Decision № 82403465, 13.06.2019, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2019 року м. Рівне №460/616/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо припинення з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії позивачу, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане 25.02.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 здійснити виплату позивачу, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане 25.02.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , призначеної за віком пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року в сумі 16 627 грн. 80 коп., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відкритий в АТ “Ощадбанк”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Відповідач з 01.10.2018 по 31.12.2018 припинив виплату позивачу пенсії. Як вбачається із листа відповідача, припинення виплати пенсії зумовлено надходженням інформації про його відсутність за фактичним місцем проживання. Однак, позивач зазначив, що він не змінювала фактичного місця проживання. А тому, у відповідача не було підстав для припинення виплати пенсії за період з 01.10.2018 по 31.12.2018. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що рішенням комісії Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №116 від 16.10.2018 позивачу було відмовлено у призначенні соціальних виплат в зв`язку з тим, що пенсіонер відсутній за місцем фактичного проживання. На підставі вказаного рішення управлінням у виплаті пенсії позивачу відмовлено. 25.10.2018 позивач повторно звернувся до управління про поновлення пенсії. Рішенням комісії Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №129 від 14.11.2018 встановлено, що пенсіонер фактично проживає за адресою зазначеною в документах як місце проживання. На підставі цього ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.10.2018. З підстав наведених у відзиві на позовну заяву, відповідач Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що відповідач-1 складає та направляє до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списки осіб, які звернулись за призначенням (відновленням) пенсії для розгляду на Комісії, та на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) пенсійні виплати. Відповідач-1 призначає та поновлює пенсію на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на наявні докази, відповідачами не приймались власні рішення щодо припинення чи відновлення пенсії позивачу, так як не належить до його компетенції з врахуванням вищезазначених нормативно-правових актів. Припинення виплати пенсії позивачу відбувалося на підставі рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги. При цьому, таке рішення позивачем не оскаржується та не є скасованим. Зважаючи на те, що не знаходить свого підтвердження факт прийняття відповідачами рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачу, відповідач 2 вважає, що відсутня протиправна бездіяльність Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо припинення з 01.10.2018 по 31.12.2018 виплати призначеної за віком пенсії. Отже, відповідач діяв у межах чинного законодавства України при припиненні виплати пенсії позивачу з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 16627,80 грн. на підставі прийнятого рішення Рівненською районною комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16.10.2018 № 116. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач підтримав позицію викладену в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24.04.2019 задоволено клопотання позивача, ухвалено розгляд справи №460/616/19 проводити в судовому засідання з викликом (повідомлення) учасників справи та призначено судове засідання на 14.05.2019.

Ухвалою від 14.05.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Судом встановлено, що згідно із довідки Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації від 31.08.2018 №0000607652, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.13).

Згідно з рішенням №116 комісії Рівненської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.10.2018, відмовлено у виплаті пенсії, оскільки пенсіонер ОСОБА_1 відсутній за місцем фактичного проживання по АДРЕСА_1 (а.с.39).

Рішенням №129 комісії Рівненської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.11.2018, призначено (відновлено) виплату пенсії, оскільки пенсіонер ОСОБА_1 фактичного проживає по АДРЕСА_1 (а.с.40).

ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.10.2018, про що зазначено відповідачами у відзиві та підтверджено позивачем у позові. Однак, виплату пенсії за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, так і не здійснено.

Водночас, вважаючи протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (далі - Порядок №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 12 Порядку №365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон України від 09.07.2003 №1058) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Таким чином, правовим актом яким, визначено підстави припинення пенсійних виплат є Закон України від 09.07.2003 № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України від 09.07.2003 № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст.49 Закону України від 09.07.2003 № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст.49 цього Закону є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон України №1706-VII від 20.10.2014).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ст.4 цього Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація, зокрема, прав на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою.

Наявною в матеріалах справи довідкою Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації від 31.08.2018 №0000607652 встановлено, що ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Вказана довідка не скасована, а тому на позивачку поширюються пільги визначені нормами законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідачами не зазначено, яка з обставин, визначених нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

Натомість, призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та в Законі України від 09.07.2003 № 1058.

Суд вказує на пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України від 09.07.2003 № 1058, а тому посилання відповідача на норми Порядку як одну із підстав призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 - є безпідставними.

Аналогічні правові висновки зазначені в постановах Верховного суду від 06.02.2018 року по справі № 233/4105/17, від 06.02.2018 по справі №263/7763/17, від 30.01. 2018 у справі №234/9660/17, від 21.02.2018 по справі №233/3903/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, необхідно зазначити, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як перевірка місця фактичного проживання пенсіонера.

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

В матеріалах справи відсутні докази виплати пенсії позивачу за період з 01.10.2018 по 31.12.2018. А тому, з наведених обставин суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, та зобов`язання Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.10.2018 по 31.12.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача до відповідача 1 правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що виплату позивачу пенсію здійснює Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, а тому вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, судові витрати на суму 512,26грн., сплачені згідно із квитанцією від 29.03.2019 №16 (а.с.22).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Яворницького, 34, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 40373305), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо припинення з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_1 , пенсію за період з 01.10.2018 до 31.12.2018.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної за віком пенсії за період з 01.10.2018 до 31.12.2018 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40373305) судові витрати на суму 512 (п`ятсот дванадцять) грн. 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13 червня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.