Decision № 81015607, 28.02.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Справа № 160/761/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку розміру його щомісячного грошового утримання за січень - липень 2018 року протиправними; зобов'язати відповідача здійснити розрахунок його щомісячного довічного грошового утримання та виплатити грошові кошти за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2005 році його було звільнено з посади судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області, у зв'язку з поданою заявою про відставку, та призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді. З 01.01.2018 року, у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення працюючих суддів, на підставі збільшення розміру прожиткового мінімуму до 1 764 грн., змінилось і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці. Тому позивач подав звернення до відповідача щодо перерахунку його щомісячного грошового утримання, додавши до нього довідки за січень-серпень 2018 року включно, де вказаний розмір грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач зазначає, що відповідач перерахував і виплатив йому у листопаді-грудні 2018 року новий розмір грошового утримання і розрахував та виплатив за серпень-жовтень різницю між новим і попереднім розміром щомісячного грошового утримання, проте, не перерахував та не виплатив заборгованість за січень-липень 2018 року. На підставі зазначеного, позивач звернувся із заявою до відповідача, проте йому було письмово відмовлено у перерахунку щомісячного грошового утримання за січень-липень 2018 року. Позивач не погоджується із отриманою відмовою, вважає дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні за ст.263 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До суду 26.02.2019 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він посилається на те, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04.02.2019 р. №2230/1/2-19/54 зобов'язано територіальні органи Пенсійного фонду України перерахувати щомісячне грошове утримання суддів з 01.08.2018 р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 762 грн. Керуючись вищезазначеним листом, відповідачем 21.02.2019 року було проведено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, у зв'язку зі зміною посадового окладу з 01.01.2018 року. Нараховані кошти зараховані на виплатну відомість березня місяця 2019 року. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані порушення були виправлені Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, тому провадження підлягає закриттю, відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Третя особа - Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області письмових пояснень, з викладенням своєї позиції щодо предмету спору, до суду не надала.

Пунктом 2 ч.1 ст.263 КАС України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовій заяві, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), Постановою Верховної Ради України №2536-IV від 07.04.2005 року (а.с.9) та на підставі наказу в.о. голови Петриківського районного суду Дніпропетровської області №42-К від 04.05.2005 року був звільнений з посади судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, та призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджується, що 20.09.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому різницю недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання за січень-липень 2018 року, у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму громадян (а.с.19).

Проте, відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №6 управління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №2685 від 05.10.2018 року, яким в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу з 01.01.2018 року згідно особистої заяви від 20.09.2018 року - відмовлено (а.с.20).

У рішенні №2685 від 05.10.2018 року уповноважений орган відповідача посилається на роз'яснення Міністерства соціальної політики, викладені у листі від 23.08.2018 р. №32/0/196-18 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а саме, зазначає, що відповідно до п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2018 р. №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Законом України «Про ефективне управління майновими правами у сфері авторських і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. №2415-VIIІ (набрав чинності 22 липня 2018 року) внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, як розрахункової величини. З урахуванням вищезазначеного, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 01.08.2018 року, оскільки Закон №2415-VIIІ набрав чинності з 22.07.2018 року (а.с.20).

10.12.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, та надав до звернення довідки за січень-серпень 2018 року про розмір грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді.

Листом від 09.01.2018 р. №Б19155-18 «Про розгляд звернення» третьою особою було повідомлено, що позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці лише з 01.08.2018 року, враховуючи, що Закон №2415-VIIІ набрав чинності 22.07.2018 року (а.с.21-22).

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Згідно із довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: №Б-с-996 від 19.09.2018 року (а.с.11); №Б-с-996/1 від 19.09.2018 року (а.с.12); №Б-с-996/2 від 19.09.2018 року (а.с.13); №Б-с-996/3 від 19.09.2018 року (а.с.14); №Б-с-996/4 від 19.09.2018 року (а.с.15); №Б-с-996/5 від 19.09.2018 року (а.с.16); №Б-с-996/6 від 19.09.2018 року (а.с.17); №Б-с-996/7 від 19.09.2018 року (а.с.18) розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в Петриківському районному суді Дніпропетровської області складає: посадовий оклад - 17 620 грн.; доплата за вислугу років - 10 572 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 1 762 грн., отже, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 29 954 грн.

Так, відповідно до п.6) Прикінцевих та перехідних положень Закону №2415-VІІІ, в абз.2 п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р. №2, ст.25) слово та цифри «1600 гривень» замінити словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць станом на 01.01.2018 року складав 1 762 грн.

Частиною 3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010 року (в редакції викладеній Конституційним Судом України в рішенні №4-рп2016 від 08.06.2016 року) зазначено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус судді», в редакції від 02.06.2016 року, на яку посилається відповідач, також зазначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, жодною з вказаних норм не передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проводиться в інший термін, відмінний від проведення перерахунку працюючому на відповідній посаді судді.

Державною судовою адміністрацією України головам апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України було розіслано листа від 24.07.2018 року за №11-13636/18, про необхідність внесення змін до штатних розписів установ, для проведення перерахунку суддівської винагороди з 01.01.2018 року, а також підготовки довідок про суддівську винагороду з 01.01.2018 року, для обчислення щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Працюючим суддям, на підставі наведених норм, було здійснено перерахунок грошового утримання саме з 01.01.2018 року.

Відповідно до п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання, суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018 року, внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд вважає дії відповідача протиправними та такими, що звужують зміст та обсяг визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, а саме, щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання, оскільки Закон №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 року.

Частиною 3 ст.22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно із ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (в редакції від 07.07.2010 року), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний суд» та не може визначитися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 визнано неконституційними: частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ, визнані неконституційними та втратили силу з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року встановлена гарантія матеріального забезпечення суддів у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Таким чином, з 03.06.2013 року підтверджено право суддям у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів.

Крім того слід зазначити, що статус суддів в Україні визначається одним Законом без встановлення пільг для суддів різних юрисдикцій.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на положення, які зазначені Європейським судом з прав людини по справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 08 лютого 2006 року) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Отже, суд вважає, що відповідач відмовляючи у перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року, порушив право власності позивача на щомісячні грошові виплати, в розумінні положення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме соціальну гарантію незалежності судді, звузивши зміст та обсяг прав, та не врахував вимоги ст.ст.8, 9, 19, 22, 46, 58, 64, 126 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013.

Пункт 1.1 Європейської Хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року передбачає, що метою закону про статус суддів є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Сучасна Хартія складається з положень, які найкращім чином гарантують досягнення таких цілей, її положення направлені на підвищення рівню гарантій в різних європейських державах. В національні закони не можуть вноситися зміни, направлені на зниження рівню гарантій, вже досягнутих у відповідних державах.

Пункт 1.4. Хартії визначає, що закон надає кожному судді, який вважає, що його право за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інакше знаходяться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який може зарадити таку можливість.

Пункт 6.3 Хартії вказує, що Закон забезпечує гарантії для суддів, діючих в професіональній якості, від соціальних ризиків, пов'язаних з хворобою, вагітністю та пологами, інвалідністю, старістю та смертю.

Пункт 6.4 Хартії зазначає, що Закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміну, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.

Таким чином, відповідач відмовляючи позивачу у перерахуванні призначеного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року у зв'язку з тим, знизив рівень грошового утримання від заробітної плати в якості судді, чим порушив пункт 6.4 Хартії, про що також зазначено в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність, та обов'язки від 17 листопада 2010 р. № (2010)12.

Суд звертає увагу, що відповідач сам зазначив на відповідність призначення (перерахунок) і виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до п.4 розділу другого Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, який передбачає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Ця постанова є діючою і на даний час.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, суд вважає, що відповідач безпідставно не провів перерахунок довічного грошового утримування судді починаючи з 01.01.2018 року, посилаючись на Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року, оскільки вищезазначений Закон не регулює зазначені правовідносини, тому суд визнає протиправними дії відповідача про відмову в перерахунку розміру позивача щомісячного грошового утримання за січень-липень 2018 року.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити розрахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання та виплатити грошові кошти за період з 01 січня по 31 липня 2018 року включно.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №0.0.1247082626.1 від 22.01.2019 року (а.с.3).

Отже, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку розміру щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 за січень - липень 2018 року протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити розрахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01 січня по 31 липня 2018 року включно.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн. (сiмсот шiстдесят вiсiм гривень 40 копiйок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.