Decision № 81473382, 26.04.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Справа № 160/1852/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ", в якому позивач просить: - стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Миронова, буд. 30, оф. 70, код ЄДРПОУ 32714059) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3663, 13 грн.; - накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ", що знаходяться в банках, на суму податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" перебуває на податковому обліку у Гайсинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області як платник за неосновним місцем обліку та за яким рахується податковий борг в сумі 3663,13 грн., в т.ч. по основному платежу - 3189,21 грн., штрафних санкцій - 473,70 грн., пені - 0,22 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 справу №160/1852/19 відкрито провадження за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, яка отримана Головним управлінням ДФС у Вінницькій області - 12.03.2019р., Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" - 20.03.2019 року.

В ухвалі суду від 01 березня 2019 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та доказів по справі не скористався.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" зареєстровано 17.11.2003р.

27.02.2017 року відповідачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, якою задекларовано орендну плату у загальному розмірі 14092,54 грн., у тому числі: січень-листопад по 1174,38 грн. щомісячно, грудень - 1174,36 грн.

Також 04.12.2017 року відповідачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, якою зменшено задекларовано орендну плату за листопад 2017 року до суми 861,21 грн. та за грудень 2017 року до 0,00 грн.

Задекларовані зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" за вказаною декларацією у повному обсязі не сплачені.

13 вересня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0039245101 на суму 473,70 грн. відповідно, яке направлялося відповідачу шляхом поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вищевказаних повідомлень-рішень відповідачем не надано.

Також, відповідно до ст.129 Податкового кодексу України відповідачу у зв'язку з порушенням строків погашення узгодженого грошового зобов'язання з плати за землю нарахована пеня у розмірі 0,22 грн.

На підставі ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу сформовано податкову вимогу від 03.11.2017 року №647-51 на суму 1153,62 грн., яка направлялася відповідачу шляхом поштового зв'язку, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вимоги відповідачем не надано.

Таким чином сума заборгованості виникла у відповідача у зв'язку з самостійним декларуванням та донарахуванням, що підтверджується поданими податковими деклараціями (від 27.02.2017 року, 04.12.2017 року), податковим повідомленням-рішенням №0039245101 від 13.09.2018 року, витягом з облікової картки платника, довідками від 19 лютого 2019 року і 15 березня 2019 року та складає 3663,13 грн.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Згідно до п.14.1.156 ст.14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно вимог п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.

Підпунктом 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 36 ПК України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подасться платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якою здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми, доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (ст. 46 ПК України).

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

П. 49.2. ст. 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за. останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п. 87.2 ст. 87 ПК України, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Згідно пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

У відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства України доведений.

Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу відповідача у сумі 3663,13 грн. документально підтверджені та обґрунтовані, тому позов у цій частині слід задовольнити.

Вирішуючи спір щодо вимоги накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку, суд виходить з такого.

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Аналогічні положення містить пункт 2.3. розділу ІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

До повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб'єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 ПК України).

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме: або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган визначив підставою для звернення до суду з позовом щодо застосування арешту коштів на рахунках платника податку положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Судом встановлено, що за даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість у сумі 3663,13 грн., що виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

Окрім того, у листі на службову записку №2171/02-32-51-07 від 11.12.2018 року управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області повідомило що інформація з єдиного державного реєстру МВС України про зареєстровані транспортні засоби стосовно ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ" відсутня.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ" не зареєстроване право власності на будь-яке нерухоме майно.

Таким чином, на підставі доказів в матеріалах справи з'ясовано, що у ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ" наявний податковий борг та відсутнє майно, яке б могло бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказані обставини відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України утворюють підстави для звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.11.2018 у справі № 813/1080/18 (адміністративне провадження № К/9901/61848/18) та від 11.12.2018 у справі № 813/2197/17 (адміністративне провадження № К/9901/63955/18).

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи позивач, як суб'єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності відзиву та доказів сплати, з огляду на наявність боргу, суд доходить висновку, що позов Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (код ЄДРПОУ 32714059, вул. Миронова, буд. 30, оф. 70, м. Дніпро, 49000) про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності, - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Миронова, буд. 30, оф. 70, код ЄДРПОУ 32714059) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3663, 13 грн.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ", що знаходяться в банках, на суму податкового боргу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса