Decision № 80313257, 28.02.2019, Dnipropetrovsk Circuit Administrative Court

Approval Date
28.02.2019
Case No.
160/8550/18
Document №
80313257
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Справа № 160/8550/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі – позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ №6086-п від 24.10.2018 року заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 16 листопада 2018 року тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДІНКАРТ» (код ЄДРПОУ 40510269); - судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.11.2018 року ним було отримано оскаржуваний наказ, який є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки підприємство не отримувало жодного обов’язкового письмового запиту контролюючого органу, який би відповідав вимогам п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України. За наведених обставин позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені у наказі №6086-п від 24.10.2018 року, а саме встановлені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Також зазначає, що відповідач в порушення вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України не направив йому письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, також таке повідомлення не було вручено під розписку, що свідчить про не дотримання обов’язкових умов для призначення перевірки, визначених Податковим кодексом України. Зауважив, що копія наказу не містить відтиску печатки, якою засвідчено підпис особи, що завіряла копію наказу, що свідчить про порушення процедури організації проведення документальної позапланової невиїзної перевірки,а отримана копія наказу не може бути підставою для її проведення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року було відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 грудня 2018 року о 10:20 год.

13 грудня 2018 року в судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах податкового та іншого законодавства. Відповідач не погоджується з посиланням позивача на те, що на його адресу не направлявся запит контролюючого органу, який би відповідав п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, оскільки запит від 06.02.2018 року за №5498/10 був відправлений на юридичну адресу позивача, що підтверджується списком відправлень, переданих на Дніпропетровський поштамп ГУ ДФС у Дніпропетровській області за № конверта 12415861. Зазначив, що за результатами аналізу податкової інформації, що отримана та міститься в базах даних органу ДФС, останній виявляє факти, як свідчать про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, і надсилає платника запит щодо такої інформації із дотримання вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, при цьому чинним законодавством не передбачено обов’язок контролюючого органу зазначати у запиті, аналіз якої саме податкової інформації став підставою для направлення запиту. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає безпідставним обґрунтування позовної заяви такими обставинами, як протиправність та незаконність дій по проведення перевірки, отже відповідач діяв в межах повноважень передбачених Податковим кодексом України.

13 грудня 2018 року в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 15 січня 2019 року 09 год. 40 хв.

15 січня 2019 року в судовому засіданні позивач надав суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що список відправлень не може бути доказом того, що відповідач звертався до позивача із письмовим запитом про надання пояснень та їх документальних підтверджень. Посилається на зазначенні різних дат запиту у відзиві та Акті перевірки від 29.11.2018 року. Також позивач надав до суду копію витягу з Книги вхідної кореспонденції, відповідно до якої у період з 01.02.2018 року по 11.04.2018 року жодних листів від ГУДФС у Дніпропетровській області не надходило. Позивач вважає, що ніякого запиту взагалі не було, а отже і підстав для винесення наказу №6086-п від 24.10.2018 року та проведення перевірки у відповідача також не було.

15 січня 2019 року підготовче судове засідання було продовжено на 30 днів, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 31 січня 2019 року 13 год. 30 хв.

В судовому засіданні 31.01.2019 року оголошено перерву до 13.02.2019р.

11 лютого 2019 представником позивача надані додаткові пояснення.

В судове засідання 13.02.2019 року сторони не з’явилися, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином, у зв’язку із чим судове засідання було відкладено до 28.02.2019р.

28.02.2019 року підготовче провадження закрито та за згодою представників обох сторін розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представники позивача в судовому засідання просили позов задовольнити посилаючись на доводи викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечував посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Дочірнє підприємство "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстроване Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 05.02.2003 року, з 06.02.2003 року перебуває на обліку в Кам’янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Верхньодніпровське відділення).

06.02.2018 року відповідачем було складено запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» вих. № 5498/10/04-36-14-09, який згідно списку поштових відправлень переданих на Дніпропетровський поштамт ГУ ДФС у Дніпропетровській області 08.02.2018 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням на адресу Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". У наведеному запиті відповідач просив надати пояснення та документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дінкарт» у серпні-вересні 2016 року.

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Дочірнім підприємством "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" отримано запит 15.02.2018 року.

24.10.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 на підставі пп.191.1.1 п. 191.1 ст. 191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було видано наказ №6086-н «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з 16.11.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Період проведення перевірки визначений у наказі з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, мета – перевірка дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дінкарт».

Не погоджуючись з наведеним наказом позивач 14.11.2018 року звернувся до суду з цим позовом.

29.11.2018 року на підставі наказу від 24.10.2018 року №6086-н посадовою особою відповідача проведено перевірку та складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов’язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Відповідно до пп.191.1.1 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу,та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що підставами направлення запиту контролюючого органу № 5498/10/04-36-14-09 від 06.02.2018р. стало виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення податкового кредиту та витрат Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" по взаємовідносинах з ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Зазначений запит оформлений на бланку контролюючого органу, підписаний керівником зазначеного органу та скріплений печаткою, містить в собі підстави для надіслання запиту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати. Запит містив обґрунтовані підстави для його надіслання: у ньому зазначені порушення, допущені позивачем (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1. ст. 135, п.137.1. ст. 137, 192.1. ст.192, пп."а" п. 198.1, абз. перший п.198.3 ст.198, ПК України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 233 вересня 2014 року, ч.І ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, п.п.2.1, 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/7004), із зазначенням інформації, яка це підтверджує, що відповідає приписам п.73.3 ст.73 ПК України та п.12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затв. постановою КМ України № 1245 від 27.12.2010.

Зокрема, в запиті контролюючого органу № 5498/10/04-36-14-09 від 06.02.2018р., позивача повідомлялося, що податковим органом отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року, в якому судом ТОВ «Дінкарт» визнано фіктивним, та зазначалося, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення податкового кредиту та витрат Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" по взаємовідносинах з ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016р. , а саме:

- податкового кредиту за серпень 2016 року на суму 116,2 тис. грн. та за вересень 2016 року на суму 27,1 тис. грн.,

- витрат за 2016 на суму 716,5 тис. грн. (без ПДВ).

Абзацом 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу (абзац 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України).

З аналізу вищевикладених норм та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно винесено оскаржуваний наказ №6086-п від 24.10.2018 року, оскільки позивачем не надано у встановленому законодавством порядку пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит відповідача № 5498/10/04-36-14-09 від 06.02.2018р., який оформлено у відповідності до вимог ст.73 ПК України на підставі виявлених фактів, що свідчать про неможливість підтвердження правомірності віднесення сум до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2016 року та витрат за 2016 рік, по взаємовідносинам з ТОВ «Дінкарт» та отриманим вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року, в якому судом ТОВ «Дінкарт» визнано фіктивним.

Отже, враховуючи наведене та фактичні обставини справи, суд вважає, що контролюючий орган обґрунтовано видав запит № 5498/10/04-36-14-09 від 06.02.2018р. позивачу за наявності встановлених законом підстав, який відповідає вимогам встановленим пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Позивачем не надано письмових пояснень та документів, які підтверджують правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2016 року та витрат за 2016 рік, по взаємовідносинам з ТОВ «Дінкарт».

Посилання позивача на не отримання ним запиту контролюючого органу від 06.02.2018 року про надання інформації, не надання відповіді на який слугувало підставою для прийняття спірного наказу, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як зазначалось вище, згідно Списку поштових відправлень переданих на Дніпропетровський поштамт ГУ ДФС у Дніпропетровській області, копія якого надана до суду, 08.02.2018 року запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» вих.№5489/10/04-56-14-09 було направлено рекомендованим листом з повідомленням на адресу Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Наведені обставини також підтверджуються рекомендованим повідомленням про отримання 15.02.2018р. поштової кореспонденції штрих код за №4903812415861.

Таким чином, в силу приписів пп.42.2 ст.42 Податкового кодексу України запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» вих.№5489/10/04-56-14-09 вважається належним чином врученим позивачу, проте запитувані пояснення та документи на цей запит позивач не надав, що є підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Посилання позивача на відсутність запису про отримання запиту від 06.02.2018 року у Книзі реєстрації вхідних документів суд не приймаються до уваги, з огляду на наведені вище обставини (останній документ занесений до цієї книги датований 04.05.2017 року), а також ця книга є внутрішнім документом, в який позивач може заносити чи ні будь-які документи на власний розсуд.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З вищевикладених норм вбачається, що з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується позивачем, що наказ про проведення перевірки №6086-п від 24.10.2018 року був отриманий позивачем до початку її проведення, наказ містить відомості про дату початку перевірки та строк її проведення, з якими позивач був ознайомлений належним чином, з огляду на зміст наказу.

При цьому, згідно приписів пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, отже місцем проведення такої перевірки є приміщення відповідача.

Таким чином, з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення позивач був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, отже у відповідача були правові підстави для проведення такої перевірки.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що він не отримував письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, оскільки таке повідомлення зазвичай направляється разом з наказом про проведення перевірки. Представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що разом з наказом позивачу також направлялось повідомлення.

Окрім того, позивач у запереченні на відзив стверджує, що вся отримана ним поштова кореспонденція записується до Книги реєстрації вхідних документів, копія якої надана до суду та завірена представником позивача 14.01.2019 року.

З наданої до суду копії Книги реєстрації вхідних документів вбачається, що останній документ занесений до цієї книги датований 04.05.2017 року, отже позивачем не було занесено до цієї книги отриманий ним у 2018 році наказ про проведення перевірки, що ставить під сумнів його доводи з приводу відсутності повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Також наведена позивачем обставина жодним чином ним не була зафіксована.

Згідно висновків Верховного суду, викладених ним у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 813/4692/17, окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Отже, з наведених норм діючого законодавства вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

У контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень; якщо ж ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 820/2889/15.

В зв’язку із чим неналежне оформлення копії наказу, яка була направлена на адресу позивача (відсутність відтиску печатки контролюючого органу на посаді особи, яка засвідчила відповідність копії оригіналу), не може бути підставою для визнання наказу протиправним та його скасування, а також не свідчить про відсутність правових підстав для проведення перевірки позивача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. Щодо результатів реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складається, в тому числі, акт перевірки.

До матеріалів справи позивачем був наданий акт перевірки від 29.11.2018 р., здійсненої на підставі спірного наказу, з якого вбачається, що наказ вичерпав свою дію (висновки перевірки не є предметом розгляду по цій справі).

З урахуванням вказаного суд вважає, що правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними та його оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача. Так, аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі № К/800/34845/14, від 04.10.2016 у справі № К/800/8821/16.

Крім того, у своєму позові позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 року по справі за №804/3006/17, в якій зокрема зазначається, податковим органом не надані докази щодо належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що є підставою для задоволення позовних вимог Товариства.

Однак суд критично оцінює посилання представника відповідача на вищевказану постанову Верховного Суду, оскільки зазначена справа містить інші фактичні обставини. Так як у справі, що розглядалась встановлено відсутність доказів щодо належного та вчасного надіслання платнику копії наказу. У справі, що розглядається контролюючим органом надані належні докази направлення наказу, про що зазначалося вище.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.05.2018 року по справі №810/3188/17, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки розпочалося з 07.09.2017 тривалістю 5 робочих днів та було продовжено з 14.09.2017 тривалістю на 2 робочі дні згідно з наказом від 13.09.2017 №1657, в той час як наказ та повідомлення про проведення такої перевірки позивач отримав 19.09.2017. Тобто з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Перевірку проведено без дотримання обов'язкових для цього умов, що є підставою для його скасування та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки на підставі такого наказу.

Суд не приймає до уваги посилання на вищезазначену постанову, оскільки у справі №160/8550/18 оскаржується правомірність винесення наказу, а не дії щодо проведення перевірки. В даному випадку судом досліджується тільки обставини, які передували винесенню наказу та підстави його прийняття.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ на проведення перевірки прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_6" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 32365106; місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м.Верхньодніпровськ, Санаторій «Славутич») до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856; 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферепольська, 17-а) про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 07 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1

Previous document : 80313254
Next document : 80313672