Decision № 80733907, 20.03.2019, Rozdilna District Court of Odesa Oblast

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2591/18

Номер провадження: 2/511/105/19

20 березня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванової О. В.,

при секретарі судового засідання Кириловій І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Хоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в режимі відео конференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про захист прав споживача, стягнення неустойки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вимоги мотивував тим, що 02.11.2017 року ним в магазині ТОВ «АЛЛО» в м. Одесі була здійснена покупка мобільного телефону «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold», вартістю 3499,00 грн. В період експлуатації телефону в ньому виявився дефект, а саме: на екрані з`явилася жовта смужка. 14.08.2018 року він звернувся до продавця магазину з письмовою претензією на якість товару та з проханням здійснити безоплатний ремонт. Телефон по заяві був прийнятий на гарантійне обслуговування, але акт приймання товару для оцінки якості він відмовився підписувати, оскільки не був з ним згоден. Написав заяву про здійснення ремонту телефона строком 14 днів посилаючись на ст.8 Закону України «Про захист прав споживача». Телефон у нього було прийнято на гарантійне обслуговування 14.08.2018 року, та кого ж дня видали телефон з обмінного фонду; телефон з обмінного фонду перестав працювати 17.08.2018 року, а оскільки його телефон не відремонтували, то 29.08.2018 року сплатили йому кошти за вказаний телефон. З урахуванням вказаних вимог позивач просив стягнути за 2 дня неустойки за: 1) за затримку ремонту телефону за 2 дні з 28.08.2018р. по 29.08.2018р. у розмірі 69грн 98коп та 2) неустойку за не видання телефону з замінного фонду за 13 днів з 17 по 29 серпня 2018 року у розмірі 454грн 87 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000грн.

06.12.2018 року провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.(а.с.15).

26.12.2018 року представником відповідача В.В .Шевцовим до суду був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ремонт товару не проводився, договір купівлі - продажу був розірваний та позивачу повернуті грошові кошти за товар в повному обсязі. Що стосується вимог стягнення моральної шкоди то позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження завдання шкоди життю, здоров`ю або майну потерпілого.

Одночасно з відзивом на позовну заяву представником відповідача було надано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Кіровським райсудом м. Дніпро, оскільки відповідач знаходиться в м. Дніпро та для забезпечення явки представника необхідні додаткові витрати пов`язані з командируванням представника та значний час на поїздку.(а.с.17-30).

28.12.2018 року ухвалою суду клопотання представника відповідача щодо забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Кіровським райсудом м. Дніпро було задоволено. Підготовче судове засідання відкладено для можливості проведення організації фіксування за допомогою технічних засобів відеозапису.

21.02.2019 року підготовче судове засідання по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про захист прав споживача, стягнення неустойки та моральної шкоди закрито та справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Кіровським райсудом м. Дніпро.(а.с.57).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримує в повному обсязі та суду пояснив, що куплений телефон в магазині ТОВ «АЛЛО» виявився з дефектом, на прохання його відремонтувати, був наданий інший мобільний телефон з підмінного фонду.Телефон, який надали з підмінного фонду натомість купленого також перестав працювати 17.08.2018р., але нову заяву про видачу іншого телефону він не подавав. Вважає, що відповідач порушив ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, під час судового розгляду пояснив, що він особисто вказаний телефон не покупав та ним не користувався, телефон покупав його молодший брат ОСОБА_3 , а він займався лише питаннями його ремонту.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні пояснив, що дійсно він купив вказаний телефон та користувався ним до моменту його поломки. З цього приводу він звернувся за порадою до брата. За його проханням старший брат ОСОБА_1 займався питанням його ремонту та обміну, оскільки він більш компетентний в спілкуванні з вказаними органами. По суті спору фактично підтвердив пояснення позивача в частині спілкування та оформлення документів по ремонту телефону.

Представник відповідача - адвокат Хоменко О.В. в судовому засіданні в режимі відео конференції просив в задоволенні позову відмовити, підтримав позицію; викладену у відзиву, вважав, що позов не ґрунтується на вимогах законодавства, вказував, що жодні права позивача не були порушені, тому в задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.80 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2017 року в магазині - ТОВ "Алло" (м. Одеса, вул. Пантелеймоновська, буд. 68) не позивач, а його брат ОСОБА_3 придбав товар, а саме: телефон «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold», вартістю 3499,00 грн., яким останній і користувався до його поламки. Факт покупки товару чеками не підтверджується.

Через деякий час телефон «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold», вийшов з ладу, а саме - на екрані телефону з`явилася смужка.

ОСОБА_3 передав вказаний телефон своєму брату - позивачу по справі ОСОБА_1 для звернення останнього до відповідних установ з метою його ремонту.

14.08.2018 року позивач звернувся до магазину ТОВ "Алло" (м. Одеса, вул. Пантелеймоновська, буд. 68) з письмовою заявою про проведення діагностики та обслуговування товару в 14-денний термін та передав вказаному магазину ТОВ "Алло" даний телефон «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold» (а.с. 5).

Того ж дня, тобто 14.08.2018 року був складений Акт приймання товару для оцінки якості та обслуговування, де був зазначений термін обслуговування 14 днів + термін транспортування 6 днів (а.с. 6).

Позивач не погодився з додатковим терміном транспортування та написав заяву, що він згоду на продовження строку не надає (а.с. 7)

На вимогу позивача, того ж дня тобто 14.08.2017 року замість даного телефону позивач одержав в магазині - ТОВ "Алло" телефон з підмінного фонду, але іншої моделі у зв`язку з відсутністю телефонів аналогічної марки та моделі.

29.08.2019 року позивачу були повернуті грошові кошти за повернутий товар згідно Заяви 2006-000316 від 14.08.2018р. у розмірі 3062,28грн, що підтверджується Актом (а.с. 8).

Того ж дня, 29.08.2018 року позивач подав 2 заяви про виплату неустойки в розмірі 1% за затримку повернення з ремонту телефону «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold» та про виплату неустойки в розмірі 1% за відсутність підмінного фонду на весь час ремонту товару телефону «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold» (а.с. 3, 4).

13.09.2018 року позивач отримав відповідь ТОВ «АЛЛО» про відмову виплати йому неустойки оскільки усунення недоліків (ремонт) не здійснювався у зв`язку з тим, що грошові кошти за товар були повернуті (а.с. 9).

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Законом України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті першої Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Як передбачено ч. 9 ст. 8 Закону при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

У відповідності до ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача задовольняються щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов`язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред`явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 172 від 19 березня 1994 року з послідуючими змінами та доповненнями "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів", до переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд входять апарати телефонні, у тому числі мобільного зв`язку.

До зазначеного переліку включено телефонні апарати, проте відсутні вказівки на будь-які інші характеристики мобільного телефону, окрім забезпечення телефонного/ мобільного зв`язку.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

У відповідності до ч. 5 ст. 709 ЦК України за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред`явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

У разі виявлення споживачем недоліків товару продавець, виробник зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Як передбачено ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

Статтями 708,709 ЦК України встановлені права покупця у разі виявлення ним протягом гарантійного строку недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару, а саме - покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; також визначено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк; вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

Пунктами 1, 2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 506 від 11 квітня 2002 року, цей Порядок визначає відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі - виконавець). До технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний термін.

Згідно свідчень в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , підтверджених в судовому засіданні і позивачем, саме ОСОБА_3 а не позивач є покупцем та користувачем вказаного товару - телефону «Xiaomi Redmi 4X 2/16 GB Gold», зазначений факт встановлений та зафіксований під час судового розгляду у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

При цьому, суд наголошує, що з позовом до суду звернувся не сам покупець та користувач телефоном - ОСОБА_3 , а його брат ОСОБА_1 , який тільки займався питаннями ремонту вказаного телефону та звертався до ТОВ «АЛЛО» із заявами; будь-яких повноважень на звернення до суду ОСОБА_1 в інтересах свого брата суду не надано.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі і визнання правочину недійсним (ст. 16 ч.1 та п. 2 ч. 2 ЦК України).

Згідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною другою та третьою вказаної норми закону передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, одними з яких є справедливість, добросовісність та розумність (Стаття 2 ЦК України).

За змістом наведених норм, судовому захисту підлягають лише законні права та інтереси свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, які не суперечать засадам цивільного законодавства або договору.

При цьому судовому захисту підлягають права покупця - споживача тобто фізичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для своїх особистих потреб.

Таким чином, систематизуючи та аналізуючи вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що свої особисті права позивача як споживача не порушені жодним чином, оскільки він не є покупцем та користувачем вказаного товару, не набув права вимоги та не мав права звернення до суду в порядку захисту прав споживачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, висловленої ВСУ в постанові по справі № 405/20/15-ц від 05.04.2018року у відповідності до якої передбачено, що спосіб захисту не може бути застосовано у випадку не визначення позивачем які його суб`єктивні цивільні права або інтереси порушуються.

Окрім того, з приводу доводів позивача про необхідність стягнення неустойки за: 1) за затримку ремонту телефону за 2 дні з 28.08.2018р. по 29.08.2018р. у розмірі 69грн 98коп та 2) неустойка за не видання телефону з замінного фонду за 13 днів з 17 по 29 серпня 2018 року у розмірі 454грн 87 коп, то суд зауважує наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 709 ЦК України за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару. Аналогічні підстави зазначені і у Законі України «Про захист прав споживачів»

Як роз`яснено у п. 10 постанови N 5 від 12 квітня 1996 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (надалі Пленум), споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено в додатку N 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року N 172. За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад чотирнадцятиденний або встановлений за домовленістю сторін строк споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред`явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

У відповідності до п. 21 Пленуму судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні. Неустойка, передбачена п. 7 ст. 14 Закону, застосовується в разі пред`явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне усунення недоліків товару, а на випадки затримки задоволення вимог споживача про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми не поширюється. Разом з тим, коли споживач у зв`язку з невиконанням виготівником (виконавцем, продавцем) його вимоги про усунення недоліків товару змінює цей захід захисту на інший, він не втрачає права на одержання зазначеної неустойки за період, що передував такій зміні. Якщо товар, про усунення недоліків якого заявлено вимогу, належить до групи товарів, що входять до передбаченого Кабінетом Міністрів України обмінного фонду і споживач вимагає надання йому на час ремонту аналогічного товару, зазначена неустойка виплачується і за час ненадання такого товару, і за час затримки ремонту.

Пунктом 35 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2007 р. за N 1257/14524 за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Тобто, діючим законодавством не передбачено стягнення подвійної неустойки, в тому числі і за затримку повторної видачі телефону з замінного фонду, тому вимоги позивача в частині стягнення неустойки з 13 по 29.08.2018 року є безпідставними та, окрім іншого, недоведеними, оскільки будь-яких доказів що позивач не користувався телефоном із замінного фонду, суду не надано, а натомість підтверджено в судовому засіданні і позивачем і свідком про отримання 14.08.2018р. вказаного телефону, при цьому жодної заяви на адресу відповідача щодо необхідності замінити телефону із замінного фонду, суду не надано, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В частині вимог про стягнення неустойки за затримку ремонту телефону за 2 дні з 28.08.2018р. по 29.08.2018р. у розмірі 69грн 98коп, то суд вважає, що вказані вимоги також задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.. 252 ЦК України)

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що 14.08.2018р. позивач здав телефон, то строк починає діяти з наступного дня та тому чотирнадцять днів спливає 28.08.2019р., оскільки санкції за несвоєчасне виконання вимоги наступає за кожний день прострочення після спливу понад 14 днів, а позивачу було сплачено грошові кошти 29.08.2019 року тобто цілий день прострочення виконання відсутній, що є підставою для відмови з задоволенні позову в цій частині також.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 гривен, суд вважає також, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки для цього відсутні правові підстави, а крім того такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від інших вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Крім того, пунктом 5 частини першої статті 4 Закону передбачено, що споживач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, а частиною другою статті 22 цього Закону визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на викладене, враховуючі відсутність неправомірних дій відповідача щодо позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, щодо сплати судового збору, то суд вважає наступне.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав.

Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як "споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ", у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України "Про захист прав споживачів".

Крім того, стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" словосполучення "державного мита" замінене словосполучення "судового збору".

Отже, під час прийняття Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що судовий збір за розгляд вказаної цивільної справи належить віднести за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,7, 8, 11,12,19, 76-82, 211-212, 258-259, 263-265, 352;354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про захист прав споживача, стягнення неустойки та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Роздільнянський районний суд Одеської області відповідно до п.15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 26.03.2019 року.

Суддя: О. В. Іванова