Decision № 80100505, 19.02.2019, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. справа №480/4810/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4810/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.11.2018 №Ф-3555-54 про сплату боргу. Свої вимоги мотивує тим, що з березня 2004 року вона за прізвищем ОСОБА_4 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. 15.11.2018 відповідачем сформовано вимогу, якою повідомлено, що ОСОБА_4 станом на 31.10.2018 має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. На думку позивача, вказана вимога є протиправною, оскільки на час формування вимоги такої фізичної особи-підприємця як ОСОБА_4 не існує, оскільки у 2006 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_5. Фактично позивач припинила підприємницьку діяльність з 2008 року. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості 13.11.2012 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним. Також позивач зазначає, що починаючи з 2008 року по теперішній час ОСОБА_1 працює як найманий працівник.

Ухвалою суду від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі без виклику сторін.

Головне управління ДФС у Сумській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що оскаржувана вимога про сплату недоїмки на суму 15819,54грн. винесена у зв'язку із несплатою позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного соціального внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року, обрахованого з мінімального розміру. При цьому відповідач зазначив, що позивач не припинив свою підприємницьку діяльність у порядку, встановленому законом, а тому вважає його твердження з цього приводу такими, що не відповідають дійсності. У зв'язку з наявністю заборгованості станом на 31.10.2018 платнику сформована та направлена вимога про сплату недоїмки. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.30-38).

З огляду на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов, ухвалою суду від 22.01.2019 справа призначена в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду, задовольнивши заяву представника позивача ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26.03.2004 ОСОБА_4 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого управлінням територією Ковпаківського в м. Суми району, про що зроблено запис від 22.03.2004 №4917 (а.с.57).

ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 змінила своє прізвище на ОСОБА_1, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданого 11.09.2012 (повторно) (а.с.56).

Починаючи з 2008 року по теперішній час ОСОБА_1 працює як найманий працівник в різних організаціях з різною формою власності, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14-16).

За весь період роботи позивача відповідні організації сплачували за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як застрахованої особи.

Разом з тим, 22.08.2012 позивач зверталася до заступника начальника ДПІ в м. Сумах щодо припинення підприємницької діяльності (а.с.21).

Розглянувши вказане звернення, листом від 07.09.2012 №41736/Н/17-40 було повідомлено ОСОБА_4 про те, що згідно бази даних ДПІ у м. Сумах ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 26.02.2004. В період з 2004 по 2009 роки подавалась до ДПІ у м. Сумах податкова звітність. З 2010 року ОСОБА_4 перестала звітувати. В особовій справі ОСОБА_4 відсутнє свідоцтво про державну реєстрацію, тому ДПІ у м. Сумах не має можливості подати позовну заяву до суду про припинення підприємницької діяльності (а.с.22).

В подальшому, Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3555-54, якою повідомлено ОСОБА_4, що станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 15819,54грн. (а.с. 11). Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).

Отже, з огляду зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2004 ОСОБА_4 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа, виданого управлінням територією Ковпаківського в м. Суми району, про що зроблено запис 22.03.2004 №4917 (а.с.57).

13.11.2012 державним реєстратором виконавчого комітету Сумської міської ради вчинено реєстраційну дію щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (чинного на час включення відомостей до реєстру) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 17 вказаного Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації” від 01.07.2010 №2390-VІ (далі - Закон №2390-VІ) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 7 розділу ІІ Закону №2390-VІ передбачено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців. Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Закону №2390-VІ після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, а також наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для висновку щодо реєстрації позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, як фізичної особи-підприємця.

Документів, які підтверджують державну реєстрацію ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, на час розгляду справи в суду, відповідачем суду не надано.

Суд також зазначає, що свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (у разі якщо воно не було визнано недійсним) лише посвідчує право фізичної особи-підприємця на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення підприємницької діяльності.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 (справа №820/1538/17).

Судом також було встановлено, що ОСОБА_1 є найманим працівником з 2008 року по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14-16).

Роботодавці, за весь період роботи позивача, щомісячно сплачували за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як застрахованої особи, в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального.

В той же час, зміна позивачем прізвища та внесення запису до відповідного державного реєстру про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця навіть теоретично унеможливлює заняття позивачем підприємницькою діяльністю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3555-54.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40коп., що підтверджується квитанцією від 22.12.2018 №0.0.1221246907.1 (а.с.4). Таким чином, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 15.11.2018 №Ф-3555-54 про сплату боргу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (ЄДРПОУ 39456414) сплачену суму судового збору в розмірі 768 грн. 40коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 25.02.2019.