Decision № 80940521, 04.04.2019, Novobavarskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Kharkiv City)

Справа №639/806/19

Провадження №2/639/939/19

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Труханович В.В.,

за участю секретаря - Кричевської В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу №639/806/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 35 190, 97 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн., а також витрати пов'язані зі сплатою професійної правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те,що 30.10.2017 року АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали договір страхування серії PREMIUM № 1700386 майнових інтересів власника автомобіля «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 (відповідно до додаткової Угоди від 11 липня 2017 року у зв'язку із реєстрацією зазначеного транспортного засобу було внесено зміни в п. 1.4.2 Договору страхування - в частині «Реєстраційний номер, а саме «Реєстраційний номер ТЗ - НОМЕР_2».

04 серпня 2018 року в с. Гора Бориспільського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3.

Відповідно до Постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 вересня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Замовлення-Нр. № 2018016307/1 від 09 серпня 2018 року та Рахунку-фактури № 08/08-2018 від 08 серпня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 122 021,00 гривень.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 16 серпня 2018 року співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» було складено Страховий акт № 130521, відповідно до якого страхове відшкодування становить 121 521,00 гривень.

Відповідно до платіжних доручень № 14787 та № 14788 від 17 серпня 2018 року АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу. «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі 121 521,00 гривень.

Таким чином, фактичні витрати АТ «ПРОСТО-страхування», пов'язані з цим страховим випадком складають 121 521,00 гривень.

Як з'ясувалося, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» відповідно до Полісу № АК/7742869.

Зважаючи на дану обставину, АТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про відшкодування шкоди.

02 листопада 2018 року за результатами розгляду даної заяви ТДВ «Експрес Страхування» виплатило АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 86 330,03 гривень.

Однак, грошових коштів в розмірі 86 330,03 гривень не достатньо для покриття всіх збитків, яких АТ «ПРОСТО-страхування» зазнало у зв'язку зі страховим випадком, який відбувся 04 серпня 2018 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 повинен відшкодувати АТ «ПРОСТО-страхування» грошові в розмірі: 121 521,00 грн. - 86 330,03 грн. = 35 190,97 грн.

Окрім того, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» понесло додаткові судові витрати в розмірі 3 000,00 гривень, які пов'язані із наданням правничої допомоги, оскільки позивач не є фахівцем у галузі права, то для захисту своїх прав та інтересів був змушений звернутися за правовою допомогою до особи, яка надає послуги в галузі права - Адвокатського бюро «Синюк та партнери».

Вказані обставини і вимусили представника позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Представник позивача Синюк С.Л., який діє на підставі Ордеру серії КС № 444151 від 30.05.2018 року, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що 04 серпня 2018 року в с. Гора Бориспільського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1; та застрахований автомобіль «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3. (а.с. 10, 11, 12, 13, 16)

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340, 00 грн. (а.с. 17)

У відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Audi А6», реєстраційний номер - НОМЕР_2 була застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування» на підставі договору страхування серії PREMIUM № 1700386 від 30.10.2017 року. (а.с. 8-9)

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

06 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до АТ «ПРОСТО-страхування» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та заявою виплату страхового відшкодування. (а.с. 14-15)

Статтею 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 990 ЦК України та ст. ст. 25, 26 Закону України «Про страхування», сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у задоволенні позову за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами.

09 серпня 2018 року було проведено огляд транспортного засобу автомобілю «Audi А6», реєстраційний номер - НОМЕР_2. (а.с. 18-48, 49, 50-53, 54)

Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 04 серпня 2018 року була визнана страховим випадком, про що 16 серпня 2018 року співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» було складено Страховий акт № 130521, відповідно до якого страхове відшкодування становить 121 521,00 гривень. (а.с. 56)

Відповідно до платіжних доручень № 14787 та № 14788 від 17 серпня 2018 року АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу. «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі 121 521,00 гривень. (а.с. 55, 57, 58)

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За змістом ст. 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми.

Таким чином, судом було встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» виконало своє зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, у строки та у відповідності до норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 26 цієї Постанови до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» відповідно до Полісу № АК/7742869.

Зважаючи на дану обставину, 13 вересня 2019 року АТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про відшкодування шкоди. (а.с. 59)

02 листопада 2018 року за результатами розгляду даної заяви ТДВ «Експрес Страхування» виплатило АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 86 330,03 гривень. (а.с. 60)

Представник позивача зазначає, що грошових коштів в розмірі 86 330,03 гривень не достатньо для покриття всіх збитків, яких АТ «ПРОСТО-страхування» зазнало у зв'язку зі страховим випадком, який відбувся 04 серпня 2018 року, у зв'язку з чим ними на адресу ОСОБА_1 було направлено Претензію від 06 листопада 2018 року. (а.с. 61)

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, суд приходить до висновку, що невідшкодованою частиною збитків залишилися грошові кошти у розмірі 35 190, 97 грн. (121 521, 00 грн.(загальна сума збитків) - 86 330, 03 грн. (страхове відшкодування, яке сплатило ТДВ «Експрес Страхування») = 35 190, 97 грн., які і підлягає стягненню з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування».

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 1 921, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. (а.с. 3)

Окрім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані із оплатою професійної правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового бору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, влежать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону № 5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 р. (далі Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Статтею 34 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Розмір витрат сплачених позивачем за надання правничої допомоги об'єктивно підтверджується Договором про надання правової допомоги № 1 від 16 квітня 2018 року, Реєстром справ від 30 листопада 2018 року, Актом виконаних робіт від 30 листопада 2018 року, детальним описом робіт (наданих послуг) від 30 листопада 2018 року та платіжними дорученнями № 21750 та № 21751 від 04 грудня 2018 року. (а.с. 67-70, 71-72, 73-74, 75, 76, 77)

Суд, даючи оцінку вищезазначеному, приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 223, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 25, 26, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 20 Закону України «Про страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 35 190, 97 грн. (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто гривень 97 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» судові витрати пов'язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, б. 10, п/р 265082212 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 24745673.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя В.В. Труханович