№ 8214539, 24.02.2010, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 лютого 2010 р. № 15/43 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали

касаційної скаргиВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009

у справігосподарського суду Закарпатської області

за позовомВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії

доЗАТ "Укртранс-Ужгород"

АКБ "Київ" в особі Представництва в Закарпатській області

простягнення 2028, 48 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача-1: Гривцов С.Є. (дов. від 14.01.10),

відповідача-2: не з’явились,

ВСТАНОВИВ :

          Рішенням від 28.07.2009 господарського суду Закарпатської області в задоволенні позову про стягнення 2028, 48 грн. заборгованості відмовлено.

Постановою від 04.11.09 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору № 60 від 22 жовтня 2003 року, укладеного між ЗАТ "Укртранс-Ужгород" та ВАТ "Укртелеком", останнє взяло на себе зобов’язання надати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1 до договору, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2 до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, а розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі 2% вартості наданих послуг (п. 4.5).

Судами з’ясовано, що за вказаним договором позивачем надавались ЗАТ "Укртранс-Ужгород" послуги електрозв’язку на 11 номерів телефонів, які перелічені у додатку № 3 до договору та знаходились за адресою: м. Ужгород, вул. Брестська, 7 в адміністративному будинку ЗАТ "Укртранс-Ужгород".

За умовами договору купівлі-продажу від 30 липня 2007 року, укладеного між ЗАТ "Укртранс-Ужгород" та АКБ "Київ", останнім придбано адміністративний будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Брестська, 7, яке фактично було передано покупцю 10 серпня 2007 року.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до рахунку № 9.2007.60 за телекомунікаційні послуги за вересень 2007 року ЗАТ "Укртранс-Ужгород" у вересні 2007 року розрахувалось за наявну заборгованість за отримані послуги в повному обсязі.

Крім того, суди послались на те, що листом № 63 від 07.09.2007 року АКБ "Київ" звернувся до ВАТ "Укртелеком" з клопотанням переоформити на нього з 01.09.2007 року одинадцять номерів телефонів, що знаходяться в приміщенні будинку по вул. Брестській, 7 в м. Ужгород, однак, як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату послуг по установці телефонів № 2620 на суму 4800,00 грн. був виставлений позивачем тільки 12 жовтня 2007 року і оплачений відповідачем-2 –15 листопада 2007 року. Після цього між ВАТ "Укртелеком" та Акціонерним комерційним банком "Київ" було укладено договір про надання послуг електрозв’язку № 2620.

Відповідно до рахунку № 12.2007.60 за телекомунікаційні послуги за грудень 2007 року АКБ "Київ" сплачено 658,62 грн. за користування в листопаді 2007 року наданими позивачем послугами, а починаючи з грудня 2007 року і по березень 2009 року банк послуги електрозв’язку за укладеним договором № 2620 не використовував.

При цьому суди дійшли висновку про відсутність підстав для оплати АКБ "Київ" послуг електрозв’язку до укладення та підписання сторонами зазначеного договору, а тому ВАТ "Укртелеком" не вправі вимагати від банку сплати нарахованої суми вартості послуг електрозв’язку за вересень та жовтень 2007 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано усіх фактичних обставин справи.

Так, судами не враховано, що зобов'язання, взяті відповідачем за договором купівлі-продажу, не можуть бути підставою для припинення зобов'язань по оплаті послуг за телефонний зв'язок за іншим договором, тобто факт продажу будинку не звільнив відповідача від обов'язку виконувати умови укладеного з позивачем договором, зокрема, щодо своєчасної оплати за надані послуги електрозв'язку.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до п. 3.1.2 договору № 60 від 22 жовтня 2003 року передбачено право споживача розірвати договір при відсутності потреби в послугах з обов'язковим повідомленням про це підприємство зв'язку в письмовій формі не пізніше, ніж за десять днів до бажаної дати.

          Судами попередніх інстанцій не досліджено виконання відповідачем -1 вказаних вище умов договору.

Крім того, суди в обгрнування прийнятих рішень послались на те, що відповідачем 2 відповідно до рахунку № 12.2007.60 за телекомунікаційні послуги за грудень 2007 року було сплачено 658,62 грн. плати за користування в листопаді 2007 року наданими позивачем послугами. При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на посилання скаржника на те, що рахунок на оплату вказаних послуг виставлявся відповідачу –1, ним же було здійснено оплату послуг, що підтверджується банківськими виписками за 03.12.2007 року (платник: ЗАТ «Укртранс-Ужгород», код 03114046; сума 418,62 грн.; призначення платежу: абонплата зг.рах. 60 вересень-жовтень 2007 - частково) та 06.12.2007 року (платник: ЗАТ «Укртранс-Ужгород», код 03114046; сума 250,00 гри.; призначення платежу: абонплата зг.рах. 60 вересень-жовтень 2007 - частково).

З врахуванням вказаного, а також того, що згідно вимог ч. ІІ ст. 1117 касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 28.07.09 господарського суду Закарпатської області та постанову від 04.11.09 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 15/43 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського Закарпатської області.

Головуючий: Божок В.С.

Судді: Костенко Т. Ф.

Коробенко Г.П.