Court ruling № 80923291, 04.04.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

УХВАЛА

04 квітня 2019 р.Справа №160/3013/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування рішення від 22.03.2018р. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУЗУВІЙ ТРЕЙД" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить:

- скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування або відмову в такій реєстрації від 22.03.2018р.;

- зобов'язати відповідача виключити позивача з переліку ризикових платників податку.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в частині внесення до переліку ризикових платників податків Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД".

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що включення підприємства до переліку ризикових платників не лише позбавляє підприємство можливості реалізувати обов'язок з реєстрації податкової накладної, а й шкодить діловій репутації підприємства та спричиняє додаткові фінансові витрати, оскільки більшість господарських договорів передбачають фінансову відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, підприємство фактично позбавлене можливості здійснювати реалізацію товарів. Окрім того, заявник зазначає, що підприємству необхідно витрачати фінансові ресурси на оплату праці з підготовки пояснень, копій документів на підтвердження реальності виконання операцій та скарг на рішення комісії. З огляду на викладене, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.

За приписами п.1 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.

У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази, зокрема, обґрунтування порушень з боку суб'єкта владних повноважень, не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів підприємства, за захистом яких він звертається до суду.

Також і зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, прийняття протиправного, на думку позивача, рішення від 22.03.2018р., яким позивача включено до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості, що підлягає скасуванню.

В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, зокрема, вищенаведеного рішення від 22.03.2018р., забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акту, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД" про забезпечення позову у справі №160/3013/19 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва