Decision № 81207897, 15.04.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року

Справа № 160/1644/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерация Тенісу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерация Тенісу" (далі – ТОВ "Федерация Тенісу", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати незаконним наказ №461-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "Федерация Тенісу" від 24.01.2019.

скасувати наказ №461-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "Федерация Тенісу" від 24.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ № 461-п від 24.01.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Федерация Тенісу" прийнятий відповідачем протиправно, оскільки відсутні підстави для складання оскаржуваного наказу, та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Так, на письмовий запит відповідача №67965/10/04-36-52-43 від 08.11.2018 про надання пояснень та документального підтвердження, позивачем з дотриманням строків встановлених ПК України направлено на поштову адресу відповідача відповідь та документи які в ньому вимагались. Однак, в наказі №461-п підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зазначено: у зв’язку з не наданням документального підтвердження ТОВ "Федерация Тенісу" на запит від 08.11.2018 року №67965/10/04-36-52-43 та не поданням розрахунку земельного податку за 2016рік. Однак, дане твердження на позицію позивача не відповідає дійсності, оскільки вимоги про подання розрахунку земельного податку за 2016 рік, неподання якого зазначено в наказі, як підставу для проведення перевірки в даному запиті не були визначені. Таким чином, у відповідача були відсутні передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстави для призначення невиїзної перевірки.

Ухвалою від 21.02.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників сторін. Призначено судове засідання на 11.03.2019 р. о 11 год. 20 хв.

07.03.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повісткою про виклик відкладено розгляд справи на 05.04.2019 р. 10 год. 15 хв.

05.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повісткою про виклик відкладено розгляд справи на 15.04.2019 р. 11 год. 40хв.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов, в яких в обґрунтування правової позиції зазначив, що позивач використовує земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:305:0139 та в податкових деклараціях з орендної плати за землю державної та комунальної власності на 2017 рік нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,4875 га визначив у розмірі 11 998 223,16 грн., однак згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,7753 га станом на 01.01.2016 складає 56 595 255,96грн. Означена невідповідність спонукала працівників ГУ ДФС направити позивачу запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження (лист від 08.11.2018 №67965/10/04-36-52-43).

21.01.2019р. ГУ ДФС винесено наказ №364-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Федерация Тенісу», однак 23.01.2019 за податковою адресою ТОВ «Федерация Тенісу» встановлено факт неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю за податковою платника податків. У зв'язку з цим виникла необхідність встановлення місцезнаходження платника.

24.01.2019р. ГУ ДФС винесено наказ №461-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Федерация Тенісу». Таким чином, відповідач вважає оскаржуваний наказ правомірним та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв’язку з чим на його думку у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позивачем (27.03.2019р.) подано до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що заперечує проти обставин викладених в відзиві, щодо відсутності позивача за податковою адресою та підтвердив доводи викладені в позові.

Позивач в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Крім того, від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 цієї статті встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, а також клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства суд зазначає наступне.

08.11.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано та надіслано позивачу запит №67965/10/04-36-52-43 про надання пояснень та документального підтвердження в якому прохалось надати пояснення та їх документальні підтвердження даних, вказаних у податкових деклараціях з орендної плати за землю на 2017-2018роки, а саме документи, що підтверджують нормативну грошову оцінку землі – витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017-2018роках.

Листом від 27.12.2018 р. (б/н) позивачем надано фіскальному органу відповідь, а саме письмові пояснення та витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №03-07/070316/10 від 09.03.2016, та №78/100518/03-07 від 14.05.2018 року.

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 461-н від 24.01.2019 р. в зв’язку з ненаданням документального підтвердження ТОВ «Федерация Тенісу» на запит від 08.11.2018 року та не поданням розрахунку земельного податку за 2016рік призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Федерация Тенісу» з питань повноти нарахування плати за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ «Федерация Тенісу» на підставі укладеного договору оренди землі площею 1,4875 за період з 23.11.2016 по 19.07.2018, з 25 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів.

Позивач вважає протиправним наказ про призначення проведення перевірки та таким, що прийнятий за відсутності законних підстав, в зв’язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України. Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 ПК України, серед яких зокрема є:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Суд зазначає, що в обох вищенаведених підставах законодавець пов'язує право контролюючого органу на призначення позапланової перевірки лише з фактом ненадання платником податків пояснення та їх документальних підтверджень на відповідний запит фіскального органу, однак ТОВ «Федерация Тенісу» надано як пояснення, так і їх документальне підтвердження, що виключає право фіскального органу на призначення перевірки.

Посилання відповідача на підставу для призначення перевірки: ненадання документального підтвердження ТОВ «Федерация Тенісу» на запит від 08.11.2018 року та не подання розрахунку земельного податку за 2016рік, не відповідає дійсності та спростовується доказами поштового відправлення, яке було направлено на адресу фіскального органу до початку перевірки та обґрунтуванням у відзиві на позов: у своєму запиті від 08.11.2018 ГУ ДФС у Дніпропетровської області звертало увагу позивача, але при відповіді на запит підприємство залишило це поза увагою.

Крім цього, суд враховує той факт, що формулювання переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати у запиті №67965/10/04-36-52-43 від 08.11.2018 є вичерпною, а саме документи, що підтверджують нормативну грошову оцінку землі - витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017-2018роках, а отже з урахуванням відсутності у запиті визначення інших документів, яких необхідно було надати, фіскальний орган позбавлений можливості стверджувати про не надання документів, зокрема і розрахунку земельного податку за 2016 рік. Відповідь надана ТОВ «Федерація Тенісу» саме у такій формі, як його запитував фіскальний орган.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 року (справа № 21-425а14), за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м. Южному Одеської області, суть якої полягає в тому, що «...виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями".

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Крім цього, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №810/1923/17, від 20.03.2018 по справі №815/6267/15.

При цьому, судом встановлено, що позивачем своєчасно надано письмову мотивовану відповідь листом від 27.12.2018 разом з копіями документів, які відображають запитуєму інформацію, з поставлених відповідачем питань.

Отже, заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області видано наказ № 461-п від 24.01.2019 за відсутності підстав та умов, визначених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для його прийняття, що свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статей 9 і 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1921,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 139 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерация Тенісу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, - задовольнити;

Визнати протиправним наказ №461-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "Федерация Тенісу" від 24.01.2019.

Скасувати наказ №461-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "Федерация Тенісу" від 24.01.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерация Тенісу» судові витрати у розмірі 1921,00 грн. за сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 15.04.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун