Court ruling № 81996150, 22.05.2019, Ternivskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 215/4860/18

2/215/554/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

представника позивача Ліфшиць З.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/4860/18 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 р. ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, в обґрунтування якої вказує, що позивач забезпечує надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 , у якому на першому поверсі є вбудоване нежиле приміщення №40, що набуто у власність відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2008 р.. 23.06.2016 р. зазначене приміщення було продане відповідачем, що мало наслідком припинення правовідносин у сфері зазначених послуг між позивачем і відповідачем, а відтак і припинення нарахування відповідачеві платежів за житлово-комунальні послуги. За період з 01.04.2013 р. по 23.06.2016 між позивачем і відповідачем виникли правовідносини щодо фактичного надання позивачем і отримання відповідачем житлово-комунальних послуг на оплатній основі. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати послуги в строки, встановлені договором або законом, але цей обов`язок відповідачем з його вини не виконаний, внаслідок чого існує заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.04.2013 р. по 23.06.2016 р. у розмірі 16545,28 грн..

Листом вих.№846 від 05.11.2018 р. позивач повідомив суд, що наданий час відповідач не є фізичною особою-підприємцем (вх.№17534 від 12.11.2018 р.).

Відповідач у відзиві на позов заявлені до неї вимоги не визнала, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими. При цьому послалась на те, що була власником вбудованого нежилого приміщення АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , будучи фізичною особою-підприємцем, де здійснювала підприємницьку діяльність. Вважає, що за таких підстав спірні правовідносини, що виникли між нею та позивачем, повинні розглядатись у порядку господарського судочинства. Крім того, зазначає, що між нею та позивачем не укладались будь-які договори щодо надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, де вона здійснювала господарську діяльність, тому вона не зобов`язана оплачувати згадані послуги. Також вказує, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують як надання саме їй цих послуг, так і направлення їй рахунків на їх оплату (вх.№18968 від 04.12.2018 р.).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що суб`єктом права власності на нерухоме майно, за яким надавались послуги позивачем, є відповідач як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець. Тобто відповідач діє виключно як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності, не сплачуючи позивачеві надані ним житлово-комунальні послуги. Зазначене зобов`язання, яке порушується відповідачем, на думку позивача, не залежить від того, чи є відповідач фізичною особою-підприємцем (вх.№20116 від 20.12.2018 р.).

У доповненнях на відповідь на відзив позивач вказує, що за відповідачем припинено статус фізичної особи-підприємця 24.06.2016 р. і на даний час остання такою не є. Наголошує, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус фізичної особи-підприємця, не втрачає статусу фізичної особи. Також наявність у фізичної особи статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець в усіх без винятку відносинах. Тому відповідач як власник нежилого приміщення, на день виникнення спірних правовідносин між сторонами, отримувала від позивача житлово-комунальні послуги і звідси зобов`язана їх сплатити саме як фізична особа. У даному випадку відсутні підстави вважати, що даний спір пов`язаний із господарською діяльністю відповідача, суб`єктом якої вона на час розгляду справи вже не є (вх.№20360 від 26.12.2018 р.).

У відзиві на позов від 17.04.2019 р. відповідач повторно зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин із позивачем, вона будучи суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою-підприємцем здійснювала господарську діяльність у нежилому приміщенні АДРЕСА_2 з роздрібної торгівлі продуктами харчування. З 24.06.2016 р. вона припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2019 р.. Вважає, що дана справа повинна розглядатись в порядку ГПК України господарським судом (вх.№7254 від 17.04.2019 р.).

Позивач у судовому засіданні 22.05.2019 р. подала суду докази надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.11.2013 р. по 30.06.2016 р..

Ухвалою від 20.11.2018 р. прийнято до розгляду і відкрито провадження у даній справі та визначено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено проведення першого судового засідання на 20.12.2018 р..

В зв`язку з зайнятістю судді в іншій справі справа 20.12.2018 р. не розглядалась.

У судовому засіданні 06.02.2019 р. за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 21.02.2019 р..

В зв`язку з зайнятістю судді в іншій справі справа 21.02.2019 р. не розглядалась.

У судовому засіданні 18.03.2019 р. було оголошену перерву для надання можливості представнику позивача подати докази надання відповідачу послуг із утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

В зв`язку з зайнятістю судді в іншій справі справа 23.04.2019 р. не розглядалась.

У судовому засіданні 24.05.2019 р. було оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Позивач – ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» є юридичною особою, яка надає послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об`єкт №1), що підтверджується договором від 21.12.2012 р. та актом прийому-передачі від 21.12.2012 р., укладеними між позивачем та Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради (а.с.8-10, 11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за період із 01.04.2013 р. по 23.06.2016 р. у розмірі 16545,28 грн. по оплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 , власником нежилого вбудованого приміщення № АДРЕСА_3 якого у спірний період була суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується розрахунком (інформацією про стан особового рахунку 6053), а.с.5-7.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.2016 р. відповідач передала у власність ОСОБА_3 майно, що складається з нежилого приміщення вбудоване на першому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку загальною площею 248,35 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , місто Кривий АДРЕСА_1 (тринадцять) приміщення 40 (сорок), а.с.12-13.

Згідно зі свідоцтвами про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 остання набула зазначеного статусу з 09.04.2003 р. (а.с.36,37).

Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення, яке орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , придбане фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 02.09.2008 р.. Останній Управлінням комунальної власності міста передано на підставі даного договору та акту прийому-передачі від 02.10.2008 р. зазначений об`єкт нерухомості (а.с.33-35, 38).

Зазначений договір зареєстровано розпорядженням міського голови м. Кривого Рогу №580-р від 24.10.2008 р. (а.с.39).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (абзац 2 статті 1). А утримання будинків і прибудинкових територій – це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (абзац 17 статті 1).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина перша та друга статті 19 Закону Закон № 1875-IV). Виробник послуг може бути їх виконавцем (частина третя статті 19 того ж Закону).

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (частина шоста статті 19 Закону № 1875-IV).

Тобто, позивач є управителем будинку, в якому знаходиться нежиле приміщення, належне відповідачу в період із 01.04.2013 р. по 23.06.2016 р., і виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, а відповідач як власник приміщення у вказаний період була їх споживачем.

Виконавець – це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (абзац 5 статті 1 Закону № 1875-IV), а управитель – це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору (абзац 16 статті 1 того ж Закону).

Відповідно до статті 1 Закону № 1875-IV власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 статті 1). А споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 вказаної статті).

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу (далі – ГК) України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець – це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.2019 р. №1005139045 вбачається, що суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. З 24.06.2016 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням (а.с.69-72, 74).

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Тернівської районної у місті ради від 29.10.2018 р. з 31.01.1986 р. по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.18).

Тобто, у нежилому приміщенні АДРЕСА_2 , що набуто у власність відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2008 р., нею здійснювалась господарська діяльність у сфері роздрібної торгівлі.

Таким чином, суд вважає, що між суб`єктами господарювання (ТОВ та ФОП) виникли господарські відносини щодо надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 .

До суду з позовом позивач звернувся 22.10.2018 року.

Велика Палата Верховного Суду (Постанова від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18), вважає, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд роз`яснює позивачу, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.

При цьому, навіть враховуючи, що представник позивача зазначав про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства, а відповідач заперечувала проти цього, то згідно з ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст.256, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у цивільній справі №215/4860/18 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.05.2019 року.

СУДДЯ