Decision № 81434616, 25.04.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/528/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", с. Рай-Оленівка про стягнення коштів 6575,26 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, адвокат;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж" заборгованості у сумі 6575,26 грн., з яких 3030,00 грн. основний борг, 2249,42 грн. пеня, 221,00 грн. 3% річних та 1074,84 грн. інфляційні втрати. Судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмір 3000,00 грн просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №160606/ТРБН від 06.06.2016р в частині повної оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/528/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.03.2019 о 11:10 год.

Протокольною ухвалою від 26.03.2019 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено судове засідання на 16.04.2019 о 10:30.

Також протокольною ухвалою від 16.04.2019 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено судове засідання на 25.04.2019 о 09:10.

В судовому засіданні 25.04.2019 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у призначене судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала-повідомлення від 16.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду від 04.03.2019 та з попередньою ухвалою по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В матеріалах справи наявні ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 та ухвала про повідомлення від 16.04.2019 , які були направлені на адресу відповідача, ухвала про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 була повернута з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

06.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП "Харківенергомонтаж" (надалі - відповідач) укладено договір підряду №160606/ТРБН, згідно п.1.1 якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується власними силами виконати: "Капітальний ремонт турбіни парової з генератором струму ТВФ-120 блока №1. Ремонт генератора ТВФ-120-2" в строки та на умовах, зазначених в цьому Договорі.

Відповідно до п.4.1 Договору виконані Підрядником роботи згідно з цим Договором, оформлюються актом здачі-приймання виконаних робіт в строк до 7 (сими) робочих днів після отримання акту Генпідрядником.

Відповідно до п.2.7 Договору за надання генпідрядних послуг підрядник сплачує Генпідряднику 0,5% (піввідсотка) вартості робіт без урахування вартості матеріалів Підрядника.

Згідно до п.11.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині виконання своїх зобов'язань - до їх повного виконання.

31.08.2016 між сторонами було підписано акт виконаних робіт на суму 650 018,54 грн. З вказаного акту вбачається, що вартість робіт складає 606 000,00 грн. Таким чином відповідач у відповідності до п.2.7. Договору мав сплатити позивачу 3030,00 грн., про що також між сторонами було підписано Акт здавання-передавання робіт від 31.08.2016.

Позивач розрахунки за виконані роботи здійснив у повному обсязі, що вбачається з наявних в матеріалах справи відповідних платіжних доручень (т.1 а.с.67-74).

Однак відповідач обов'язків щодо проведення з позивачем розрахунку відповідно до п.2.7 Договору не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області щодо стягнення з останнього 3030,00 грн. основного боргу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України)

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було встановлено судом, сторони у п.2.4 договору погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється продовж 15 календарних днів після підписання Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, оскільки строк оплати за актом здавання-передавання робіт від 31.08.16 настав 15.09.2016 , суд визнає зобов'язання відповідача по сплаті генпідрядних послуг у розмірі 3030,00 грн. за договором підряду №160606/ТРБН від 06.06.2016 простроченими.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору або згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості , суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3030,00 грн. основної заборгованості правомірними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 221,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1074,84 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, отже стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1074,84 грн. та 3% річних у розмірі 221,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2249,42 грн. за заявлений позивачем період прострочення, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.4. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором винна сторона виплачує потерпілій ОСОБА_3 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка виникає за кожень день прострочки своїх зобов'язань.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, виходячи з п. 7.4 договору, приписів ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2249,42 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить суд покласти на відповідача витрати, понесені позивачем на правничу професійну допомогу, в розмірі 3 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування понесених витрат, позивачем до господарського суду надано договір про надання правової допомоги № 1 від 01.02.2018, відповідно до умов якого клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" доручає, а адвокат - ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. У додатковій угоді до договору про надання правової допомоги №1 від 18.02.19 сторонами встановлено розмір гонорару - 3000,00 грн.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Поряд із тим, жодного розрахункового документу (чек, платіжне доручення та інш.) про фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано не було. Сама лише угода з адвокатом не можуть бути достатніми доказами понесених позивачем витрат на послуги адвоката у зв'язку із їх недоведеністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП «ХАРКІВЕНЕРГОМОНТАЖ» (62402, Харківська область, Харківський район, селище Рай-Оленівка, пров-к Підлісний, буд.12, код ЄДРПОУ 36875536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НМУ «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ» основний борг у розмірі 3030 грн. 00 коп., пеню у розмірі 2249 грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 221 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1074 грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде опубліковано в мережі Інтернет за адресою: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "26" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_1