Decision № 80952655, 05.04.2019, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2019 р. Справа № 911/320/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САНВІТ-ХОЛДІНГ”

(адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32304939)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Овочева скарбниця”

(адреса: 07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 224-Б, код 39276175)

про стягнення 34635,09 гривень

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “САНВІТ-ХОЛДІНГ” звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Овочева скарбниця” про стягнення 34635,09 гривень боргу у зв’язку з неналежним виконання останнім зобов’язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №34 від 11.11.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2019 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.

18.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що станом на 12.02.2019 сума основного боргу повністю погашена та просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 17891,75 гривень.

З огляду на те, що відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 17891,75 гривень суми основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2015 між ТОВ «Санвіт-Холдінг» (постачальник) та ТОВ «Овочева скарбниця» (покупець) був укладений договір поставки №34, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити в порядку передбаченому даним договором гофропродукцію (товар), асортимент, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях.

Постачальник зобов’язується формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі та в відповідності із заявкою покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із ним. Покупець зобов’язаний прийняти товар, або вчинити необхідні з його боку дії для забезпечення його одержання. Покупець зобов’язаний оплатити та прийняти товар в порядку передбаченому даним договором (п.п. 2.1.-.2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору фактичний асортимент та кількість товару визначається у специфікаціях та видаткових накладних. Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Ціна товару зазначається в специфікація, що видаються на підставі асортименту замовленого покупцем, сума яких складає загальну суму договору. Покупець зобов’язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару (п.п. 6.1., 6.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016. Договір автоматично пролонгується на кожен календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить про зміну або розірвання договору в письмовій формі за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору. Кількість таких пролонгацій не обмежена (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору поставки, продавець поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений договором, що підтверджується видатковою накладною № 255 від 14.03.2018 на суму 90091,75 гривень, яка підписана уповноваженими представниками покупця та продавця.

Проте, як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 17891,75 гривень.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 34635,09 гривень, з яких: 17891,75 гривень основного боргу, 13286,03 гривень пені, 2308,44 гривень інфляційних втрат та 1148,87 гривень 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, після пред’явлення позову до суду, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 17891,75 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 103 від 12.02.2019, у зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає закриттю за правилами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зокрема, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договорами поставки, позивачем нараховані 2308,44 гривень інфляційних втрат, 1148,87 гривень 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Той факт, що відповідачем після подання позову в суд проведена оплата всього основного боргу – свідчить про несвоєчасні розрахунки.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 2308,44 гривень та 3 % річних в розмірі 1148,87 гривень, які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленного товару за договором поставки на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена до стягнення сума пені у розмірі 13286,03 гривень за період прострочення з 05.04.2018 по 21.09.2019.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення строків оплати покупцем, або строків відвантаження товару постачальником, винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення строків оплати, за поставлену продукцію, то вимога про стягнення з відповідача пені у розмір 13286,03 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1148,87 гривень 3% річних, 2308,44 гривень інфляційних втрат, 13286,03 гривень пені.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 17891,75 гривень провадження у справі підлягає закриттю в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення суми 17891,75 гривень провадження у справі - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Овочева скарбниця” (адреса: 07801, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 224-Б, код 39276175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САНВІТ-ХОЛДІНГ” (адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32304939) 1148,87 гривень 3% річних, 2308,44 гривень інфляційних втрат, 13286,03 гривень пені та 1921,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 05.04.2019.

Суддя Т.Д. Лилак