Decision № 80834321, 01.04.2019, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 квітня 2019 р. № 520/1993/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Ярослава Мудрого, буд. 6/8, оф. 49, м. Харків, 61002, код НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

скасувати рішення №486 від 22.11.2018 Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

зобов’язати Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, пенсію за віком згідно ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003, починаючи з 30 вересня 2018 року;

допустити до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/1993/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є протиправним та таким, що суперечать нормам законодавства та підлягає скасуванню.

Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова до канцелярії суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними та такими що відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон № КР004369(а.с.14).

В період з 1974 по 1993 роки ОСОБА_1 працював на підприємстві в м. Харків, що підтверджується копією трудової книжки та відповідними довідками (а.с.19-24).

Позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю. На час виїзду за кордон на постійне проживання позивач не досяг пенсійного віку, за призначенням пенсії до державних органів України не звертався і пенсія йому не призначалась.

При досягненні пенсійного віку, представник ОСОБА_1 за довіреністю, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком позивачу, до якої додав копії та оригінал трудової книжки, завірену копію закордонного паспорту, картку платника податків, довідки тощо.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 486 від 22.11.2018 року (а.с.16-17).

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, відповідачем визначені підстави для відмови в призначенні пенсії за віком позивачу, а саме:

у наданих документах відсутні дані про те, що ОСОБА_1 є громадянином України, який застрахований згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

за даними управління в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні індивідуальні відомості про ОСОБА_1, що підтверджується відповідною довідкою (Додаток 15 до Положення);

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, що набрав чинності 01.04.2004 року, призначення пенсії громадянам, які постійно проживають за кордоном, не передбачено;

право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, врегульовані Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 45. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пунктом 1.7. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою щодо призначення пенсії в строк, визначений п.1 ч. 1 ст. 45. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, які додаються заяви про призначення пенсії за віком.

Згідно із п. 16 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

У п. 29 Порядку № 22-1 визначено, що документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, ненадання паспорту громадянина України, не може бути підставою для відмови у призначені пенсії, оскільки позивачем на підтвердження своєї особи та належності до громадянства України надано закордонний паспорт №КР004369, надання якого в даному випадку законодавством не виключається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами)

Конституційний суд України у рішення від 07 жовтня 2009 року № 1-32/2009 зазначив, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольорі шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як зазначено у ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

У ст. 25 Конституції України визначено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі території України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Відповідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд приходить до висновків, що позивач, як громадянин України, що підтверджується матеріалами справи, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Вказані висновки також наведений в постанові Верховного суду України від 11.03.2019 року по справі №127/2126/17.

Отже, посилання відповідача в рішенні щодо відмови призначенні пенсії на відсутність у наданих документах даних про те, що ОСОБА_1 є громадянином України, та на те, що призначення пенсії громадянам, які постійно проживають за кордоном не передбачено, не відповідають встановленим обставинам по справі та суперечать нормам діючого законодавства.

Щодо відмови в призначені пенсії позивачу з огляду на відсутність за даними управління в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей про ОСОБА_1, суд зазначає на ступне.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач працював в ДП «ХЕМЗ» з 15.01.1973р. по 30.10.1973р., з 19.03.1976р. по 02.09.1988р., з 11.01.1989 р. по 13.08.1993 р. на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки, довідками ДП «ХЕМЗ» №228/65/ок, №229/65/ок, №230/65/ок та довідками про заробітну плату ДП «ХЕМЗ».

Отже, відсутність за даними управління в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей про ОСОБА_1, не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії за віком позивачу, оскільки пенсійний стаж позивача підтверджується відповідними документами, які були надані безпосередньо до відповідача при подачі заяви про призначення пенсії та до суду.

Крім того, ч.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 р. №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії надаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Трудовий стаж позивач набув до 01.01.2004 р. та надав документи, визначені ч.2 п.2.1. Порядку №22-1 від 22.11.2005 - трудову книжку, довідки про стаж видані ДП «ХЕМЗ».

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновків щодо необґрунтованості відмови відповідача в призначені пенсії з підстав відсутності ОСОБА_1 в за даними управління в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно частиною 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

З наданих додатків до відзиву на позов, суд встановив, що відповідач для визначення права на пенсію позивача, не скористався своїм правом та ніяких додаткових документів не витребував, письмово не повідомляв заявника про те, які документи необхідно подати додатково, в заяві про призначення пенсії відповідний запис щодо не надання всіх документів здійснено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком з підстав, вказаних в рішенні № 486 від 22.11.2018 року, діяв всупереч норм законодавства, у зв’язку з чим, вказане рішення Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, суд приходить до висновків, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком згідно ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003, починаючи з 30 вересня 2018 року, та щодо допуску до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній справі, є передчасними з огляду на наступне.

Відповідач, Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком лише з підстав відсутності підтвердження громадянства позивача, відсутності за даними управління в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей про ОСОБА_1 та з підстав того, що громадянам, які проживають за кордоном, призначення пенсії не передбачено.

При цьому відповідачем фактично не розглядалось по суті питання призначення пенсії та відповідні подані позивачами документи, необхідні для призначення пенсії за віком, рішення щодо відмови в призначені пенсії не містить висновків щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, не містить висновків щодо повноти поданих документів, необхідних для призначення пенсії та визначення її розміру, тощо.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновків, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов’язання Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова повторно розглянути заяву позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, про призначення пенсії за віком від 13.11.2018 року згідно ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані вище висновки суду також наведені в постановах Верховного суду України по справі № 495/5604/16-а від 05.09.2018 року, по справі №127/2126/17 від 11.03.2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 р. відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі №520/1993/19 за позовом ОСОБА_1

З огляду на прийняте судом рішення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Ярослава Мудрого, буд. 6/8, оф. 49, м. Харків, 61002, код НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3,м. Харків,61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення №486 від 22.11.2018 Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов’язати Індустріальне об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, про призначення пенсії за віком від 13.11.2018 року згідно ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова (просп. Московський, буд. 198/3,м. Харків,61082, код ЄДРПОУ 41248021) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.