Court ruling № 80689835, 12.03.2019, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/2887/17

провадження № 1-кп/208/98/19

УХВАЛА

12 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1

судді Похваліта С.М.

судді Савранського Т.А.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю прокурора Хижниченко Є.Л.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов до суду з Дніпродзержинської місцевої прокуратури по обвинуваченню ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Під час судового розгляду до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Дніпродзержинської місцевої прокуратури отримано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду від 15.01.2019 року дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 було продовжено до 14.03.2019 р.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, треба змінити запобіжний захід на більш м’який - домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Суд не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту , з огляду на наступне.

Так, відповідно до КПК України обвинувачений та його захисник має право звурнутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у данному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у втановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред’явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, а тому, не зважаючи на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_3 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що враховувалися суддею при обранні ОСОБА_3 заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,315,316,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника обвинуваченого у заміні запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.05.2019 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

ОСОБА_5 ОСОБА_1

Суддя С.М. Похваліта

Суддя Т.А. Савранський