Decision № 82371191, 10.06.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа № 922/1226/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Лозівська міська рада Харківської області; 2) Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, м. Лозова до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради, м. Лозова про стягнення 139194,51 грн. за участю представників сторін:

позивача – Самійленко Н.П. (довіреність № 3826 від 12.12.2018);

відповідача – Калязіна К.І. (довіреність № 01-28/11/11 від 02.01.2019).

третя особа – 1 – не з`явився;

третя особа – 2 – не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 139194,51 грн., з яких:

127775,04 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення;

8551,62 грн. втрат від спливу інфляційних процесів;

2867,85 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що позивач за період з 01 січня по 31 грудня 2018 року надав послуги зв`язку на пільгових умовах населенню м. Лозова Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги та на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус війни ветеранів військової служби, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 127775,04 грн., а відтак має право на відшкодування вартості наданих послуг з державного та місцевого бюджетів України на підставі Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Лозівську міську раду Харківської області (третя соба – 1) та Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області (третя особа - 2) та відкладено розгляд справи на 10.06.2019.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 11678 від 14.05.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач зокрема зазначає про відсутність в нього законодавчого обов`язку передбачати видатки на здійснення відшкодування витрат за послуги зв`язки, надані пільговим категоріям населення. Відповідач вказує, що між сторонами не існує і договірних відносин щодо відшкодування зазанчених витрат. За таких обставин, відповідач що будь-яких зобов`язань з цього приводу перед позивачем він не має, а тому не зобов`язаний відшкодовувавти вказані витрати.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 11815 від 15.05.2019), в якій наголошує на тому, що наданий відповідачем відзив не містить доводів, які б спростовували заявлені позовні вимоги; вказує на те, що він надавав пільговим категоріям населення пільги у сплаті вартості послуг зв`язку, а тому має право на відшкодування вартості наданих послуг з державного та місцевого бюджетів України на підставі Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003.

Лозівське управління Державної казначейської служби України надіслало до суду пояснення на позовну заяву (вх. № 13237 від 30.05.2019), в яких зазначає про те, що у вирішенні даного спору воно покладається на розсуд суду, та просило суд розглядати справу без участі його представника.

Лозівська міська рада Харківської області також надіслала на адресу суду пояснення по справі (вх. № 13391 від 31.05.2019), в яких підтримує позицію відповідача у даній справі, вказує на те, що позов є необґрунтованим у зв`язку з відсутністю правових підстав для його задоволення, та просить суд відмовити у повному обсязі.

На судове засідання 10.06.2019 прибули представники сторін.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Треті особи у судове засідання 10.06.2019 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення (а. с. 152-153).

Оскільки неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

У відповідності до п. 2.2.1 Статуту ПАТ "Укртелеком", предметом діяльності товариства, зокрема, є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) звязку та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Вказані послуги на території Харківської області надаються Харківською філією ПАТ "Укртелеком", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері проводового електрозвязку, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання окремим категоріям громадян України пільг з оплати телекомунікаційних послуг (зокрема, послуг звязку) передбачено кількома законами, в тому числі: п. 19 ч. 1 статті 12, п. 10 ч. 1 статті 13, п. 18 ч. 1 статті 14, п. 20 ч. 1 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 статті 6-1, п. 10 статті 6-2, п. 17 статті 6-3, п. 19 статті 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; п. 4 ч. 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2018 до 31.12.2018 (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" надані послуги зв`язку на пільгових умовах населенню м. Лозова Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають право встановлені законодавством України пільги з їх оплати відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 127775,04 грн.

Згідно з п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

Відповідно до п. 3 Положення від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (Уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації для Реєстру та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Згідно з п. 10 Положення від 29.01.2003 № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 11 Положення від 29.01.2003 № 117 передбачено, що уповноважений орган, зокрема, зобов`язаний звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, уточнювати інформацію про виявлені розбіжності, проводити розрахунки, складати та подавати фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Єевастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння за формою «З-пільга».

Відповідно до пп. 3.31 п. З Положення про управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, що розміщене у вільному доступі на офіційному сайті відповідача за посиланням http://lozovasoc.inf.ua/ , УПСЗН Лозівської МР проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 10 Положення від 29.01.2003 № 117, позивач подавав відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за кожний минулий місяць. Розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електронну адресу. Також, списки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді в якості додатків до листів в яких позивач вимагав оплатити надані послуги пільговикам.

На підставі п. 11 Положення від 29.01.2003 № 117 відповідач був зобов`язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак своїх зобов`язань зі звірки інформації та здійснення розрахунків з позивачем не здійснював.

В зв`язку з невиконанням відповідачем зазначених зобов`язань в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у останнього перед позивачем виникла невідшкодована заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення в сумі 127775,04 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в судвому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховано до стягнення з відповідача 8551,62 грн. втрат від впливу інфляційних процесів за період прострочення по 31.03.2019 та 2867,85 грн. трьох процентів річних за період прострочення по 15.04.2019.

Надаючи правову кваліфікацію осбатавинам, що стали предметом спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з відшкодування на користь позивача наданих останнім послуг пільговим категоріям населення за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано.

При цьому, суд констатує факт дотримання позивачем Положення від 29.01.2003 № 117 щодо направлення на адерсу відповідача розрахунків за формою "2-пільга" в електронному та паперовому носіях, що в даному випадку є достатнім для виконання відповідачем своїх обов`язків, визначених зазначених положенням, в т.ч. щодо проведення звірки та здійснення розрахунків.

Суд також вважає безпідставмими посилання відповідача на те, що ст. 91 Бюджетного кодексу України не передбачає обов`язковості такого виду видатків як відшкодування витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям населення, а тому за відсутності в бюджеті грошових коштів на такі видатки відповідач нібито не зобов`язаний їх відшкодовувати.

Право позивача на отримання компенсації вартості послуг звязку, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки, фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного Кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказує на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України (заява № 63134/00)», Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду).

У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного Бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене, Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області зобов`язане здійснити розрахунки з ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" на підставі поданих ним щомісячних розрахунків за формою «2-пільга» щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а зазначені відповідачем обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону України «Про Державний Бюджет України» та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Суд також зазначає, що аналогічний правовий висновок викладено у рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 922/1401/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська обл. про стягнення невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за 2017 рік. Вказані рішення та постанова в передбаченому законом порядку набрали законної сили.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 127775,04 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення згідно з вимогами п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст.6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус війни ветеранів військової служби, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Як свідчать матеріали справи, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань зі щомісячного заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення. Зазначене надає право позивачу на нарахування інфляційних та річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунк інфляційних та 3% річних, суд приходить до висновку про правомірність здійснених нарахувань та їх арифметичну вірність, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 8551,62 грн. інфляційних та 2867,85 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2087,92 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (адреса: 64606, Харківська обл., м. Лозова, Мікрорайон 4, будинок 73, код ЄДРПОУ 25813017) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (адреса: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (адреса: 61010, м. Харків, Нетіченська Набережна, 8; код ЄДРПОУ 25614660) на р/р № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, отримувач: ПАТ «Укртелеком», код ЄДРПОУ 21560766:

127775,04 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення;

8551,62 грн. втрат від спливу інфляційних процесів;

2867,85 грн. 3% річних.

2087,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "13" червня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак