Court ruling № 80279030, 06.03.2019, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 128/1766/17

УХВАЛА

06 березня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

за участю прокурора Каменяр О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці об’єднане кримінальне провадження № 12017020100000562 від 25.05.2017 року та № 12017020100000605 від 02.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні поставлено на вирішення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.

Прокурор Каменяр О.В. просить продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, враховуючи, що ризики, які стали підставою, для встановлення ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли. Зокрема, ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КК України. При цьому просить врахувати, що обвинувачений є раніше судимий, вчинив тяжке кримінальне правопорушення, може впливати на ще недопитаного потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальне правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Просили врахувати, що обвинувачений не скривався від слідства, має сім’ю, постійне місце проживання, від слідства не укривався, раніше вже мав міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та виконував його вимоги до постановлення вироку суду. Просили також врахувати, що державним обвинувачем не доведено вину у скоєнні кримінального правопорушення, а також ту обставину, що потерпілий не визнавався потерпілим в передбачений законом порядок. В зв’язку з зазначеним, обвинувачений просив змінити міру запобіжного заходу на не пов’язану з утриманням під вартою.

Прокурор проти зміни запобіжного заходу заперечувала.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами суду у відповідності до вимог КПК України.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зустрічне клопотання сторони обвинуваченого ОСОБА_1, щодо зміни запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1, віднесений відповідно до ст.12 КК України, до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України строком покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, що дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які підлягають виклику до суду та уникати явки до суду. Також суд враховує, що ОСОБА_1 є раніш судимим за вчинення умисних корисних злочинів, зокрема передбачених ст.185 КК України, а також ст.187 КК України. Останій вирок постановлений Вінницьким міським судом 15.06.2017р. за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України з застосуванням нормативних положень ст.75 КК України, що свідчить про схільність обвинуваченого до вчинення правопорушень. ОСОБА_1 офіційного не працевлаштований, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком дитини народженої від матері ОСОБА_3 в свідоцтві про народження серії 1-АМ № 350281 зазначений ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, що позбавляє суд можливості враховувати наявність дитини у обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в зв’язку з чим в задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу не пов’язаного з утриманням під вартою слід відмовити, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задоволити.

Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, не є допитаною частина свідків, та потерпілий ОСОБА_5, суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_1 строком до 2 місяців.

Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м’які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження, тому в задоволенні клопотання сторони обвинуваченого, щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання сторони обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 2 місяців – до 04 травня 2019 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Ганкіна