№ 8203821, 02.03.2010, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48180/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Шевякова І.С.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Дем'янов В.А.,

представника відповідача - Прокопчук О.О., Пустовойтова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0000282301/0 від 05.08.2009 року та № 0000282301/1 від 09.10.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 23.07.2009 року Карлівською МДПІ за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Карлівський цукровий завод", проведеної в період з 30.06.2009 року по 20.07.2009 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, складений акт № 76/23/32413128 (надалі по тексту –Акт). Згідно Акту встановлено порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі –Закон про ПДВ), платником податку (позивачем) занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 544 810 грн. На підставі вказаного акту Карлівською МДПІ 05.08.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0, яким ТОВ "Карлівський цукровий завод" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 817 215 грн., з яких 544 810 грн. - за основним платежем, 272 405 грн. - штрафні санкції.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, однак скарга була залишена без задоволення, а за результатами її розгляду прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282301/1 від 09.10.2009 року аналогічного змісту.

ТОВ "Карлівський цукровий завод" із викладеними в акті № 76/23/32413128 висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 05.08.2009 року та № 0000282301/1 від 09.10.2009 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому просить визнати їх нечинними. Хибність висновків,що стали підставою для донарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій полягає у тому,що підприємство правомірно сформувало податковий кредит, на підставі податкових накладних, отриманих внаслідок виконання договору № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей. Даний договір є безстроковим, тому твердження податкової служби про відсутність права платника податку на податковий кредит, сформований внаслідок проведення оплати за товари, що ще не поставлені йому та відповідно не використані у його господарській діяльності, позивач вважає хибним та таким, що не ґрунтується на законі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, вказали, що оскаржувані рішення вважають законними та обґрунтованими, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Надали письмове заперечення на позов. Стверджували, що в ході перевірки виявлено порушення платником податку пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97 року, в результаті яких платником податку (ВАТ «Карлівський цукровий завод») занижено податок на додану вартість за липень 2008 року, на суму 544 810 грн. А саме, позивач отримав від ТОВ «Українська продовольча компанія», з яким раніше уклав безстроковий договір №1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року про купівлю товарно-матеріальних цінностей, податкову накладну № 29.03 від 29.08.2007 року загальною вартістю 3500000 грн. та ПДВ у сумі 583333,33 грн. включив до складу податкового кредиту за серпень 2007 року. Станом на час проведення перевірки по договору позивача з ТОВ «Українська продовольча компанія»рахується кредитове сальдо взаєморозрахунків в сумі 3268858,74 грн., тобто на вказану суму товарно-матеріальні цінності платнику податку не були поставлені, а відповідно платник не використав у своїй господарській діяльності, на порушення п. 7.4.3. Закону про ПДВ, непоставлені товари та кошти, перераховані у якості попередньої оплати, а тому, як на думку відповідача, включення відповідної суми до складу податкового кредиту є неправомірним. У зв’язку із виявленими порушеннями органом державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0000282301/0 від 05.08.2009 року. З приводу причин донарахування податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій представники відповідача зазначили, що позивачем не проведено коригування податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 544 809,79 грн. з розрахунку вартості неотриманих від ТОВ "Українська продовольча компанія" за договором № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року товарно-матеріальних цінностей, які не брали участі в господарській діяльності в перевіреному періоді.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Карлівською МДПІ у період з 30.06.2009 року по 20.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Карлівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32413128) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.

23.07.2009 року Карлівською МДПІ складено акт № 76/23/32413128 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Карлівський цукровий завод" та встановлено порушення:

- підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого за липень 2008 року завищено суму податкового кредиту на суму 544 810 грн.

На підставі вказаного акту 05.08.2009 року Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0, відповідно до якого ТОВ "Карлівський цукровий завод" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 817 215 грн., з них 544 810 грн. - за основним платежем, 272 405 грн. - штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Карлівської МДПІ. За результатами розгляду скарги 09.10.2009 року Карлівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000282301/1.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були висновки Акту про порушення платником податку пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97 року, в результаті яких платником податку (ВАТ «Карлівський цукровий завод») занижено податок на додану вартість за липень 2008 року, на суму 544 810 грн. А саме, позивач отримав від ТОВ «Українська продовольча компанія», з яким раніше уклав безстроковий договір № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року про купівлю товарно-матеріальних цінностей, податкову накладну № 29.03 від 29.08.2007 року загальною вартістю 3500000 грн., ПДВ у сумі 583333,33 грн. включив до складу податкового кредиту за серпень 2007 року. Станом на час проведення перевірки по договору позивача з ТОВ «Українська продовольча компанія»рахується кредитове сальдо взаєморозрахунків в сумі 3268858,74 грн., тобто на вказану суму товарно-матеріальні цінності платнику податку не були поставлені, а відповідно платник не використав у своїй господарській діяльності, на порушення п. 7.4.3. Закону про ПДВ, непоставлені товари та кошти, перераховані у якості попередньої оплати.

Судом встановлено, що між ТОВ "Карлівський цукровий завод" та ТОВ "Українська продовольча компанія" було укладено договір № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року на придбання товару. Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною. За змістом п. 2.1 договору, товар повинен бути переданий покупцеві в терміни, зазначені в додатках до договору. 17.08.2007 року між ТОВ "Українська продовольча компанія та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по договору складає 6525 850 грн., в тому числі ПДВ. ТОВ "Карлівський цукровий завод" перераховує кошти ТОВ "Українська продовольча компанія" наступним чином: до 30.08.2007 року суму 3500 000 (три мільйони п'ятсот тисяч) грн. в тому числі ПДВ; до 01.08.2008 року суму 3025 850 (три мільйони двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. в тому числі ПДВ.

На виконання вказаних договірних зобов’язань ВАТ «Карлівський цукровий завод»перерахував контрагенту кошти у сумі 3500000 грн., чому підтвердженням є платіжне доручення № 604 від 29 серпня 2007 року.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вказаних норм закону, продавцем, ТОВ «Українська продовольча компанія», була виписана податкова накладна № 29.03 від 29.08.2007 року на загальну суму 3500000 грн. Відповідна сума ПДВ - 583333,33 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту.

В подальшому ТОВ «Українська продовольча компанія»були частково поставлені ВАТ «Карлівський цукровий завод»товарно-матеріальні цінності за вищевказаною угодою, однак не на повну суму проведеної за договором попередньої оплати.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Судом встановлено, що сторонами не оспорюється правомірність формування податкового кредиту ТОВ "Карлівський цукровий завод" з операції за договором купівлі-продажу товарів № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року.

Спір між сторонами виник, оскільки Карлівською МДПІ встановлено порушення платника податків (позивача), яке полягало у непроведенні коригування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до вартості недопоставлених на час проведення перевірки товарів за вищезгаданим договором, які не були використані у господарській діяльності платника.

При цьому, стверджуючи про наявність порушень, орган податкової служби посилається на п.п. 7.4.3. Закону про ПДВ.

Згідно вказаної норми закону, у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд не погоджується з доводами відповідача про вчинення позивачем порушення податкового законодавства та вважає, що відповідачем невірно застосовано Закон про ПДВ.

Підставою для донарахування податкового зобов’язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки податкової служби про неправомірність віднесення платником податку у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту частини суми попередньої оплати за договором № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, які, станом на час проведення перевірки, були поставлені платнику не в повному обсязі і таким чином, не були використані платником у його фінансово-господарській діяльності.

          Суд вважає за необхідне зазначити, що факт неотримання оплаченого за господарським договором товару, невиконання контрагентом платника податку договірних зобов’язань з поставки цього товару, особливо враховуючи, що недобросовісне виконання чи ухилення від виконання з боку контрагента відсутнє, не дає підстав виключати зазначену операцію із господарської діяльності платника податку.

Представник органу податкової служби у судовому засіданні стверджувала, що належним способом діяльності платника податку було б коригування ним свого податкового кредиту відповідно до вартості недоотриманих товарно-матеріальних цінностей. На питання суду щодо належної поведінки платника у разі подальшої наступної поставки цих товарів, представник пояснила, що у такому разі платнику слід було провести повторне коригування в бік збільшення податкового кредиту. Аналіз договору № 1408/07-ТМЦ-Карлівка від 14.08.2007 року про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей не дає підстав вважати, що термін остаточних розрахунків за даним договором минув, та товари, за які платником внесено оплату контрагенту, не можуть бути поставлені найближчим часом. В той же час у разі поставки залишку товарно-матеріальних цінностей платник податку (позивач) не обмежений використати їх у своїй господарській діяльності. У разі настання таких подій, якщо приймати за основу твердження суб’єкта владних повноважень, будуть відсутні (зникнуть) підстави для зменшення заявленого податкового кредиту цього платника. Такий спосіб дій платника податку, про правильність якого стверджує податкова служба, протирічив би принципу розумності, передбаченому з-поміж інших, ст. 2 КАС України.

Судом встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на податковий кредит та має документальне підтвердження його розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону про ПДВ, відтак, оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають визнанню нечинними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності своєї позиції, на відміну від позивача, а тому суд вважає за необхідне податкові повідомлення-рішення №0000282301/0 від 05.08.2009 року та № 0000282301/1 від 09.10.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 817 215 грн., визнати нечинними, відповідно задовольнивши позовні вимоги.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000282301/0 від 05.08.2009 року та податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000282301/1 від 09.10.2009 року - визнати нечинними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков