Decision № 80924028, 03.04.2019, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р. № 400/226/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 20.02.2017 р. № 40 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 р. позов задоволено, скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено його на посаді та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу (5114,92 грн за один місяць і 966,41 грн решти). Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.02.2019 р. відповідачем подано відзив на позов в частині стягнення середнього заробітку (т. 2 а. с. 11-13), в якому зазначено, що на виконання постанови від 27.03.2017 р. позивачу виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу повністю. Неправильно застосувавши нормативний акт для розрахунку виплат вимушеного прогулу, суд неправильно встановив кількість днів прогулу, а сам розмір виплат незаконно збільшив на 1919,97 грн.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з 2005 р. проходив службу в органах внутрішніх справ та в поліції.

20.02.2017 р. наказом № 40 о/с позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за ч. 1 п. 4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів (т. 1 а. с. 32).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 р. по справі № 814/431/17 визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 20.02.2017 р. № 40 о/с в частині звільнення позивача, поновлено його на займаній посаді, стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 966,41 грн та заробітну плату за один місяць у сумі 5114,92 грн (т. 1 а. с. 72-76).

03.04.2017 р. судом видано виконавчі листи про поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 5114,92 грн (т. 1 а. с. 86, 88). Постанову суду в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 5114,92 виконано в повному обсязі, про що свідчить відмітка Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (т. 1 а. с. 115).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін (т. 1 а. с. 148-151).

Після повернення справи до суду першої інстанції, 01.09.2017 р. видано виконавчий лист про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 966,41 грн (т. 1 а. с. 162). Постанову суду в цій частині виконано в повному обсязі, про що свідчить відмітка Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (т. 1 а. с. 165).

Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а. с. 242-245). Підставою для скасування рішення судів стала помилка при здійсненні розрахунку грошового забезпечення, яке підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 21.02.2017 р. по 27.03.2017 р. включно склала 24 робочі дні. Відповідно до довідки про грошове утримання від 18.02.2019 р. (т. 2 а. с. 14), яка аналогічна довідці від 20.03.2017 р. (т. 1 а. с. 68), що досліджувалася при попередньому розгляді справи, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 173,39 грн, а середньомісячне - 5114,92 грн.

Відтак, сума грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу складала 4161,36 грн. (24 робочі дні * 173,39 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 4161,36 грн.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.02.2017 р. по 27.03.2017 р. у сумі 4161,36 грн (чотири тисячі сто шістдесят одна грн 36 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03.04.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська