№ 8083708, 03.02.2010, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2010                                                                                           № 38/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача : Карповська Л.В., дов. №74000-02/29 від 09.01.2009

від відповідача : Грінцов М.М., дов. №05/2008 від 17.03.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 (дата підписання 30.06.2009)

у справі № 38/122 (суддя

за позовом                               Державного підприємства Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів

до                                                   Міністерства внутрішніх справ України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 618249,50 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги Державного підприємства Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів (далі-позивач) про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (далі-відповідач) 618249,50грн. основного боргу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

          Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано відсутністю обов’язку відповідача оплатити товар, оскільки передбачена договором відкладальна обставина у вигляді надходження за отриману продукцію коштів на рахунок відповідача від населення не настала.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №38/122 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 594249,50грн.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема позивач наполягає на тому, що умовами договору встановлено лише порядок проведення розрахунків відповідачем, згідно з яким повинно існувати одночасно дві умови для проведення відповідачем оплати, а саме: виставлений позивачем рахунок та надходження коштів на рахунок відповідача від населення. Проте, не встановлений строк оплати продукції відповідачем, тому відповідач повинен розрахуватися з відповідачем відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Факт часткового розрахунку відповідача з позивачем за отриману продукцію свідчить про наявність підстав для оплати за договором. У зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, позивач просив задовольнити позовні вимоги у розмірі 594249,50грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Пашкіна С.А., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.09.2009.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 №01-23/1/1, у зв’язку з зайнятістю судді Пашкіної С.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, судді: Алданова СО., Тищенко О.В.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009, за клопотанням сторін, в порядку приписів статті 69 ГПК України було продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 №01-23/1/2, у зв’язку з закінченням повноважень судді Тищенко О.В., розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, судді: Алданова СО., Кошіль В.В.

У судове засідання 03.02.2010 з’явились представники позивача та відповідача. Представник позивача звернувся до суду з заявою про зміну апеляційної скарги, відповідно до якої позивач просив задовольнити позовні вимоги у розмірі 265649,62грн. та відшкодувати судові витрати.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що сума заборгованості, пред’явлена до стягнення у даній справі, визначена позивачем не вірно та становить 450549,50грн. Відповідач також наполягає на безпідставності доводів позивача щодо невизначеності строку оплати за отриману продукцію та вважає доведеним факт поставки відповідачеві бракованої продукції на загальну суму 21000,00грн.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.12.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір №139/ЦП-10/356 (далі-договір), відповідно до якого позивач зобов’язався виготовляти та поставляти відповідачу бланки документів суворого обліку, а відповідач зобов’язався приймати і оплачувати їх.

20.04.2005 між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору відповідно до якої сторони домовились, що оплата вартості виконаних робіт за договором здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку по мірі надходження коштів на рахунок відповідача від населення.

На виконання умов укладеного договору позивач виготовляв та поставляв відповідачу продукцію на загальну суму 266980836,00грн. Зокрема 30.06.2004 позивач виготовив та поставив відповідачу бланки дозволів на установлення сигнального пристрою у кількості 80000,00 шт. вартістю 4003200,00грн., що підтверджується актами звірки, підписаними сторонами та іншими матеріалами справи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати за отриману продукцію, позивач звернувся з даним позовом до суду.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 в задоволенні позову було відмовлено повністю у зв’язку з відсутністю обов’язку відповідача оплатити отриману продукцію, оскільки передбачена договором відкладальна обставина у вигляді надходження за товар коштів на рахунок відповідача від населення не настала.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності статті 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 62 та 6.2.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 20.04.2005, оплата вартості поліграфічних робіт з виготовлення продукції здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку по мірі надходження коштів на рахунок відповідача від населення. Проте, умовами договору не визначено протягом якого терміну після надходження коштів від населення відповідач зобов’язаний перерахувати кошти позивачеві.

Отже строк виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати за отриману від позивача продукцію умовами договору не визначено, а тому у даному випадку слід застосовувати норми визначені частиною другою статті 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 02.12.2008 листом №74000-02/3220 та 25.12.2008 листом №74000-02/3416 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 618249,50грн.

Проте, відповідачем зазначені вимоги залишені без відповіді та без задоволення.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен був довести належними засобами доказування у розумінні статті 34 ГПК України суму боргу, яку пред’явлено до стягнення та відповідача, який повинен був довести факт відсутності боргу на час розгляду справи.

З наданого суду акту звірки розрахунків за договором №139/ЦП-10/356 від 09.12.2003, який підписано сторонами та скріплено печатками сторін, станом на 01.12.2009 заборгованість відповідача перед позивачем становила 265649,62грн. та зазначений факт відповідачем не спростовано.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 265649,62грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині, позовні вимоги визнано такими, що не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №38/122 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №38/122 в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь Державного підприємства Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів 265649,62грн. основного боргу скасувати.

3. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10, код 00032684) на користь Державного підприємства Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 38-44, код 16286441) 265649(двісті шістдесят п’ять тисяч шістсот сорок дев’ять)грн.62коп.-основного боргу, 2656(дві тисячі шістсот п’ятдесят шість)грн. 50коп. – держаного мита за розгляд справи Господарським судом міста Києва, 50(п’ятдесят)грн..70коп.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1328(одну тисячу триста двадцять вісім)грн.25коп.-державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №38/122 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді