Decision № 81476216, 26.04.2019, Chernivtsi District Administrative Court

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/216/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років від 19.02.2019 р. В-102/0-221-0-16-19;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області розглянути клопотання про надання дозволу та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка розташована на території села Рідківці, Магальської сільської ради (Магальської ОТГ), Чернівецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 18.01.2019 р. він зверувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ. Листом №В-102/0-221/0/16-19 від 19.02.2019 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило йому у задоволені заяви у зв`язку з тим, що під час розгляду поданих ним матеріалів встановлено, що вони не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки Земельний кодекс України передбачає виключні обставини, які можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не навело жодної підстави передбаченої Земельним кодексом України.

Ухвалою суду від 04.03.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №824/216/19-а з викликом сторін та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач) надало до суду відзив, у якому вказувало, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до положень Системи організації процесу виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 07.06.2017 р. №413 (далі - Стратегія), Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис) повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в користування (оренда, емфітевзис) лише за результатами земельних торгів.

Разом з тим, відповідач зазначає, що відповідно до Стратегії, пріоритетами управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більше як сім років.

У відзиві на адміністративний позов відповідач також наголошував, що повноваження щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача і суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріплених Кодексом адміністративного судочинства України критеріям не втручається в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, а може тільки допустити обмежене втручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов`язків.

В ході судового розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд, задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Після виступу із вступним словом та дослідження доказів, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

18.01.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.

Вказана заява зареєстрована відповідачем за №В-102/0/15-19 від 21.01.2019 р. (а.с. 25).

За наслідками розгляду заяви, 19.02.2019 р. Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №В-102/0-221/0/16-19 надано позивачу відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.

В обґрунтування відмови відповідач вказав, що подані позивачем матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 27).

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність чи користування, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність чи користування є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

Положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

З матеріалів справи видно, що 18.01.2019 р. позивач зверувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.

За наслідками розгляду заяви, 19.02.2019 р. Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №В-102/0-221/0/16-19 надано позивачу відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.

Дослідженням оскаржуваної відмови встановлено, що відповідачем не обґрунтовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у користування земельної ділянки та не вказано підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Крім того, судом встановлено, що у оскаржуваній відмові відповідачем не конкретизовано, яким саме вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає місце розташування спірної земельної ділянки.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відмовляючи позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення Системи організації процесу виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413, оскільки ЗК України має вищу юридичну силу, аніж наведена постанова.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу, що приймаючи оскаржувану відмову відповідач не посилався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413, а тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, є недоречними посилання відповідача на них у відзиві на позов.

Крім того, суд зазначає, що із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до ЗК України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як вбачається зі змісту Стратегії, Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спріної земельної ділянки є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам ЗК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність відмови, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача (вх. №В-102/0/15-19 від 21.01.2019 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у користування земельної ділянки, він зобов'язаний розглянути вказану заяву, враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 769,00 грн, що підтверджується квитанцією №39270385 від 25.02.2019 р. (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 769,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оформлену листом від 19.02.2019 р. В-102/0-221/0/16-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №В-102/0/15-19 від 21.01.2019 р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка розташована на території села Рідківці, Магальської сільської ради (Магальської ОТГ), Чернівецької області.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 194-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39909396) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 769,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький