Court ruling № 81948871, 24.05.2019, Berdyansk City and District Court of Zaporizhzhia Oblast

Справа № 326/644/19

1-кп/310/544/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі колегії суддів головуючого судді Богомолової Л.В.

суддів Морока С.М., Вірченко О.М.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Федорченко К.В.

за участю потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

за участю захисників Амельченко Д.Д., Литвиненко Т.М., Казімірчук Є.В., Єременко Р.С. Бучакчийського В.С.,

за участю обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду кримінальне провадження за № 12019080340000051 від 12.02.2019 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаїв, Україна, громадянин України, освіта середня, одружений, має одну неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше засуджений:

1) 25.03.1998 року Заводським районним судом м. Миколаїв за ст. 141 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений 10.08.1998 року на підставі закону України «Про амністію»;

2) 03.03.1999 року Центральним районним судом м. Миколаїв за ст. 141 ч. 2. 142 ч. 2, 17 ч. 2, 42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 13.10.2004 року по відбуттю строку покарання;

3) 26.06.2006 року Ленінським районним судом м. Миколаїв за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 23.11.2007 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст. 391, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 23.11.2012 року по відбуттю строку покарання;

5) 18.08.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаїв за ст.185 ч. 2, ст. 186 ч. 3, ст. 222 ч. 1, ст. 69, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 12.09.2018 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Доброполе Бучацького району Тернопільської області, громадянин України, освіта професійно - технічна, розлучений, неповнолітніх дітей не має, не працює, місця реєстрації не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого в порядку ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Охотськ Хабаровського краю Російська Федерація, громадянин України, освіта середня спеціальна освіту, знаходиться в цивільному шлюбі, неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Ленінакан Вірменія, громадянин України, освіта середня, знаходиться в цивільному шлюбі, неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, неповнолітніх дітей не має, працює підсобним робітником в ФГ «Лідер –Дем`янов Приморського району», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України , суд

ВСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження з обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 12019080340000051 від 12.02.2019 року відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України надійшло до Бердянського міськрайонного суду 07.05.2019 року у зв`язку з визначенням підсудності Запорізьким апеляційним судом.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, у відповідності до положень ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України підлягає поверненню прокурору виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України: ст.291 КПК України.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст.291 КПК України складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Частиною другою зазначеної норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, в обвинувальному акті у відповідності до п.5 ч.1 ст.291 КПК України, мають бути зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення,

2) правової кваліфікації ,

3) формулювання обвинувачення.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, згідно з вимогами ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунутого обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019080340000051 від 12.02.2019 року стосовно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України, вказаний процесуальний документ, не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, а саме вимогам ст.291 КПК України через те, що в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, що є істотним порушенням вимог цього Кодексу та перешкодою для призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У пункті 13 ч.1 ст.13 КПК України викладене загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття «обвинувачення», яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 ч.2 ст.283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.

Таким чином, на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність

До процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.

Верховний Суд у кримінальному провадженні № 5-328кс16 висловив правову позицію, що поняття «підозра» і «обвинувачення» є нетотожними, які,попри наявність спільних рис ( одні і ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов`язків і порядку здійснення процесуальних дій. З огляду на це недопустимим є використання зазначених понять як синонімів у різних процесуальних документах, оскільки вони не можуть вважатися рівнозначними, незважаючи на подібність стилістичного викладу фактичних даних у повідомленні про підозру та обвинувальному акті.

Таким чином формально – буквальне тлумачення п.5 ч.2 ст.291 КПК України свідчить про невідповідність способу викладу в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України зазначеній нормі права, оскільки вказівка на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлені про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повідомлені про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, не є формулюванням обвинувачення.

З обвинувального акту убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації не дотримані.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, але при цьому фактичні обставини кримінального правопорушення, скоєні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які прокурор вважає встановленими, у обвинувальному акті викладені відносно кожного однаково, однак кваліфіковані за різними статтями КК України, що істотно впливає на конкретність обвинувачення, а отже, зашкоджує праву на захист обвинувачених.

Обставини, які, відповідно до ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, зокрема подія кримінального правопорушення ( спосіб та інші обставини кримінального правопорушення) та винуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 саме у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.185 КК України викладені не чітко та не конкретно.

Верховний суд в правовій позиції у справі №5-328кс16 звертає увагу на те, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

В обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то наведені в ньому фактичні дані в своєї сукупності, не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, також не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення за ч.3 ст.187 КК України в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що в свою чергу не надає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Таким чином, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що в свою чергу не надає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а отже, і обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викликає сумніви.

Недотримання вимог кримінального процесуального закону істотно впливає на права обвинувачених щодо забезпечення права на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційно доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ( справа «Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980 року).

Тобто, обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

В рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії" Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, документи органу досудового слідства, які містять формулювання обвинувачення, повинні відображати всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа та повинно відповідати, як вимогам КПК України, так і вимогам КК України.

Такі недоліки обвинувального акту виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, оскільки істотно порушують права обвинувачених на захист і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст..314 КПК України.

Суд вважає, що вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому обвинувальний акт у відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України необхідно повернути Бердянському місцевому прокурору Запорізької області.

Керуючись ст.ст.291, 314-317 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019080340000051 від 12.02.2019 року відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України Бердянському місцевому прокурору Запорізької області для усунення недоліків.

Зобов`язати прокурора усунути виявлені недоліки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не обирався.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутністю такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий Суддя Бердянського

міськрайонного суду Л.В. Богомолова

Суддя Бердянського

міськрайонного суду С.М.Морока

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М.Вірченко