151, 153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

В задоволенні заяви представника ТОВ «Фінансова компанія «Центра Фінансових Рішень» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя