Decision № 82456413, 13.06.2019, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 640/1613/19

н/п 2/640/1341/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Моторного(транспортного) страхового бюро України(02002, м.Київ, Русанівський бульвар, б.8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 227,05 грн. та судових витрат, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Згідно ухвали суду від 11.12.2018 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення № 640/15080/16-п, ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.09.2016 р. у м. Харків, вул. Героїв Праці, 2. Постановою встановлено, що у результаті порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, був пошкоджений транспортний засіб та завдано матеріальної шкоди іншому учаснику цієї дорожньо-транспортної пригоди марки «Mitsubishi» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , власником такого транспортного засобу є ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 07.07.2015 р.

Моторне (транспортне) страхове бюро України отримало від ОСОБА_2 Повідомлення про ДТП від 19.09.2016 р.

Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за дорученням позивача суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , було проведене незалежне автотоварознавче дослідження пошкодженого у ДТП транспортного засобу «Mitsubishi» з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Відповідно до Звіту від 31.10.2016 р. № 228В/2016 вартість матеріального збитку, завданого потерпілому, в результаті пошкодження при ДТП належного йому транспортного засобу складає 11 698, 97 грн.

07 грудня 2016 р. до позивача від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП від 14.09.2016 р.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, власника транспортного засобу «DAEWOO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , не була застрахована в жодній страховій компанії, що підтверджується копією Витягу з Централізованої бази МТСБУ, згідно із яким Поліс на ТЗ № НОМЕР_2 на дату ДТП не знайдено.

Позивач розглянув повідомлення та заяву потерпілого та відповідно до пп. а) п. 41.1. ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, видав Наказ від 03.02.2017 р. № 973 про виплату потерпілому, ОСОБА_2 , відшкодування спричиненої відповідачем шкоди та Довідку від 25.12.2016 р. № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Загальна сума регламентних виплат МТСБ України по цій страховій справі складає 12 227, 05 грн., з них: страхове відшкодування в сумі 11 698, 97 грн, сплачене на користь потерпілого відповідно до платіжного доручення від 07.02.2017 р. № 973рв та послуги аварійного комісара, що складають суму у розмірі 528,08 грн., сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 02.01.2017. № 647рв.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, у разі неявки в судове засідання відповідача проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно постанови Київського районного суду від 19.10.2016 у справі №640/15080/16, 14.09.2019 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_3 у м.Харкові по вул.Героїв Праці, 2А, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, в результаті чого допустив з автомобілем «Mitsubishi Pagero Wagon» з д.н.з НОМЕР_1 зіткнення, чим порушив п.12.1, п. 13.1 ПДР України. ОСОБА_1 визнаний винними у скоєнні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. (а.с. 8)

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3. ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до звіту суб`єкту оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 від 31.10.2016 р. №228В/2016 вартість матеріального збитку, завданого потерпілому ОСОБА_2 , в результаті пошкодження при ДТП належного йому транспортного засобу складає 11 698, 97 грн.(а.с. 12-34)

Згідно заяви до МТСБУ ОСОБА_2 від 29.11.2016, останній звернувся на підставі ст.ст. 35, 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 14.09.2016.(а.с. 35)

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБ України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до роз*яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З постанови Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2016 вбачається, що винними у вчиненні ДТП, що сталася 19.09.2016 по вул.Героїв Праці, 2А у м . Харкові визнано ОСОБА_1 .

Вимогами ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Автомобіль винуватця ОСОБА_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 36.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно Наказу МТСБУ №973 від 03.02.2016, а також платіжного доручення №973рв від 07.02.2017 ОСОБА_2 відшкодовано шкоду з фонду захисту потерпілих в сумі 11698,97 грн. (а.с. 41)

Згідно платіжного доручення №647рв від 02.12.2016 МТСБУ сплачено ФОП ОСОБА_3 528,08 грн. за послуги аварійного комісара.(а.с. 41)

Як встановлено судом під час розгляду справи, 19.10.2016 у справі №640/15080/16, 14.09.2019 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_3 у м.Харкові по вул.Героїв Праці, 2А, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pagero Wagon» з д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, чим порушив п.12.1, п. 13.1 ПДР України, чим заподіяв йому матеріальної шкоди. Шкода, завдана водію ОСОБА_2 , завдана внаслідок цієї ДТП відшкодована МТСБУ, а тому підлягає відшкодуванню в порядку регресу за правилами ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 76-89, 258-274, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 623-625, 1172, 1188, 1191, Цивільного кодексу України, ст.ст. 36, 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторно транспортного страхового бюро України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 ) на користь Моторно транспортного страхового бюро України(02000, м.Київ, бульв.Русанівський, 8 а/с 272, ЄДРПОУ 21647131) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11698,97 грн., вартість послуг аварійного комісара 528,08 грн., а також понесені витрати по оплаті судового збору 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Я. В. Губська