Court ruling № 82373593, 10.06.2019, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 червня 2019 року м. Київ № 640/9462/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9, ідентифікаційний код 37471928), в якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем зазначено, що останнього звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, особу може бути звільнено від судового збору у разі якщо вона є споживачем у розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та її порушені права стосуються відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Суд звертає увагу позивача, що статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено сферу дії вказаного Закону, згідно з якою цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З матеріалів позовної заяви не вбачається доказів, що позивач є споживачем у розумінні Закону, тобто, є особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, з огляду на що, твердження про порушення прав ОСОБА_1 як споживача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Разом з тим, предметом даного спору є оскарження акту суб`єкта владних повноважень щодо прийняття методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що по суті становить публічний інтерес та виходить за межі приватно-правового спору між споживачем та продавцем, відтак положення статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у даному випадку застосуванню не підлягають.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Таким чином, сума судового збору за подання даного позову становить 768,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 172, 241-243, 248, КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений строк, до позовної заяви будуть застосовані наслідки визначені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко