Decision № 80532810, 19.03.2019, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 березня 2019 р.

справа № 400/2555/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ-Т", вул. Херсонське шосе, 109, м. Миколаїв, 54028

до відповідача

Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.18 р. № 00085271401

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кит-Т" (надалі - позивач або Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2018 р. № 00085271401, яким позивач оштрафований на суму 296 704,67 грн., за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог вказано на помилковість висновку відповідача про те, що податкову накладну слід виписувати на дату реєстрації автомобіля у МРЕВ, так як він суперечить приписам податкового законодавства, адже право власності до покупця переходить в момент передачі автомобіля і позивачем податкові накладні виписуються за фактом "першої події", у відповідності до вимог ст. 187 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні (а. с. 117-119). Вважає, що податкова накладна позивачем повинна виписуватись лише після реєстрації автомобіля за покупцем, тоді як перевіркою встановлено, що податкові накладні виписувались позивачем навіть до моменту оплати товару покупцем.

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.

На підставі приписів ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглянута в письмовому провадженні (а. с. 135).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У липні-серпні 2018 р. ГУ ДФС провела документальну планову виїзну перевірку Товариства, результати якої оформлені актом від 10 серпня 2018 р. № 1936/14-29-14-01/37991964 (надалі - Акт перевірки) (а. с. 14-61).

У висновку Акту перевірки, серед іншого, вказано на такі порушення з боку Товариства:

- ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 153 п. 1531. пп. 153.1.3. ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 22 234,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 201 п. 201.10. ПК України, а саме Товариством не складені і не зареєстровані 5 податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 593 409,33 грн.

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивач подав на нього заперечення, які ГУ ДФС частково задовольнила та внесла в Акт перевірки відповідні зміни, зокрема виключила висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на 22 234,0 грн., а в іншій частині Акт перевірки залишено без змін (а. с. 62-78).

12 вересня 2018 р. ГУ ДФС прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 00085271401, яким до Товариства застосовано штраф в розмірі 50% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, в розмірі 296 704,67 грн. (а. с. 11-12).

На аркуші 26 Акту перевірки (а. с. 39) викладено опис обставин, з якими ГУ ДФС пов’язує порушення Товариством вимог податкового законодавства. Так, відповідач встановив, що у 2016-2018 р.р. позивач продав п’ять автомобілів, які були зареєстровані в органах МРЕВ, ще до їх передачі покупцям. На переконання ГУ ДФС, саме на дату реєстрації автомобіля у МРЕВ, позивач повинен був виписати податкову накладну, так як саме з моменту реєстрації автомобіля покупець набув право власності. В той же час, податкові накладні виписані позивачем пізніше реєстрації автомобіля у МРЕВ. Таким чином, на думку відповідача, позивач невірно визначив "першу подію", з якою ПК України пов’язує необхідність складання податкової накладної.

Як вбачається з Акту перевірки, основним видом господарської діяльності Товариства, є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (а. с. 16).

Позивач надав суду низку договорів:

1) договір купівлі-продажу № К247/16 від 7 квітня 2016 р., за яким реєстрація автомобіля у МРЕВ здійснена 7 квітня 2016 р., акт приймання-передання товару складено 11 квітня 2016 р., а податкові накладні виписані 5 і 11 квітня 2016 р.;

2) договір купівлі-продажу № 319/16 від 17 серпня 2016 р., за яким реєстрація автомобіля у МРЕВ здійснена 18 серпня 2016 р., акт приймання-передання товару складено 25 серпня 2016 р., а податкові накладні виписані 18-19, 22 серпня 2016 р.;

3) договір купівлі-продажу № К 332/16 від 10 вересня 2016 р., за яким реєстрація автомобіля у МРЕВ здійснена 13 вересня 2016 р., акт приймання-передання товару складено 19 вересня 2016 р., а податкові накладні виписані 12, 13 і 15 вересня 2016 р.;

4) договір купівлі-продажу № 427/17 від 21 березня 2017 р., за яким реєстрація автомобіля у МРЕВ здійснена 23 березня 2017 р., акт приймання-передання товару складено 31 березня 2017 р., податкові накладні виписані 22, 27, 28-31 березня 2017 р.;

5) договір купівлі-продажу № 682/18 від 19 лютого 2018 р., за яким реєстрація автомобіля у МРЕВ здійснена 2 березня 2018 р., акт приймання-передання товару складено 6 березня 2018 р., а податкові накладні виписані 20-22 лютого і 3 березня 2018 р. (а. с. 79-110).

За приписами ст. 187 п. 187.1. ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (ст. 201 п. 201.1. ПК України).

Як вбачається з поданих позивачем карток рахунку № 361, всі вищеперелічені податкові накладні виписувались ним в день отримання коштів від покупців, що спростовує протилежні доводи відповідача.

Таким чином, позивач вірно виписував податкові накладні за фактом "першої події", якою в даному спорі є отримання коштів від покупців.

Доводам відповідача про необхідність складання податкової накладної в момент реєстрації автомобіля у МРЕВ, суд надає таку оцінку.

Відповідач помилково застосовує до податкових правовідносин норми цивільного законодавства. Так, Цивільний кодекс України передбачає, що деякі правочини підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, або покупець товару повинен здійснити інші дії. Разом з тим, для податкових правовідносин не має значення виконання особою вимог цивільного законодавства. В даному випадку, необхідність державної реєстрації автомобіля не змінює загальні правила оподаткування та не визначає іншій момент виникнення податкових зобов’язань.

Отже, датою виникнення податкових зобов’язань у позивача, є дата зарахування коштів від покупця, що і є "першою подією" за приписами ст. 187 п. 187.1. пп. "а" ПК України і саме на цю дату, у відповідності до вимог ст. 201 п. 201.1. ПК України, ним повинна бути виписана податкова накладна, що і має місце в даному спорі.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 4 450,57 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 5532 від 18 жовтня 2018 р. (а. с. 4). Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали. З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ-Т" (вул. Херсонське шосе, 109, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 37991964) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 00085271401, прийняте 12 вересня 2018 р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), визнати протиправним і скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ-Т" (вул. Херсонське шосе, 109, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 37991964) судові витрати у виді судового збору в розмірі 4 450,57 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят гривень п'ятдесят сім копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз