Court ruling № 81015657, 09.04.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 квітня 2019 року Справа 215/5220/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із адміністративним позовом до начальника Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2 та зобов’язати його протягом 15-ти днів вжити заходи нормативно-правовим актом для забезпечення належної процедури згідно заяви від 24.10.2018р.;

- притягнути до адміністративної відповідальності начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2 згідно п. 1. ч. 1. ст. 20 КАС України за протиправну бездіяльність, за незабезпечення захисту від кримінальних правопорушень, незабезпечення охорони прав та законних інтересів, за незастосовану належну правову процедуру відповідно до заяви від 24.10.2018 р. вхС-48.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, 19.11.2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з апеляційної скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року без змін.

05.04.2019 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, передана на розгляд судді Пруднипку С.В.

Так, на підставі положень частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.

Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В порушення пункту 1 частини першої вказаної статті адміністративний позов не містить документу на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача.

За приписами частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частиною другою вказаної статті передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень.

Суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорта громадянина України як документ, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної дієздатності.

Також, ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано копій всіх документів, які додаються до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи (не надано копій документів, які додаються до позову для відповідача) в порушення вимог ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року становить – 1921,00 гривні.

Частиною 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” визначено, що у разі, коли у позовній заяві об’єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1536,80 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.

Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. “Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії ОСОБА_3 практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”. Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку №9669 від 02.11.2018 р. про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи ОСОБА_3, за період з листопада 2017 по жовтень 2018 року всього на суму 356,16 грн.

Суд зазначає, що наведених доводів та доданих на їх підтвердження доказів не достатньо для прийняття рішення про повне звільнення позивача від сплати судового збору. Зі змісту заяви не вбачаються підстави, які беззаперечно вказують на необхідність звільнення позивача від сплати судового збору на виконання вимог п.8 ч.5 ст. 160 КАС України.

Таким чином, в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Позивачем також була заявлена вимога про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно із п. 1. ч. 1. ст. 20 КАС України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначаючи вимогу про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно із п. 1. ч. 1. ст. 20 КАС України, позивач помилково вважає, що дана норма регулює питання притягнення суб'єкта владних повноважень до адміністративної відповідальності. Слід зазначити, що дана норма регулює питання оскарження рішень (дій чи бездіяльності) суб'єктів владних повноважень в разі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням зазначеного, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги відповідно до ст.5 КАС України.

Окрім цього, відповідно до п. 7 та п. 11 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, не вказані відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- копії паспорта громадянина України як документу, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної дієздатності;

- оригіналу адміністративного позову, у відповідності до кількості учасників справи, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: уточнення позовних вимоги відповідно до ст.5 КАС України, зазначення адреси електронної пошти позивача (або про її відсутність) у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України; зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав згідно вимог п. 7 та п. 11 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи (для відповідача) у відповідності до вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документа про сплату судового збору у сумі 1536,80 грн.

Керуючись статтями 30, 43, 46, 133, 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності- залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п’яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_4