Decision № 81612935, 26.04.2019, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2019 року м. Рівне №460/700/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у зарахуванні до стажу державної служби роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) та у призначенні з 21.11.2018 пенсії державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993; зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018 включно та призначити з 21.11.2018 пенсію державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок га загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою від 28.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з 01.12.1999 по 24.12.2001 позивач працював в органах податкової міліції, та з 2001 року по даний час – на посадах в органах державної податкової служби (згодом органах податків і зборів). В листопаді 2018 року, будучи пенсіонером МВС за віком, позивач звернувся з заявою до органу Пенсійного фонду про переведення його на пенсію відповідно Закону України "Про державну службу". Вважає відмову відповідача у призначенні такої пенсії протиправною, так як станом на 01.05.2016 мав необхідний стаж державної служби та мав право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу". За наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити.

17.04.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (а.с.45-46), на обґрунтування заперечень у якому зазначено, що позивач перебуває на обліку управління Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком. Сторона відповідача наголошує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в періоди перебування яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання – не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно з роз’ясненнями Національного агентства України з питань державної служби такі посади можна прирівняти до відповідних категорій посад державних службовців лише з 11.08.2013. З огляду на це, відповідач вважає, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 1 рік 4 місяці 19 днів, що не є достатнім для переведення на той вид пенсії, який передбачений ст.37 Закону України "Про державну службу". За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

21.11.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про переведення його на інший вид пенсії, а саме за нормами ст.37 Закону України "Про державну службу" (а.с.48).

Листом від 04.01.20149 за №3/06-30 Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відмовило позивачу у призначенні такого виду пенсії з тих підстав, що згідно з наданими документами у заявника (позивача) немає стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016, а тому немає підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" (а.с.31).

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону.

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. До стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з пунктом 6 вище зазначеного Порядку, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу", є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, зазначений вік визначається положеннями ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мали передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення (21.11.2018) ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії державного службовця, останнім дотримано вимоги передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 щодо відповідного віку і страхового стажу.

Суд зазначає, що після 01.05.2016 відповідно до ст.90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Як слідує з рішення відповідача від 04.01.2019 про відмову в призначенні позивачу пенсії за нормами ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 єдиною підставою для відмови є недостатність стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с.31).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.1985 по 30.11.1999 ОСОБА_1 служив в органах внутрішніх справ України; з 01.12.1999 по 24.12.2001 – безперервно служив в органах податкової міліції; 23.05.2001 – призначений на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у Рівненській області-начальника управління стягнення податкової заборгованості ДПА у Рівненській області із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України відповідно до постанови КМУ від 13.06.2000 №944 із звільненням з посади начальника відділу організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості управління податкової міліції ДПА в Рівненській області; 24.12.2001 - звільнений з органів податкової міліції у відставку за ст.65 п "а" (за віком), із залишенням на посаді заступника голови - начальника управління стягнення податкової заборгованості ДПА у Рівненській області з 25.12.2001; 25.12.2001 - присвоєне спеціальне звання державного радника податкової служби 3 рангу; 25.12.2001 - ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця; 02.07.2004 - призначено виконувачем обов’язків начальника Костопільської міжрайонної державної інспекції в порядку переведення; 14.09.2004 - призначено начальником Костопільської міжрайонної державної інспекції; 05.10.2005 - ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов’язань Державної податкової адміністрації в Рівненській області в порядку переведення з Костопільської МДПІ; 03.04.2007 - призначено начальником Костопільської міжрайонної державної інспекції за його згодою в порядку переведення; 20.02.2012 - у зв’язку з реорганізацією призначено в порядку переведення на посаду начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області державної податкової служби; 24.05.2013 - відповідно до Указу Президента України від 12.03.2013 №141/2013 "Про міністерство доходів і зборів України" та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" призначений виконувачем обов’язків начальника Костопільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області терміном на 2 місяці із звільненням з посади начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області державної податкової служби; 20.05.2014 - призначено ОСОБА_1 на посаду начальника ІТ та обліку платників Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів, як такого, що перебував у кадровому резерві за результатами конкурсу на займану посаду; 29.05.2014 - призначено в порядку переведення на посаду начальника Костопільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненської області, як такого, що успішно пройшов стажування; 06.05.2016 - призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області.

З 27.12.2018 по даний час позивач перебуває на посаді начальника Здолбунівської державної податкової інспекції Рівненського управління в порядку переведення з Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (а.с.9-30).

Як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись на той факт, що посади в органах податкової інспекції не були передбачені статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 і ОСОБА_1 як посадовій особі державної податкової служби було присвоєно спеціальне звання державної податкової служби ІІІ рангу, не включив до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період роботи позивача з 25.12.2001 до 01.11.2018 (а.с.49-51).

Натомість, суд зауважує, що позивач склав присягу державного службовця та під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачував за підвищеною ставкою єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990.

Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 №778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Відповідно до частини 5, 6 статті 15 цього Закону посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання.

А статтею 6 даного Закону передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи в органах державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) та одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебували на державній службі та вважалися державними службовцями.

Така ж позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Висновки аналогічного змісту також були викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 №591/6970/16-а та від 20.09.2018 у справі № 165/1233/16-а.

Також відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягнув 62-річного віку та мав необхідний страховий стаж та відповідний стаж роботи на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців, а отже набув права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 на підставі п.10, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.

З огляду на це, суд вважає, що рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 04.01.2019 про відмову в перерахунку пенсії не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні свободи позивача, а відтак підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.

При цьому підлягають задоволенню і позовні вимоги про покладення на відповідача обов’язку зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018, включно.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на це, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця за вислугою років на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 з дати звернення про призначення пенсії, тобто з 21.11.2018.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33016, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Соборна, 195, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 40373305) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 04.01.2019 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) та у призначенні з 21.11.2018 пенсії державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018, включно.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 з 21.11.2018 пенсію державного службовця на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок га загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 26 квітня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.