Decision № 79990659, 18.02.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/177/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (61070, м. Харків, вул. Професорська, 34) про стягнення 1049,57 грн. за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-17 від 16.01.2019;

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Харківської областіподано позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" про стягнення пені у розмірі 988,75 грн. та 3 % річних у розмірі 60,82 грн., всього - 1049,57 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за Договором купівлі-продаж природного газу №3411/15-ТЕ-32 від 31.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/177/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 18.02.2019 об 11:40.

Позивач у судове засідання 18.02.2019 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача пеню у розмірі 988,75 грн. та 3 % річних у розмірі 60,82 грн., всього - 1049,57 грн. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Відповідач в судове засідання 18.02.2019 свого повноважного представника не направив, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення відповідачу, зокрема, ухвали господарського суду Харківської області від 25.01.2019.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне:

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3411/15-ТЕ-32 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 15-20).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивач протягом січня - грудня 2015 р. передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 44 874,14 грн., від 28.02.2015 на суму 35 404,69 грн., від 31.03.2015 на суму 31 280,71 грн., від 30.04.2015 на суму 29 544,77 грн., від 31.10.2015 на суму 26 014,48 грн., від 30.11.2015 на суму 58 322,98 грн., від 31.12.2015 на суму 90 008,66 грн., всього на загальну суму 315 450,43 грн.

Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками (т.с. І а.с. 26-32).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, однак із порушенням передбачених сторонами у пункті 6.1 Договору строків, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за Договором, а також розрахунком позовних вимог (т.с. І а.с. 34-36).

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь пеню у розмірі 988,75 грн. та 3 % річних у розмірі 60,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд керується наступним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тобто, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На виконання даної норми сторони пунктом 9.3 Договору узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий розрахунок пені та 3% річних, відповідно до якого сума пені складає 988,75 грн., 3 % річних у розмірі 60,82 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та 3% річних, враховуючи п. 7.2 спірного договору та приписи ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, позивачем не було порушено шестимісячного строку нарахування пені, тобто, розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до вимог статті 232 ГК України, з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розподіл судових витрат у справі №922/177/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (61070, м. Харків, вул. Професорська, 34, код ЄДРПОУ 38385945) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 988,75 грн., 3 % річних у розмірі 60,82 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_2