Court ruling № 81963384, 21.05.2019, Nemyshlianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Frunzenskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 645/2935/19

Провадження № 1-кс/645/1592/19

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

Слідчого судді – Іващенко С.О.,

за участю секретаря судових засідань – Гурської С.Ю.,

за участю слідчого – Мамонової К.О.,

розглянувши клопотання слідчого Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області Мамонової К.О. та прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 – Воробйова І.В., про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 42019221050000039 від «18» березня 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2019 до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківської області Мамонової К.О., погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 3 Воробйовим І.В., в якому слідчий просила накласти арешт на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що до Харківської місцевої прокуратури № 3 надійшла заява ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи належними їй на праві власності квартирами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та 30.

За даним фактом відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221050000039 від 18 березня 2019 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування, допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 пояснила, що до 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , вона проживала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 . На даний момент за вказаною адресою ОСОБА_1 проживає одна. ЇЇ дочка ОСОБА_3 на теперішній час приблизно з 2014 року проживає у Російській Федерації.

Вказану квартиру ОСОБА_1 отримала за рішенням членів ЖБК «Глобус», а подальшому приблизно в 1993 році, приватизували її.

Крім того, по сусідству з ОСОБА_1 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , проживала ОСОБА_4 , 1920 року народження. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання. На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 брала на себе зобов`язання доглядати за ОСОБА_4 , а остання зобов`язувалася передати ОСОБА_1 зазначену вище квартиру у власність.

Приблизно в 2008 році ОСОБА_4 померла і згідно з умовами вищевказаного договору ОСОБА_1 у власність перейшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказану квартиру ОСОБА_1 вирішила подарувати своїй дочці - ОСОБА_3 . З цією метою ОСОБА_1 звернулася до приватних нотаріусів, де дізналася про те, що укладення подібного роду договору дарування буде коштувати приблизно 5000 гривень. На той момент для ОСОБА_1 це була досить значна сума.

При таких обставинах, з метою отримання фінансової позики 21.10.2008 ОСОБА_1 звернулася до Кредитної спілки «Соколов», де з нею укладено кредитний договір, а також договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, на загальну суму 8200 гривень. Реально ОСОБА_1 отримала виключно 5000 гривень, а решту нараховано в якості оплати за надані їй інформаційні послуги. Будь-яке майно під заставу за даними договорами ОСОБА_1 не передавала.

Крім того, в Кредитній спілці «Соколов» ОСОБА_1 сказали, що можуть допомогти оформити договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , її дочці. ОСОБА_1 погодилася і з цією метою передала директору Кредитної спілки «Сколов» - ОСОБА_5 , документи на вищевказану квартиру. Через деякий час останній повідомив, що вже оформив необхідні документи, однак попросив залишити їх у себе до моменту погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Так як ОСОБА_1 довіряла цій людині, вона погодилася на його пропозицію.

Приблизно через півроку ОСОБА_1 втратила джерело доходу і у неї почалися фінансові труднощі. Виплати за кредитним договором ОСОБА_1 зменшила, а у подальшому взагалі припинила їх здійснювати. Весь цей період часу ОСОБА_1 спілкувалася безпосередньо з директором Кредитної спілки «Сколов» - ОСОБА_6 .

Навесні-влітку 2010 року ОСОБА_6 запросив ОСОБА_1 на особисту розмову, яка відбулася в офісі кредитної спілки. В ході розмови ОСОБА_6 повідомив, що з урахуванням нарахованих за цей період часу відсотків, сума заборгованості по кредитному договору ОСОБА_1 вже становила 4000 доларів США. ОСОБА_6 наполягав на необхідності термінового вирішення питання щодо погашення заборгованості, а також запропонував передати в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Спочатку ОСОБА_1 відмовилася, але у подальшому, через систематичний психологічний тиск з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_1 погодилася на висунуті ним умови. Дальникова ОСОБА_7 передбачала передати під заставу квартиру, в якій проживала, за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же період часу, ОСОБА_1 на мобільний телефон надійшов дзвінок від раніше незнайомого їй чоловіка ОСОБА_8 , який представився і повідомив, що може допомогти їй вирішити зазначену проблемну ситуацію.

Зустрівшись з ОСОБА_9 , останній повідомив, що у нього є інвестор, який готовий покрити заборгованість ОСОБА_1 перед кредитною спілкою, проте також під заставу квартири.

На наступний день, а саме 09.06.2010 ОСОБА_1 подзвонив також незнайомий хлопець, який представився на ім`я ОСОБА_10 , з яким потерпіла зустрілась. ОСОБА_10 подивився документи на квартиру, а також паспорт громадянина України ОСОБА_1 .. У паспорті ОСОБА_1 побачив штамп про шлюб з колишнім чоловіком. Його збентежила його наявність, і ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_1 зіпсувати паспорт, а натомість отримати новий вже без штампа. ОСОБА_1 не встигла сказати йому що-небудь, коли ОСОБА_10 помалював паспорт ОСОБА_1 і сказав, що посприяє щоб його сьогодні в терміновому порядку переробили.

В цей же день, ближче до обідньої перерви, потерпіла з ОСОБА_11 приїхали до «паспортного столу» Фрунзенського району м. Харкова. ОСОБА_10 зайшов в середину приміщення і періодично виносив ОСОБА_1 документи, які необхідно було заповнювати, в тому числі і форму на отримання паспорта. Через деякий час, ОСОБА_1 видали новий паспорт громадянина України, з яким остання ходить по сьогоднішній день, де не було печаток про шлюб та розлучення.

Біля «паспортного столу» ОСОБА_1 вже чекав ОСОБА_12 з декількома ще незнайомими їй людьми. Як в подальшому з`ясувалося ОСОБА_12 і був тим самим інвестором.

В ході спілкування ОСОБА_12 сказав, що готовий покрити борг ОСОБА_1 перед кредитною спілкою, однак для цього буде необхідно укласти договір іпотеки. ОСОБА_1 погодилася і в цей же день поїхала до нотаріуса Чупріної Галини, офіс якої був розташований в районі «Кінного ринку» у м. Харків.

Неподалік від офіса нотаріуса ОСОБА_1 знову зустрілася з ОСОБА_12 , а також ОСОБА_6 Останній передав ОСОБА_12 документи на її квартиру і поїхав, а ОСОБА_1 з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і двома невідомими їй людьми пройшли до нотаріуса.

Зайшовши в офіс до нотаріуса, ОСОБА_1 побачила там ще одного раніше незнайомого їй чоловіка. Як в подальшому з`ясувалося це був ОСОБА_13 .

ОСОБА_12 пішов у кабінет нотаріуса, а ОСОБА_1 з усіма іншими залишилася в кімнаті очікування. Під час оформлення документів ОСОБА_1 нервувала і їй запропонували випити кави. Остання погодилася. Випивши каву, їй стало ще гірше, і в подальшому вона не розуміла, що з нею відбувалося. ОСОБА_1 не пам`ятає чи підписувала там будь-які документи.

З офісу нотаріуса ОСОБА_1 вивели під руки. На вулиці ОСОБА_1 дали у руки екземпляри договорів купівлі-продажу належних їй квартир. ОСОБА_1 здивувалася і почала питати, що це таке і чому там вказано, що вона їх продала. ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і ОСОБА_14 почали її запевняти, що все в порядку і так треба. Так як в той момент вона погано себе почувала і практично нічого не розуміла, ОСОБА_1 вирішила їхати додому. Будь-яких коштів від нібито «продажу» квартир остання не отримала.

В подальшому на протязі декількох років ОСОБА_1 брала участь в судових спорах про визнання даних угод недійсними, зверталася до правоохоронних органів.

Приблизно влітку 2013 року ОСОБА_1 звернулася за допомогою до Національного антикорупційного комітету Харківського Департаменту, який на той момент очолював ОСОБА_15 Офіс цієї організації був розташований за адресою: АДРЕСА_3 , на другому поверсі. Там, її познайомили з ОСОБА_16 , який взяв у ОСОБА_1 всі документи на зазначені вище квартири. Потерпіла була переконана, що це державний правоохоронний орган. Серед іншого на це вказувало навіть те, що секретар ОСОБА_17 .А. був одягнений у синю формену сорочку. У розмові ОСОБА_16 стверджував, що вони почнуть проводити розслідування даного факту, всі документи склали в окрему папку і завели справу. Однак, ОСОБА_16 категорично заборонив ОСОБА_1 що-небудь кому-небудь розповідати, посилаючись на те, що це може зашкодити розслідуванню і тоді вони взагалі відмовляться співпрацювати зі ОСОБА_1 ..

У подальшому ОСОБА_16 сказав, що вони знають, як повернути ОСОБА_1 хоча б одну квартиру, але для цього вона повинна була чітко слідувати їх інструкціям. ОСОБА_16 познайомив ОСОБА_1 зі своїми юристами, а саме ОСОБА_18 та особою на ім`я ОСОБА_19 , прізвище якого потерпіла не знає.

Згідно з розробленою ними схемою, колишній чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 пред`явить до неї позови у зв`язку з тим, що остання продала квартири, які були їх спільно нажитим під час шлюбу майном.

ОСОБА_16 сказав, що за цю послугу ОСОБА_1 повинна буде йому віддати одну зі своїх квартир. Порадившись з дочкою, ОСОБА_1 погодилася. В результаті пред`явлених позовів вони змогли відсудити на користь колишнього чоловіка ОСОБА_1 по половині від кожної квартири.

ОСОБА_2 дав на ім`я доньки ОСОБА_1 , а також їхньої знайомої ОСОБА_20 довіреність на представлення його інтересів у суді, а також розпорядження даними половинами квартир, з правом подальшого передовіреності.

Після оформлення права власності на відсуджені половини квартир на ОСОБА_2 , ОСОБА_16 почав вимагати щоб вона розрахувалася з ним і переписала на нього одну з квартир. Годін запевняв, що вирішить питання з власниками других половин її квартир і вони їх перепишуть на останню.

Повіривши ОСОБА_16 , ОСОБА_1 погодилася і приблизно в 2015 році ОСОБА_20 , діючи від імені її колишнього чоловіка і в його інтересах, в присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_18 уклала договір дарування на ім`я ОСОБА_16 двох половин квартир, що належать ОСОБА_2 Даний договір укладався і завірений у приватного нотаріуса, офіс якого також розташований в районі пров. Короленка в м Харкові.

З того часу ОСОБА_1 систематично телефонувала з ОСОБА_16 і вимагала виконання ним своїх зобов`язань щодо переоформлення на неї однієї з квартир. Однак він під різними приводами уникав виконання зобов`язань. 12.03.2019 пізно ввечері до ОСОБА_1 додому приїхав новий власник квартири, в якій остання проживала – ОСОБА_21 , який намагався силою відкрити квартиру і вселити туди свою колишню дружину. ОСОБА_21 придбав квартиру АДРЕСА_4 .

12.03.2019 ОСОБА_1 відразу ж передзвонила ОСОБА_16 , щоб він пояснив ситуацію, так як ОСОБА_21 пред`являв від нього довіреність на переоформлення половини квартири. ОСОБА_16 в свою чергу відповів, що брати участь у поверненні її майна він не буде.

15.03.2019 до ОСОБА_1 знову приїжджав ОСОБА_21 і погрожував фізичною розправою. ОСОБА_21 в черговий раз ОСОБА_1 показував довіреність від імені ОСОБА_16 на розпорядження половиною квартири АДРЕСА_4 . Тоді ОСОБА_1 зрозуміла, що її майно розпоряджається вже ОСОБА_16

16.03.2019 ОСОБА_21 з незнайомим особами була зроблена спроба за допомогою монтировки зламати вхідні двері у квартиру та застосувати до ОСОБА_1 фізичну розправу.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майно, було встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 09.06.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_22 Олександрівною було оформлено (зареєстровано) договір купівлі-продажу № 1886 (дата внесення запису 20.09.2010) кв АДРЕСА_4 , згідно якого власником став ОСОБА_12 , після чого, 25.12.2013 о 20:29 год приватним нотаріусом ОСОБА_23 оформлений (зареєстрований) договір дарування № 5227 (номер запису 4065591), згідно якого власником вище вказаної квартири став ОСОБА_16 , крім того, 17.11.2015 нотаріусом ОСОБА_24 , було оформлено (зареєстровано) договір купівлі-продажу № 4878 (номер запису 8392356), згідно якого власником вище вказаної квартири став ОСОБА_21 .

З метою забезпечення недопущення продажу та зміни власника нерухомого майна, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, слідчий просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної власності, згідно договору дарування № 5227 від 25.12.2103 - ОСОБА_16 , та договору купівлі-продажу № 4878 від 17.11.2015 року – ОСОБА_21 .

В судовому засіданні слідчий підтримала клопотання та просила його задовольнити, надавши пояснення згідно клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий просила розглянути клопотання без виклику в судове засідання ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , які є власниками квартири на яку просить накласти арешт.

Відповідно до ст. 172 КПК України, неприбуття в судове засідання викликаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, заслухавши пояснення прокурора, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки наявні достатні підстави вважати, що у разі не прийняття рішення про заборону розпоряджатися квартирою може призвести до втрати відповідного майна (зміни власника нерухомого майна), що в подальшому унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, крім іншого, повинні бути зазначені підстава і мета накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів, для призначення судових експертиз.

Слідчим суддею встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СВ Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Мамонової К.О. від 13.05.2019 року квартира АДРЕСА_5 30 в будинку АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , визнана речовим доказом в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221050000039 від «18» березня 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Наданими слідчому судді з боку слідчого документами та матеріалами, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, доведено наявність достатніх підстав вважати, що право власності на майно, на яке слід накласти арешт, набуто в результаті кримінального правопорушення, і не застосування заборони розпоряджатися цим майном може призвести до наступного неправомірного відчуження квартири, що може перешкодити кримінальному провадженню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області Мамонової К.О. та прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 – Воробйова І.В., про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 42019221050000039 від «18» березня 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 , та направити для виконання ухвалу суду КП «ХМБТІ» ХМР зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 24.05.2019 о 15.30 год.

Слідчий суддя -