Sentence № 82037650, 28.05.2019, Yampil District Court of Vinnytsia Oblast

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа153/936/17

Провадження1-кп/153/90/17-к

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання - Гулковської Т.Т.

прокурора Могилів-Подільської місцевої прокуратури - Євчена Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Снітка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016020370000043 від 12.02.2016 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в травні місяці 17 числа, уродженця села Пороги, Ямпільського району, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

В С Т А Н О В ИВ :

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 в період часу із 10 години 00 хвилин по 16 годину 20 хвилин 12 лютого 2016 року перебуваючи на території недіючого кар`єру, який знаходиться в межах запасів ділянки «Ямпіль» Ямпільського родовища пісковиків та розташований по вулиці Будівельній у місті Ямпіль, Вінницької області (географічні координати 48* НОМЕР_1 ”ПнШ28 НОМЕР_2 ) діючи умисно, маючи прямий умисел на таємне викрадення каменю-пісковику, який згідно ст.4 Кодексу України про надра є виключною власністю Українського народу, спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких ввів в оману про наявність у нього відповідного дозволу, незаконно почав завантаження каменю-пісковику, який був раніше видобутий невстановленими особами, до кузова автомобіля ЗИЛ-ММЗ 554 д.н.з. НОМЕР_3 , тим самим загрузивши орієнтовно 4 метри кубічних будівельного каменю-пісковику, який відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 та відомостей Держгеонадр України є корисною копалиною загальнодержавного значення. Однак, ОСОБА_1 свої дії до кінця не довів, оскільки разом з іншими вказаними особами був виявлений на місці вчинення злочину працівниками Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Представник потерпілого Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду вказаного кримінального провадження був повідомлений у порядку, встановленому ст.ст.111, 112, 134, 135 КПК України.

Судом на підставі ст.325 КПК України ухвалено про проведення судового розгляду кримінального провадження без участі представника потерпілого, який належним чином повідомлений не прибув на виклик суду, оскільки це не порушує кримінального процесуального законодавства та не перешкоджає здійсненню судового розгляду, судом визнано можливим з`ясувати усі обставини справи під час судового розгляду без участі представника потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину скоєному злочині передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України не визнав. Пояснив, що 21 лютого 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_5 та запропонував підробіток. Який полягав у завантаженні каменю до автомобілю на території недіючого кар`єру в місті Ямпіль Вінницької області біля водоканалу. Він прийшов до кар`єру разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та позбирали вже набитий камінь. Коли приїхав ОСОБА_5 на автомобілі ЗИЛ, вони почали завантажувати камінь. Після чого, приїхали працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та сказали, щоб вони довантажили камінь до кінця. В цей час їх фотографували. Окрім цього, зазначив, що жодних інструментів для видобутку каміння при них не було. Умислу на вчинення крадіжки він також не мав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_1 він бачив лише один раз, ця зустріч між ними відбулась приблизно в 2016 році на території кар`єру, який знаходиться в місті Ямпіль, Вінницької області біля водоканалу. Обвинувачений ОСОБА_1 підійшов до нього і поцікавився, чи можна в цьому кар`єрі добувати камінь. На це запитання свідок ОСОБА_8 відповів йому, що цього не знає. Більше нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, він протягом тривалого часу дружить з обвинуваченим ОСОБА_1 В лютому 2016 року (точнішої дати він не пам`ятає) йому зателефонував ОСОБА_1 .. В розмові розказав, що ОСОБА_5 будує будинок, тому він просить за оплату завантажити в кар`єрі камінь. Наступного дня він зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ще з одним хлопцем з яким раніше не був знайомий. Всі разом пішли до кар`єру, де приступили до завантажування каменю на вантажний автомобіль, на якому приїхав ОСОБА_5 .. Жодних інструментів для видобування каменю у них не було. Під час завантажування каменю помітили, що в кар`єр заїхав легковий автомобіль. З цього автомобіля вийшов чоловік, який відрекомендувався працівником поліції і почав звинувачувати їх в незаконному видобутку каменя. Їхні пояснення, про те, що вони не добувають камінь, а лише вантажать його, працівник поліції не слухав. Зателефонував комусь і через короткий час в кар`єр прибули інші працівники поліції. Працівники поліції записували пояснення, хлопці підписували документи, але їх не читали.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він дружить з обвинуваченим ОСОБА_1 Точної дати він не пам`ятає, однак пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_1 та запропонував роботу у вигляді завантаження каменю. Наступного дня вони зустрілись в кар`єрі із ОСОБА_1 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 почали завантажувати автомобіль ОСОБА_5 - каменем. Через деякий час в кар`єр заїхав легковий автомобіль. З цього автомобіля вийшов чоловік, який відрекомендувався працівником поліції і почав звинувачувати їх в незаконному видобутку каменя. Працівники поліції записали їхні пояснення, однак їх вони не читаючи підписали. Після цього працівники поліції наказали їм продовжувати вантажити камінь. Коли вони завантажили в автомобіль каміння, працівники поліції дали їм в руки чужі інструменти і провели фотозйомку. Пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 не добував камінь.

Свідок ОСОБА_2 надав суду наступні покази: в лютому 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та запропонував підробіток. Пояснив, що необхідно було завантажити камінь на території кар`єру в місті Ямпіль, Вінницької області біля водоканалу. ОСОБА_1 не здійснював видобуток каміння, оскільки коли вони прийшли до кар`єру, камінь був вже набитий та вони його лише зібрали до купи. Жодними інструментами вони не працювали. Приблизно 10 хвилин він, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 завантажували каміння на автомобіль. Після чого приїхали працівники поліції та сказали їм довантажити камінь. Окрім цього, зазначив, що інструменти для добування каміння працівники поліції знайшли на території кар`єру на відстані 30 метрів від того місця, де вони вантажили камінь.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив наступні обставини: в лютому місяці 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та запропонував купити камінь. Він погодився, оскільки на той час він будував будинок. Вони домовились про те, що він під`їде до недіючого кар`єру в місті Ямпіль Вінницької області та ОСОБА_1 завантажить на його автомобіль ЗИЛ камінь пісковику. Коли він прибув на територію кар`єру, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ще двоє невідомих йому хлопців сиділи та очікували на нього. Видобуванням каменю не займались. До однієї години хлопці завантажували камінь на його транспортний засіб, після чого під`їхали працівники поліції. Працівники поліції знайшли на території кар`єру в різних місцях - ломи, домкрат та інші інструменти для видобутку каміння та дали їх хлопцям. Більше нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працює оперативником в управлінні захисту економіки у Вінницькій області. В 2016 році він працював на тій самій посаді, але обслуговував чотири райони. Один з яких був Ямпільський район. В лютому 2016 року (точної дати не пам`ятає) він в силу своїх службових повноважень здійснював оперативне обслуговування території Ямпільського району Вінницької області, проїжджаючи повз кар`єр, який знаходиться біля Ямпільського водоканалу побачив, що там працюють чотири чоловіки Загіров, Мікулінський, Середовський, Гречковський. Вони за допомогою інструментів добували камінь пісковик. Тому він протягом деякого часу спостерігав за їхніми діями. Ідентифікував хлопців по одягу. Коли вони почали завантажувати каміння на вантажний автомобіль, він зателефонував в поліцію і повідомив про вчинення правопорушення. По приїзду працівників поліції, він разом з ними відбирав пояснення у хлопців, які пояснювали, що вони не знали, що незаконно добувають камінь. Пояснив, що всі хлопці приймали участь в незаконному добуванню каменя. Після складання протоколу, автомобіль з каменем був вилучений.

З показів свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні було встановлено, що в лютому 2016 року (точної дати не пам`ятає) він в силу своїх службових повноважень здійснював оперативне обслуговування території Ямпільського району Вінницької області, проїжджаючи повз кар`єру, який знаходиться біля Ямпільського водоканалу побачив, що там працюють чотири чоловіки. Він разом із ОСОБА_7 протягом деякого часу спостерігав за їхніми діями. ОСОБА_1 за допомогою лому здійснював видобуток каменю пісковику та спільно з трьома іншими чоловіками складали його біля вантажного автомобіля ЗИЛ-130. Коли останні розпочали завантажувати в автомобіль видобутий камінь, вони викликали слідчих на місце події. Після приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_8 дозволив їм видобувати камінь. Після складання протоколу, автомобіль з каменем був вилучений.

Із досліджених судом матеріалів справи, а саме:

З протоколу огляду місця події від 12 лютого 2016 року та із фототаблиці до ОМП встановлено, що на території недіючого кар`єру в м.Ямпіль, Вінницької області знаходився вантажний автомобіль ЗИЛ–ММЗ 554 д.н.з. НОМЕР_3 . На землі біля даного транспортного засобу був насип піщаного каміння об`ємом 5 метрів кубічних (т.1, а.с.238-242).

Із постанови про визнання предметів речовими доказами від 12.02.2016 року встановлено, що два металеві клині, металевий лом з дерев`яною ручкою, молоток, дві підборочні лопати, автомобільний домкрат, камінь піщаний у формі брил та плит приблизним об`ємом 5 метрів кубічних – визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження (т.1, а.с.243).

З відповіді на запит від 09.03.2016 року №10-28-99.2-390/2-16 та із викопіювання з плану землекористування Ямпільської міської ради встановлено, що на території Ямпільської міської ради земельної ділянки орієнтовно площею 19 га, де раніше здійснював свою господарську діяльність Ямпільське кар`єроуправління відноситься до земель промисловості, межі земельної ділянки не визначались (т.1, а.с.244-245).

З відповіді на запит та із викопіювання з плану земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка, де раніше здійснював свою господарську діяльність Ямпільське кар`єроуправління відноситься до земель промисловості, межі земельної ділянки не визначались. Вказана земельна ділянка розміщена за межами населеного пункту, розпорядником даних земель являється Головне управління Держагеокадстру у Вінницькій області. Ямпільською міською радою не надавались дозволи та погодження на проведення будь-яких робіт пов`язаних з видобутком корисних копали (т.1, а.с.246-247).

Із відповіді на запит Управлінням Держпраці у Вінницькій області від 21.03.2016 року №701 встановлено, що впродовж 2015-2016 років Управлінням Держпраці у Вінницькій області проект розробки родовища пісковику, яке знаходиться на території Вінницької області Загірову К.К., Мікулінському М.М., Середовському В.С., Гринькову С.В. не погоджувався.

Впродовж 2015-2016 років Управлінням Держпраці у Вінницькій області не погоджувало матеріалів на отримання гірничого відводу та не здійснювало гірничу реєстрацію гірничого відводу на розробку родовища пісковику, яке знаходиться на території Вінницької області Загірову К.К ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 С ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ..

Управлінням Держпраці у Вінницькій області план розвитку гірничих робіт на 2015-2016 роки по родовищу пісковику, яке знаходиться на території Вінницької області Загірову К.К., Мікулінському М.М., Середовському В.С., Гринькову С ОСОБА_11 не погоджувався (т.1, а.с. 248).

З відповіді Державної служби геології та надр України від 19.04.2016 року встановлено, що станом на 14.04.2016 інформація щодо наявності спеціальних дозволів на користування надрами у Загірова ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відсутня (т.1, а.с.249).

З протоколу огляду речових доказів та із фототаблиці від 26 серпня 2016 року встановлено, що об`єктом огляду являлись насипи каменю пісковику будівельного, об`єм якого становив орієнтовно 5,5 метрів кубічних (т.1, а.с.250, т.2 а.с.1).

З протоколу огляду предметів від 08 листопада 2016 року встановлено, що об`єктом огляду являлись насипи каменю пісковику будівельного, різної форми, розміром від 25х20х20 до 40х30х40 см, об`єм насипу становив орієнтовно 5,5 метрів кубічних (т.2, а.с.2).

З висновку експерта від 03 січня 2017 року №17950/17951/16-34 встановлено, що представлений на дослідження фрагмент каміння є пісковиком, олігоміктовим слюдисто-квартцевим (т.2, а.с.6-9).

З протоколу огляду речей від 26.04.2017 року встановлено, що об`єктом огляду являлись насипи каменю пісковику будівельного, різної форми, об`єм насипу становить 0,9х3,6х1,3= 4,212 метра кубічних (т.2 а.с.10)

З постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 26.04.2017 року встановлено, що камінь пісковику об`ємом 4,212 м? визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.14).

З протоколу огляду місцевості та фототаблиці від 11 травня 2017 року встановлено, що під час огляду недіючого кар`єру з каменю пісковику, який розташований за межами м. Ямпіль, Вінницької області були встановлені географічні координати ділянки місцевості, де 12.02.2016 року було виявлено незаконне видобування корисних копалин чотирма особами (т.2, а.с.15-21).

З протоколу огляду місцевості та фототаблиці від 07 червня 2017 року встановлено, що слідчим проводився огляд ділянки з метою подальшого визначення географічних координат та встановлення його ідентифікації й визначення до певного виду родовища (т.2, а.с.22-23).

З листа ПП «Батіаль» №14-08/06-17 від 16.06.2017 року встановлено, що частина недіючого кар`єру знаходиться в межах запасів ділянки «Ямпіль» Ямпільського родовища пісковиків. Місце несанкціонованого видобутку знаходиться в межах родовища. В місці несанкціонованого видобутку проводився видобуток середнього шару пісковиків. Дані пісковики являються корисною копалиною державного значення (т.2, а.с.24-25).

З топографічного плану 1964 року з нанесеним контуром підрахунку запасів та космознімку встановлені межі ділянки «Ямпіль» Ямпільського родовища пісковиків (т.2, а.с.26-27).

З протоколу засідання Української Територіальної комісії по запасам корисних копалин при Міністерстві геології УССР від 16 грудня 1966 року, експертного висновку про звіт «Про розвідці Ямпільського родовища пісковиків Ямпільська/ Глибочанська ділянки в Ямпільському районі Вінницької області та експертного висновку встановлено, що на території Ямпільського району Вінницької області в межах гірського відведення Ямпільського кар`єру піщаника існують поклади каміння пісковику (т.2 а.с. 28-44).

З відповіді Державної служби геології та надр України від 03 серпня 2016 року №13420/В/1016 встановлено, що на території Ямпільського району Вінницької області наявні родовища (ділянки) корисних копалин загальнодержавного значення, у тому числі пісковику, що враховані Державним балансом корисних копалин на 01 січня 2016 року (т.2 а.с.49-54).

З висновку експерта від 18 серпня 2016 року №2140/16-21 встановлено, що вартість одного метра кубічного каменю будівельного пісковику станом на лютий 2016 року становила 285 гривень (т.2, а.с.46-48).

Фототаблицю до протоколу огляду суд визнає неналежним доказом, оскільки вона заповнена неналежним чином. А саме не зазначено: до якого протоколу огляду речей/документів належить фототаблиця, номер кримінального провадження, дату, час та місце зроблених фотознімків (т.2 а.с.11-12).

Дослідивши безпосередньо докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до наступного висновку :

Суб`єктом злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Об`єктом злочину є права власності на майно будь-яких осіб. Предмет злочину будь-яке майно, що знаходиться у власності чи володінні юридичної або фізичної особи (будь-які речі або матеріальні цінності).

Суб`єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України (крадіжки) характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаністю у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на "їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв`язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Об`єктивна сторона крадіжки виражається в дії, а саме таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна.

Злочин передбачений ч.1 ст.185 КК України являється злочином з матеріальним складом, тобто його обов`язковою ознакою є спричинення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди.

В ході досудового розслідування, ОСОБА_1 було забезпечено право на захист та надано можливість ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження. Тому посилання захисника обвинуваченого на те, що всі докази які надані стороною кримінального провадження по даній справі є неналежними та недопустимими доказами, суд вважає недоведеним.

Із наданих стороною обвинувачення доказів, судом визначено дату, час та місце інкримінованого ОСОБА_1 злочину та обставини справи. Приналежність каміння пісковику до корисних копалин державного значення та відсутність дозволу у ОСОБА_1 на видобування корисних копалин.

Аналіз наданих доказів, з врахування показань свідків, обвинуваченого та доводів сторони захисту, свідчить про відсутність достатніх та переконливих, поза розумним сумнівом доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені 12 лютого 2016 рокуна території недіючого кар`єру, який знаходиться в межах запасів ділянки «Ямпіль» Ямпільського родовища пісковиків та розташований на вулиці Будівельній у місті Ямпіль, Вінницької області (географічні координати НОМЕР_4 * НОМЕР_1 ” НОМЕР_5 ) замаху на таємне викрадення чужого майна.

Інших, достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували винність обвинуваченого, долучені матеріали не містять, а додаткових прокурором не надано.

З показів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 в лютому місяці 2016 року займався завантаженням каменю на території недіючого кар`єру, до незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення ніякого відношення не має. Умисел на вчинення крадіжки у ОСОБА_1 відсутній.

Покази свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надані ними в судовому засіданні, про те що обвинувачений ОСОБА_1 12 лютого 2016 року, займався незаконним видобування корисних копалин загальнодержавного значення суду не вважає такими, що підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, тобто незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та свідками за кримінальним провадженням в судовому засіданні спростовані доводи державного обвинувачення, в частині того, що саме обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Згідно листа від 20 листопада 2017 року №0-2-0.6-13474/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не подавало жодної заяви про залучення їх в якості потерпілого по даному кримінальному провадженню та не вважає, що їм була заподіяна шкода.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що діями ОСОБА_1 потерпілому у кримінальному провадженні було спричинено матеріальну шкоду. В обвинувальному акту розмір шкоди не визначений. Також не надано доказів того, що каміння пісковику на території недіючого кар`єру, який знаходиться в межах запасів ділянки «Ямпіль» Ямпільського родовища пісковиків та розташований по вулиці Будівельній у місті Ямпіль, Вінницької області (географічні координати 48* НОМЕР_1 ” НОМЕР_5 ) та викрадення якого інкримінують ОСОБА_1 належить чи перебуває в розпорядженні Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Суд зазначає, що оскільки інкримінований обвинуваченому злочин - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з об`єктивної сторони є злочином з матеріальним складом, то обов`язковими ознаками такого є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв`язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Відповідно до роз`яснень пункту 25 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення злочину, визначається лише вартістю цього майна, яке виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не зазначила розмір завданих потерпілому матеріальних збитків.

Суд, дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши наведені вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом розмір заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди, розмір якої є складовою об`єктивної частини інкримінованого йому злочину.

Окрім цього, стороною обвинувачення не було доведено в судовому засіданні наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення крадіжки та факт викрадення ним чужого майна.

Таким чином, стороною обвинувачення надані докази, деякі з яких, хоча і є допустимими, оскільки зібрані у законний спосіб, але вони не доводять вину ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд обґрунтовує свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймає під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показами, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Відповідно до ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит незалежним та неупередженим судом. Сторона обвинувачення не виконала свого обов`язку по забезпеченню допиту свідка обвинувачення ОСОБА_13 . Суд в свою чергу вичерпав всі передбаченні законом можливості для забезпечення явки свідків для їхнього безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Відповідно до п.п.1.2,3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання ОСОБА_1 , таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумними сумнівами, така особа має бути виправдана. До вказаного висновку суд прийшов не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критеріями доведення «поза розумним сумнівом».

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виходячи із закріпленого в ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, ч.2 ст.2 КК України принципу презумпції невинуватості, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановленому вироком суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що достовірно недоведена винуватість обвинуваченого рівнозначна доведеності невинуватості. А оскільки вина ОСОБА_1 в скоєні ним злочину передбаченого за ч.3 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України не доведена під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому він повинен бути виправданий.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду жодного належного, допустимого, переконливого та беззаперечного доказу на підтвердження доведеності, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад інкримінованого йому злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, зокрема його об`єктивної та суб`єктивної сторона, то суд відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України. А тому обвинуваченого ОСОБА_1 слід визнати невинуватими в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, і виправдати.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню в сумі 3699 гривень 40 копійок на підтвердження яких прокурором надано відповідні докази, компенсувати за рахунок держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.17, 23, 91, 92, 94, 100, 124, 369, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - виправдати.

Речові докази по кримінальній справі :

1.Камінь пісковику об`ємом 4,212 м? - передати у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

2.Два металеві клині, металевий лом з дерев`яною ручкою, молоток, дві підборочні лопати, автомобільний домкрат – знищити.

Процесуальні витрати в сумі 3699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок компенсувати за рахунок держави.

Згідно ст.394 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий М.М. Дзерин