Decision № 80098688, 19.02.2019, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2562/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Борсук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару «Легкового автомобіля, бувшого у використанні, призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марки BMW, модель 216 D ACTIVE TOURER, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2014, кузов НОМЕР_4, пошкоджений, …» (надалі - товар) до Волинської митниці ДФС подано митну декларацію №UA205090/2018/100653, в якій визначено митну вартість у сумі 5690 євро (з урахуванням ціни товару 5230 євро).

Проте 29 листопада 2018 року відповідач прийняв спірне рішення №UA205110/2018/001026/1, яким визначив митну вартість товару за резервним методом у сумі 15570 євро з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На думку позивача, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що недоліки у поданих документах впливають на митну вартість товару. У відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Незважаючи на це, декларант виконав вимоги органу доходів і зборів та надав усі наявні документи, а витребування інших документів (договори з третіми особами, пов'язані із поставкою товару, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб, транспортні документи щодо поставки товару на умовах EXW не були подані у зв'язку із їх відсутністю. Неподання цих документів з об'єктивних причин не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

ОСОБА_3 вважає, що відповідач в порушення вимог частин п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (надалі - МК України) не провів письмові консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Його рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію, наявну в електронному довіднику, не врахувавши при цьому наявність пошкоджень автомобіля та необхідність проведення його відновлювального ремонту, що підтверджується актом про проведення митного огляду, матеріалами фотозйомки, проігнорував висновки експертного авто-товарознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року та переклад звіту експертизи від 16 жовтня 2018 року; експортну декларацію країни відправлення №18PL301010E0910465 від 21 листопада 2018 року із визначеною вартістю 5230 євро.

Вважаючи висновки Волинської митниці ДФС щодо застосування резервного методу визначення вартості товару безпідставними, позивач просив скасувати рішення від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1.

Ухвалою від 12 грудня 2018 року прийнято позовну заяву після усунення позивачем її недоліків, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.1).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.135-141). В обґрунтування своєї позиції вказав, що за результатами опрацювання митної декларації від 23 листопада 2018 року №UA205090/2018/100653 та доданих до неї документів встановлено, що вони містять неточності та розбіжності. Зокрема, відповідно до фактури та декларації країни відправлення продавцем товару є фірма PATU-TRANS LTD Sp.Z o.o (Варшава, Республіка Польща), однак власником за технічним паспортом є фірма ELIOOT 12AV DIVISION LECLERC 92310 SEVRES (Франція). Факт слідування транспортного засобу саме з території Франції встановлено зі скрін-копії з аукціону, в якому також вказана початкова (а не фінальна) ціна товару. У зв'язку із вищевикладеним декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України. Додатково надані документи (переклад техпаспорта, фактури, звіт експертизи від 16 жовтня 2018 року №1808580) не є тими документами, що вказані в електронному повідомленні. Відтак, позивачу знову надіслано електронне повідомлення про надання документів. Однак позивач не надав договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб, транспортні документи щодо поставки товару на умовах EXW. Також за результатами опрацювання висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року №1686-F встановлено, що за вартісну основу експертом взято інформацію з електронної системи DAT DEUTSCHLAND, відповідно до якої вартість авто становить 10062/1911,76 євро, тобто, 11973,76 євро (вартість транспортного засобу в країні експорту на момент здійснення електронного запиту з урахуванням технічних характеристик даного авто).

Зважаючи на те, що документи, подані декларантом, не містять усіх відомостей на підтвердження митної вартості, то прийняте рішення про її коригування за резервним методом на підставі цінової інформації довідника SCHWAKE NET, використання якого передбачене Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, а також акту митного огляду та довідки ОСОБА_3 про транспортні витрати на рівні 15570 євро відповідач вважає правомірним.

Зауважує, що позивач вимогу про проведення письмових консультацій не заявляла.

Відповідач вважає, що посадовими особами Волинської митниці ДФС реалізовані повноваження, регламентовані статтями 53, 54, 55 МК України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребування додаткових документів та винесення рішення щодо коригування митної вартості імпортованого товару.

З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити. Суду додатково зазначив, що у вільній мережі Інтернет є веб-сайт SCHWACKE NET, інформація якого сформована на іноземній (німецькій) мові. Фактично цю інформацію використано як висновок про якісні та кількісні характеристики товару, проте відповідач не аргументував наявність у цього ресурсу відповідної ліцензії на право здійснення оціночної діяльності із визначення митної вартості, зокрема тих, які придбані на території Республіки Польща. Розрахунок митної вартості відповідач здійснив без урахування пошкоджень автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. При цьому вважає, що основні документи, подані декларантом, містили усі числові дані, необхідні для визначення митної вартості.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечує з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях (а.с.232-233). Суду пояснила, що при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом використано цінову інформацію електронного довідника SCHWACKE NET із застосуванням понижуючих коефіцієнтів (даних щодо пробігу транспортного засобу, року випуску) на підставі інформації про VIN-код та показники одометра. Відтак, згідно з прийнятим рішенням митна вартість товару становить 15570 євро (15500 євро - ринкова вартість товару та 70 євро - транспортні витрати).

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

23 листопада 2018 року представником ОСОБА_3 подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію (МД) №UA205090/2018/100653 (а.с.142-143) з метою декларування товару «Легковий автомобіль: BMW 216 D, модель ACTIVE TOURER, бувший у використанні, пошкоджений, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 1496 куб. см, потужність двигуна - 85 кВт, власна маса - 1440 кг, повна маса - 1905 кг, тип кузова - універсал, кузов НОМЕР_4, призначення - пасажирський, категорія, тип/номер двигуна - не визначено, колір - сірий, кількість місць - 5, колісна формула - 4/2, виробник - BMW Німеччина, торговельна марка - BMW». Декларантом митну вартість встановлено за резервним методом у сумі 5690 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 12 листопада 2018 року №019/11/2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2015 року НОМЕР_5; копію технічного паспорта автомобіля; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21 листопада 2018 року №UA205010/2018/117214 та додаток до нього; скрін-копію; звіт експертизи від 16 жовтня 2018 року з визначеною кінцевою вартістю оціненою торгами (переклад з французької), експортну декларацію від 21 листопада 2018 року №18PL301010E0910465; митну декларацію від 21 листопада 2018 року; попередню декларацією громадянина (ПДГ), митниці EE №205090/2018/99075; висновок експертного дослідження від 22 листопада 2018 року №1687-F на предмет встановлення типу транспортного засобу, номера кузова, країни виробника, об'єму двигуна та року виготовлення; висновок експертного авто-товарознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року № 1686-F про встановлення вартості автомобіля; банківські та інші документи, в тому числі докази сплати позивачем попередньої оплати за митне оформлення автомобіля в сумі 58964,56 грн. від вартості вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі) та у сумі 4494,00 грн. від різниці вартості вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі) та висновку експертного авто товарознавчого дослідження.

Як встановлено у судовому засіданні, митна вартість у сумі 5690 євро (або 180023,51 грн.) розрахована декларантом у такий спосіб: 5230,00 євро - ціна товару, 70,00 євро - витрати на транспортування, 390 євро - різниця між ціною за фактурою (5230 євро) та вартістю, зазначеною у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року №1686-F (5620 євро).

29 листопада 2018 року позивач отримала від сектору контролю за правильністю визначення митної вартості Волинської митниці ДФС електронне повідомлення про те, що подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до фактури від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 та декларації країни відправлення від 12 листопада 2018 року №18PL301010E0910465 продавцем товару є PATU-TRANS LTD Sp.Z o.o (Варшава, Республіка Польща), а покупцем - ОСОБА_3 В технічному паспорті від 21 листопада 2018 року НОМЕР_5 зазначена інша особа - ELIOTT 12 AV DIVISION LECLERC 92310 SEVRE (Франція), тобто відправником згідно з даним документом є ця третя особа. Також згідно з даними скрін-копії лоту аукціону №2093, наданої декларантом, вказана ставка за даний товар, яка в процесі торгів може змінюватися, тобто чітка інформація про фінальну ставку відсутня; за цими відомостями транспортний засіб знаходиться у місті Бове (Франція), a згідно з фактурою від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 та декларації країни відправлення від 12 листопада 2018 року №18PL301010E0910465 купівля транспортного засобу здійснена з Республіки Польща. У зв'язку із цим та із посиланням на частину шосту статті 53, статті 54, 368 МК України запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою від 12 листопада 2018 року №019/11/ 2018, в якій вказані банківські реквізити; рахунки про здійснення платежів третім особам, транспортні документи, які вказані у фактурі від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 щодо поставки на умовах EXW; страхові документи, інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням), переклад документів поданих до митного оформлення (а.с.127).

У відповідь на вказане повідомлення митниці ДФС позивач надала письмові пояснення від 29 листопада 2018 року про те, що товар (легковий автомобіль за описом в МД) фірма ELIOTT 12 AV DIVISION LECLERC 92310 SEVRES продала аукціону «ALCOPA AUCTION» 29 жовтня 2018 року. Звернуто увагу митниці ДФС на те, що участь в торгах при проведенні аукціону «ALCOPA AUCTION» приймала не позивач ОСОБА_3, a фірма «PATU- TRANS LTD Sp.Z о.о». Банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 надати неможливо через їх відсутність, оскільки кошти покупцем було сплачено готівкою. Щодо решти документів, перелік яких наведено в частині другій статті 53 МК України, то позивач повідомила, що зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього не укладався; автомобіль не підлягає ліцензуванню; страхування не здійснювалося з огляду на те, що автомобіль технічно несправний та потребує ремонту. Також позивач у відповіді на повідомлення вказала, що договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не оформлялися; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не оформлялися; виписки з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не оформлялися. Водночас, до своїх письмових пояснень позивач додатково долучила переклад технічного паспорту, фактури, звіту експертного дослідження, звіту експертизи від 16 жовтня 2018 року №1808580 (для участі у торгах із вказаною кінцевою вартістю 4900 Євро) (а.с.128-131).

Однак Волинська митниця ДФС повторно надіслала повідомлення, у якому просила повідомити, чи має декларант намір подати протягом 10 днів додаткові документи, які вимагала митниця в повному обсязі відповідно до статті 53 МК України (а.с.120-122). Позивач на це повідомлення знову надала пояснення аналогічні тим, що і на попереднє повідомлення (а.с.125-126).

29 листопада 2018 року відповідач прийняв рішення №UA205110/2018/001026/1 про коригування митної вартості (а.с.76).

Згідно з графою 30 вказаного рішення митним органом було визначено митну вартість товару «Легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марка - BMW, модель - 216 D ACTIVE TOURER, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, кузов НОМЕР_4, об'єм двигуна - 1496 куб. см., тип двигуна - дизельний, потужність двигуна - 85 кВт, № двигуна - не визначений, тип кузова - універсал, колір - сірий, категорія ТЗ за документами виробника - М1, колісна формула - 4/2, загальна кількість місць, включаючи водія, - 5, відповідність екологічним нормам - EURO-6, транспортний засіб не на ходу, має значні пошкодження внаслідок ДТП, виробник- «Bayerische Motoren Werke AG», DE (Німеччина), торговельна марка - BMW» за ціною 15570.00 євро (замість 5690,00 євро, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно зі статтями 53 та 54 МК України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою від 12 листопада 2018 року №019/11/ 2018, в якій вказані банківські реквізити; рахунки про здійснення платежів третім особам, транспортні документи, які вказані у фактурі від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 щодо поставки на умовах EXW; страхові документи, інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням), переклад документів поданих до митного оформлення. Декларант надав переклади документів та додаткові документи (лист від 28 листопада 2018 року щодо відсутності страхування, звіт експертизи від 16 жовтня 2018 року №1808580, лист від 29 листопада 2018 року №29/11, проте не надав договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам, транспортні документи, які вказані у фактурі від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 щодо поставки на умовах EXW; договори про перевезення. Також у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року №1686-F за вартісну основу експерт посилається на витяг з електронної системи DAT DEUTCHLAND станом на 22 листопада 2018 року, що становить 10062/1911,76 євро (вартість в країні експорту на момент електронного запиту з врахуванням технічних характеристик даного транспортного засобу). Документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме підтвердження витрат, понесених покупцем на транспортування та здійснення платежів третім особам на користь продавця. Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись частиною шостою статті 54 МК України, у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість також визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, інформації згідно з актом митного огляду від 21 листопада 2018 року №UA205010/2018/117214 та довідки про транспорті витрати від 23 листопада 2018 року, що становить 15570,00 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205090/2018/02471 (а.с.104-105). У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 на суму 5230,00 євро; довідку про транспорті витрати від 23 листопада 2018 року на суму 70,00 євро; висновок експертного авто-товарознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року № 1686-F про встановлення вартості автомобіля у розмірі 5620,00 євро. Також очевидно, що оскільки у фактурі передбачався готівковий спосіб розрахунку протягом 60 днів, то платіжні документи декларант не подавав з причин їх відсутності.

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марка - BMW, модель - 216 D ACTIVE TOURER, календарний рік виготовлення - 2015, …» у розмірі 5690,00 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом надано не усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, акту митного огляду №UA205010/2018/117214 від 21 листопада 2018 року та довідки про транспорті витрати від 23 листопада 2018 року на рівні 15570,00 євро.

Як уже зазначалося судом, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому суперечності між відомостями про оплату товару не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача, що оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, як це зазначено у фактурі від 12 листопада 2018 року №019/11/2018, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами, при цьому позивач мав право оплачувати товар протягом 60 днів. Суд звертає увагу, що позивачем додатково надано суду лист продавця товару фірми PATU-TRANS LTD SP.Z O.О. від 30 січня 2019 року, з якого слідує, що оплата за товар була здійснення позивачем в готівковій формі в сумі 5230,00 євро при передачі автомобіля (а.с.239-240).

Крім того, відповідач ставить під сумнів достовірність поданих для митного оформлення документів у зв'язку з тим, що відповідно до фактури та декларації країни відправлення продавцем товару є фірма PATU-TRANS LTD Sp.Z o.o (Варшава, Республіка Польща), а власником за технічним паспортом фірма ELIOOT 12AV DIVISION LECLERC 92310 SEVRES (Франція). Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. При цьому, суд зазначає, що позивачем було надано митному органу пояснення, з яких слідує, що транспортний засіб був проданий фірмою ELIOOT 12AV DIVISION LECLERC 92310 SEVRES (Франція) на аукціоні учасником якого був продавець товару - фірма PATU-TRANS LTD Sp.Z o.o (Варшава, Республіка Польща).

Щодо інших доводів відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах та не підтвердження усіх складових митної вартості товару, зокрема відсутності документів, що підтверджують транспорті витрати, суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач для підтвердження транспортних витрат надав митному органу довідку від 23 листопада 2018 року, у якій зазначив, що транспорті витрати на доставку автомобіля від міста Варшава (Польща) до пункту пропуску «Ягодин-Дорогуськ» (350 км) складають 70,00 євро, а від пункту пропуску «Ягодин-Дорогуськ» до міста Луцьк (150 км) - 30,00 євро (а.с.157). При цьому судом враховано пояснення позивача, що транспортування товару здійснювалося її власними силами, а саме придбаний в технічно несправному стані автомобіль транспортувався на спеціальному причепі «лафеті» державний номер НОМЕР_1 за допомогою автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6 (копії технічних паспортів автомобіля та причепа наявні на а.с. 247-250) та відомості про які містяться в акті про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів від 21 листопада 2018 року №113 (а.с.153).

Суд зазначає, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Водночас, вважаючи таку довідку позивача від 23 листопада 2018 року про понесені транспорті витрати у розмірі 70,00 євро неналежним доказом відповідач сам використав її для розрахунку митної вартості товару при винесенні спірного рішення.

Сумніви відповідача щодо слідування транспортного засобу саме з території Франції, а не з міста Варшава (Польща) спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, з листа продавця товару фірми PATU-TRANS LTD SP.Z O.О. від 30 січня 2019 року вбачається, що за фактом оплати автомобіль було передано покупцю ОСОБА_3 у Польщі у місті Варшава з метою подальшого самостійного його транспортування в Україну (а.с.239-240).

Щодо тверджень відповідача про те, що в скрін-копії з аукціону (а.с.158) вказана початкова, а не фінальна ціна товару, що не підтверджує заявлену митну вартість товару, то вони є безпідставними. Суд звертає увагу на те, що вказана скрін-копія з аукціону подана з ініціативи декларанта разом з МД; подання такого документа як обов'язкового статтею 53 МК України не вимагається.

Тому суд вважає, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань щодо наявності підстав застосування норм частини третьої статті 53 МК України.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Республіки Польща щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом PATU-TRANS LTD SP.Z O.О. товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Доводи позивача про відсутність страхування з огляду на технічно несправний стан імпортованого автомобіля є логічними, а щодо витрат на транспортування, то вони були розраховані декларантом самостійно та включені ним у митну вартість. Відповідач ні в електронному повідомленні, ні в спірному рішенні не зазначив, чому ці пояснення позивача є неприйнятними (а.с.120-122, 127). Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд також враховує, що декларант виконав вимоги митниці в частині подання документів (надав переклад фактури, технічного паспорта, звіту експертизи від 16 жовтня 2018 року), а витребувані митницею інші документи (банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою від 12 листопада 2018 року №019/11/2018, в якій вказані банківські реквізити; рахунки про здійснення платежів третім особам, транспортні документи, які вказані у фактурі від 12 листопада 2018 року №019/11/2018 щодо поставки на умовах EXW; страхові документи, інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням)) не були подані у зв'язку з їх відсутністю, та, на думку суду, їх неподання декларантом з об'єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що відповідачем безпідставно не взято до уваги висновок експертного авто-товарознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року №1686-F (а.с.94-103), яким визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 5620,00 євро (з урахуванням вартості відновлювального ремонту), проте без належного обґрунтування взято до уваги цінову інформацію з електронного довідника Schwacke NET. Додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року№1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження Департаментом податкових та митних експертиз ДФС не здійснювалася. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок ушкоджень автомобіля та необхідності проведення його відновлювального ремонту, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність ушкоджень та технічна несправність транспортного засобу підтверджується актом про проведення митного огляду з додатковим аркушем, матеріалами фотозйомки висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 листопада 2018 року №1686-F, копією звіту експертизи від 16 жовтня 2018 року №1808580 про кінцеву вартість, оцінену торгами, на рівні 4900 євро з ПДВ (а.с.82-91, 94-103, 112-113).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в роздруківці з електронного довідника Schwacke NET значиться два показника вартості автомобіля з ПДВ, а саме: 15500,00 євро та 12650,00 євро, однак митним органом взято за основу вартість 15500,00 євро, при цьому пояснень про неприйняття за основу вартості 12650,00 євро представником відповідача суду не надано.

Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 15570,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб'єкта. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2018 року UA205110/2018/001026/1 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним, а тому воно підлягає скасуванню. Отже, позов належить задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного випливає, що розмір витрат на правничу допомогу визначаються результатом вирішення справи та він безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. Суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з пунктом 1.1 договору від 10 січня 2019 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 (надалі - договір, а.с.224-228), адвокат зобов'язується надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти клієнта та здійснювати його захист в судах, правоохоронних, контролюючих та інших органах, в тому числі в Державній фіскальній службі, з питань, які стосуються захисту і представництва його прав, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та умовах, визначених договором. Права та обов'язки адвоката визначені у пункті 2.1 договору. Разом з тим, у пункті 2.4 договору обумовлено, що на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту.

Пунктом 4.1 договору від 10 січня 2019 року визначено вартість послуг адвоката - 7000,00 грн. За умовами пункту 4.2 цього договору клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання договору сплачує передплату за надані послуги в розмірі 3000,00 грн. Інша частина договору підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданих послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

Суду також надано копію дубліката квитанції від 20 січня 2019 року №50670576179955913601 про сплату ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3500,00 грн. з призначенням платежу «Перевод на карту Приватбанк» (а.с.241).

Оскільки позов подано до суду 07 грудня 2018 року, а договір про надання правничої допомоги укладено 10 січня 2019 року, то наведене на дає підстави для висновку про підготовку позову адвокатом ОСОБА_1 (до того ж свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1083 видане останньому 08 січня 2019 року - а.с.253). Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні 21 січня та 19 лютого 2019 року; готував додаткові письмові пояснення, що відповідає повноваженням, визначеним у пункті 2.1 договору. Разом з тим, суду не надано акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг, розрахунок гонорару за виконану роботу, що не дає можливості суду перевірити, чи кошти у сумі 3500,00 грн., перераховані ОСОБА_3, пов'язані з даною справою, тим більше, що у призначенні платежу нема посилань ні на договір про надання правничої допомоги, ні на дану справу. Також з огляду на те, що договір укладений не безпосередньо у зв'язку із вирішенням даного спору, а передбачає представництво інтересів ОСОБА_3 не лише в суді, а й в інших органах, та не лише з питань адміністративного, а й з питань кримінального, цивільного, господарського, та податкового права, то наданий суду дублікат квитанції не є тим документом, що підтверджує склад та розмір витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи. Відтак, підстави для стягнення коштів у сумі 3500,0 грн. на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень - відсутні.

Також, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 сплатила судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанціями від 07 грудня 2018 року №0597560901, від 20 грудня 2018 року №1-337-к (а.с.2, 73), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно з частиною першою статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню лише документально підтверджені витрати, пов'язані із розглядом цієї справи, у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 394772698) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 29 листопада 2018 року №UA205110/2018/001026/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 25 лютого 2019 року