Decision № 80541908, 06.03.2019, Mykolaiv District Court of Lviv Oblast

Провадження №2/447/53/19 Справа №447/2587/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.03.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі головуючого-судді – І.М.Карбовніка

при секретарі – О.І.Данилів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Вторма Вест", ОСОБА_2 страхова компанія "Скарбниця", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ "Вторма Вест", ОСОБА_2 страхова компанія "Скарбниця", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. В обгрунтування позову вказує, що водій ОСОБА_3 18 грудня 2014 року о 17 годині 30 хвилин, керуючи транспортним составом у складі автомобіля -тягача «МАЗ-54328» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «МАЗ-9387» реєстраційний номер ВС 4333 XX, належному відповідачу ТЗОВ «ВТОРМА ВЕСТ», та рухаючись ним автодорогою Київ-Чоп у напрямку м. Києва, при проїзді її ділянки в районі 584 км + 300 м у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області, скоїв наїзд на неї, пішохода ОСОБА_1, яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, позначеному відповідною дорожньою розміткою та дорожніми знаками. В результаті наїзду вона, у відповідності до висновку експерта № 10/15 судово-медичної експертизи від 22 січня 2015 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, струсу головного мозку, перелому 4, 5, 6, 7 ребер зліва, рваної рани лівої надбрівної дуги, саден на обличчі, лівому стегні. Перелічені тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент заподіяння, призвели до тривалого розладу здоров'я, втрати працездатності і за цією ознакою відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

За фактом описаної дорожньо-транспортної пригоди Миколаївським РВ ГУ МВСУ у Львівській області порушено кримінальне провадження № 1201414025001460 від 18.12.2014 року за ознаками ст. 286 ч. 2 КК України. Досудовим слідством встановлено, що безпосередньою причиною настання даної ДТП став той факт, що видимість пішохода ОСОБА_1 для водія ОСОБА_3 в умовах розвитку даної ДТП настає із такої віддалі, на якій він був позбавлений можливості уникнути наїзду на неї шляхом застосування екстреного гальмування. Досудовим слідством ні в діях потерпілої ОСОБА_1, ні в діях водія ОСОБА_3 не виявлено порушень правил безпеки дорожнього руху, які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України провадження закрито.

Власник транспортного составу у складі автомобіля - тягача «МАЗ-54328» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «МАЗ-9387» реєстраційний номер ВС 4333 XX ТЗОВ «ВТОРМА ВЕСТ». Згідно страхового полісу № АС/ 9223939 автомобіль - тягач «МАЗ-54328» реєстраційний номер НОМЕР_1 та згідно страхового полісу № АС/ 9223940 напівпричеп «МАЗ-9387» реєстраційний номер ВС 4333 XX застрахований ОСОБА_2 страховою компанією «Скарбниця», яка також несе обов'язок по відшкодуванню заподіяної забезпеченим транспортним засобом шкоди.

Внаслідок описаної дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 6504,63 грн. та моральну шкоду у розмірі 150000 грн., у звязку з чим просида позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх заждоволити в повноому обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 "Вторма Вест" ОСОБА_6 в судовому засідаданні проти задоволення позову заперечував та просив в такому відмовити в повному обсязі з підстав вказаних у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 страхова компанія "Скарбниця" ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, проти задоволення позову заперечувала та просила в такому відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, хоч належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана-джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовїи підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у їїзавдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між: ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

Судом встановлено, що 18.12.2014р. близько 17.30 год. в с. Розвадів Миколаївського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автопоїзда у складі автомобіля НОМЕР_2, НОМЕР_3, яким керував гр. ОСОБА_3 та піхохода ОСОБА_1

За фактом даного ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140250001460 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, яке постановою заступника начальника слідчого відділення Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_8 від 17.07.2017р. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України -встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи водій ТЗ не передбачав небезпеки в русі на відповідній ділянці дороги і не повинен був передбачати її, а тому він не мав умислу на завдання позивачу тілесних ушкоджень, але й не мав технічної можливості уникнути з нею зіткнення.

Відповідно до п. 4 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України 5 розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 р. N 4 «відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 р. чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 р. не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оиінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК».

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6504,63 грн. не підлягають до задоволення, оскільки позивачем долучено квитанції про придбання медикаментів, однак не надано жодних доказів придбання таких медичних засобів саме нею, а також не доведено необхідність придбання препаратів саме для лікування травми, отриманої під час ДТП. Окрім того, копії квитанцій про придбання медикаментів не дають можливості встановити , які саме медикаменти придбані, ким і згідно яких рекомендацій лікаря.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач, пред'явивши вимогу про стягнення моральної шкоди, не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру, зокрема.

В рахунок вказаних обставин, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».

Крім того, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Таким чином, позивач обґрунтовує заподіяну їй моральну шкоду, виключно, словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 150 000 грн., а тому така вимога не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.2,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до ТзОВ "Вторма Вест", ОСОБА_2 страхова компанія "Скарбниця" про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.03.2019 року.

Суддя Карбовнік І. М.